5 неочікуваних локацій з доступом до інтернету
Доки ти сваришся на провайдера за те, що у твоїй квартирі ледь-ледь ловить 3G, десь високо в горах, на висоті майже 6 кілометрів над рівнем моря, можна дивитися відео з YouTube у Full HD.
Команда GigaTrans зібрала підбірку найнеочікуваніших куточків планети, де інтернет — це не фантастика, а щоденна реальність.
Базовий табір Евересту в Непалі
На вершині Евересту на висоті 5364 метрів, де розміщений базовий табір, працює Wi-Fi. Це заслуга Everest Link — компанії, що розгорнула мережу понад 200 точок доступу по всьому регіону Гімалаїв.
Оскільки електрики там немає, живлення працює на сонячних батареях. Максимальна швидкість — до 200 Мбіт/с, що дозволяє не тільки перевірити погоду, а й надіслати фото прямо з вершини.
Серед антарктичних айсбергів
Антарктида — величезна біла пустеля, в якій більше пінгвінів, ніж людей. Здавалося б, який там інтернет? Але у 2021 році українська полярна станція “Академік Вернадський” отримала стабільне підключення до мережі.
Проте не завдяки підводним кабелям через океани — тут усе вирішила супутникова тарілка від General Dynamics діаметром 2,4 метра.
Тепер науковці мають не просто сигнал, а повноцінний безлімітний доступ до мережі. До цього науковці могли надіслати повідомлення лише раз на тиждень, а доступний трафік на місяць складав 30 гігабайтів.
Під водою — з Wi-Fi
Сьогодні зв’язок під водою забезпечують за допомогою радіо, акустичних і видимих світлових сигналів. Проте науковці з Університету короля Абдалли у Саудівській Аравії розробили нову технологію. Вони створили Aqua-Fi — підводну бездротову систему, яка передає дані за допомогою світла.
Унікальність системи в тому, що вона може передавати мультимедійні повідомлення за допомогою світла: світлодіодів або лазерів.
Система працює так: зелений світлодіод або лазер із довжиною хвилі 520 нанометрів передає дані з невеликого комп’ютера на світловий сенсор, що під’єднаний до іншого пристрою. Комп'ютер перетворює фото чи відео у цифрові біти — 0 та 1 — які далі "шифруються" у вигляді світлових імпульсів. Вони блимають із надвисокою швидкістю: вмикаються і вимикаються, а сенсор зчитує ці сигнали та знову перетворює їх у зображення чи відео.
Щоправда, до відеодзвінків ще далеко — швидкість сягає 2,11 Мбіт/с.
На схилах вулкана Нікарагуа
У 2016 році енергетична компанія General Electric та місцева влада встановили мережу з приблизно 80 Wi-Fi датчиків всередині вулкана Масая. Проте не задля доступу до мережі Інтернет, а для попередження про виверження.
Кожен датчик збирає інформацію про навколишнє середовище з глибини 365 метрів вулкана. Вони фіксують рівень газу, температуру, силу тяжіння та дані про атмосферний тиск та передають їх до наукових центрів у місті Арекипа. Ззовні датчики виглядають як міцні чорні ящики, створені для роботи в суворих умовах діючого вулкана.
Цей проєкт має допомогти створити систему захисту мешканців, що живуть поблизу вулканів. Адже у світі існує понад 1350 ймовірно діючих вулканів.
Інтернет на Місяці: амбітні проєкти LunaNet і Moonlight
NASA і ESA активно працюють над створенням справжнього «місячного інтернету». Їхня ініціатива LunaNet — це архітектура для побудови мережі з ретрансляційних супутників і наземних вузлів, що зможе забезпечити зв’язок і навігацію на поверхні Місяця.
LunaNet забезпечить динамічну та надійну комунікацію для місячних місій (Artemis), рухомих роботів і потенційних баз. А Moonlight дасть точність навігації до кількох метрів — що реально допоможе колоністам, археологам та інженерам на поверхні Місяця .
Водночас в Європі реалізується програма Moonlight, яка передбачає запуск навігаційно-комунікаційних супутників для південного полюса Місяця. Перший супутник Lunar Pathfinder стартує орієнтовно у 2026–2028 роках, а до 2030 року запрацює повна мережа з ретрансляторів і сигналів для навігації
