5 порад для крiейторів: як не порушити чужі права інтелектуальної власності при створенні контенту

Щоб креативна ідея справді жила та приносила користь, важливо враховувати і правові нюанси. Чужі фото, відео, музика, літературні твори, логотипи - усе це може обернутися проблемами, якщо використовувати їх без дозволу або з ігноруванням правил, які встановлюють власники.

Зазвичай відповідальна робота зі стоками, обережне використання інструментів штучного інтелекту, повага до чужої інтелектуальної власності - підхід, що мінімізує ризики, захищає від претензій і зберігає репутацію, а ще - підсилює комерційну цінність будь-якого продукту.

У цій статті IT-юрист Legal IT Group Юлія Школьна ділиться п’ятьма простими, але практичними правилами, які допоможуть працювати з контентом упевнено та без порушень чужих прав інтелектуальної власності.

1. Генеруєте контент з використанням АІ? Ретельно вивчайте Terms of Use 

Штучний інтелект (Artificial Intelligence або АІ) сьогодні сприймається як своєрідна «чарівна паличка»: достатньо кількох слів у рядку запиту - і вже готовий текст, зображення чи музичний фрагмент. На перший погляд, це ідеальний інструмент для кріейтора. Проте за цією «магією» приховані певні юридичні ризики для автора або бізнесу.

Одним з ключових питань - кому належить створений результат (AI-output)? Користувачу або сервісу? Чи можна стверджувати, що це «творіння людини», якщо людина лише задала параметри?

В Україні АІ-контент не визнається об'єктом, створеним людиною, і належить до категорії «об’єктів права особливого роду» («sui generis»). Такий контент не кваліфікується як традиційний авторський твір.

В США твори, згенеровані виключно за допомогою AI (без достатнього творчого внеску людини), не підлягають правовій охороні. Однак якщо AI-output суттєво доопрацьований людиною, з наявністю вираженої творчої складової - такий твір уже може претендувати на захист.

У Великобританії навпаки законодавство містить положення щодо computer-generated works. Якщо твір створений автоматично (без ґрунтовного творчого внеску людини), об’єкт авторського права належить особі, яка організувала процес його створення.

Що ж стосується ЄС, то AI Act - перший у світі комплексний акт регулювання АІ - прямо не визначає, кому належать права на контент, створений за допомогою АІ. Це питання залишається у «сірій зоні».

Готові AI-рішення ChatGPT (OpenAI), MidJourney, Google AI, Suno, Looka та інші справді відкривають нові можливості, дозволяючи генерувати тексти, графіку, музику чи відео за лічені хвилини. Але за зручністю ховається важливий нюанс: кожна з цих платформ має власні умови користування (Terms of Use). Погоджуючись із ними автоматично без ретельного ознайомлення, ви ризикуєте порушити правила, що може обернутися серйозними юридичними наслідками, особливо у випадку подальшого комерційного використання згенерованого АІ-контенту.

Так, наприклад, сервіс OpenAI передає користувачу всі права на згенерований контент, включно з можливістю комерційного використання. При цьому сам сервіс залишає за собою право застосовувати ваш контент для навчання моделей, якщо ви не вимкнете цю опцію в налаштуваннях.

У MidJourney теж прописано, що користувач володіє всіма створеними ним зображеннями, але є кілька важливих винятків. Ті, хто користується платною підпискою, можуть вільно використовувати свої роботи, включно з комерційною метою. Якщо компанія заробляє понад $1 млн на рік, потрібна підписка «Pro» або «Mega», інакше права на контент юридично не належать їй. Ще нюанс: якщо ви робите upscale чужого зображення (підвищуєте якість чи роздільну здатність вже створеного контенту), права на нього залишаються за первісним автором.

Згідно з правилами Google AI, права на згенерований контент належать користувачу. При цьому користувач має дотримуватися чинного законодавства та політик Google, зокрема Generative AI Prohibited Use Policy. Відповідно до цієї політики заборонено створювати або поширювати контент, який пов’язаний із насильством, експлуатацією дітей, тероризмом або іншою незаконною діяльністю; загрожує безпеці сервісів; має сексуальний або насильницький характер; містить заклики до ненависті чи агресії тощо. Також ще один важливий момент - Google забороняє видавати AI-згенерований контент за твір, створений виключно людиною.

За правилами сервісу Suno безкоштовна версія дозволяє користуватися контентом лише в особистих цілях. Якщо хочете застосовувати його з комерційною метою - доведеться оформляти платну підписку. Ще один момент: будь-який згенерований вами контент може стати доступним іншим користувачам через сторонні платформи. Тобто, як тільки AI-output потрапляє у відкритий доступ, інші зможуть його переглядати, завантажувати, редагувати або копіювати. Це дуже важливий аспект для кріейторів і бізнесу: якщо контент публічний, він втрачає ексклюзивність і його комерційна цінність для замовника знижується.

Ще один сервіс Looka генерує логотипи, але не дозволяє використовувати їх безоплатно. Щоб отримати право на використання, користувач має сплатити за остаточну згенеровану версію логотипа. Немає оплати - права на логотип залишаються за сервісом. Так в умовах Looka зазначено, що після придбання підписки ви отримуєте повні права на використання згенерованого логотипа для будь-яких комерційних або некомерційних цілей.

Таким чином, при користуванні AI-сервісами без ознайомлення з Terms of Use існує ризик не отримати права на комерційне використання згенерованого контенту - особливо якщо це безкоштовна версія. Тому перед тим, як інтегрувати AI-контент у свій проєкт, варто уважно вивчити умови конкретного сервісу. Важливо розуміти, чи дійсно AI-output належить вам, чи сервіс залишає за собою частину прав. Такий підхід захищає комерційну цінність власного контенту і робить ваш креатив справді вашим.

2. Використовуєте стокові фото, відео чи музику? Перевірте ліцензію 

Доступність стокового контенту ще не означає, що ви можете використовувати його як завгодно. Кожен сервіс має власні ліцензійні умови, які визначають межі застосування зображень, відео чи музики. Саме від типу ліцензії залежить, чи можна комерційно використовувати матеріал або продавати його як частину продукту для кінцевого замовника.

Наприклад, популярний Shutterstock дозволяє застосовувати зображення й відео в різних проєктах, але водночас слід пам’ятати про встановлені обмеження, щоб уникнути правових ризиків та можливих претензій від правовласників.

Так за умовами Standard License дозволяється використовувати зображення у цифрових матеріалах на сайтах, соціальних мережах, мобільній рекламі, публікаціях, враховуючи наступні обмеження: у друкованих виданнях (журнали, газети, книги) - до 500 000 копій; у фільмах, рекламі та інших проєктах - при бюджеті до $10 000. Також дозволяється особисте, некомерційне використання без права перепродажу або комерційного розповсюдження. Що стосується відео за стандартною ліцензією, його можна розміщувати в Інтернеті та соціальних мережах для аудиторії до 500 000 глядачів, а також демонструвати під час живих виступів та презентацій за умови дотримання того ж обмеження аудиторії.

Якщо ваш проєкт виходить за рамки обмежень стандартної ліцензії - варто придбати розширену Enhanced License. Вона дозволяє правомірно інтегрувати матеріали у великі комерційні проєкти без обмежень за засобами комунікацій, кількістю копій або аудиторії.

Якщо ви плануєте використовувати матеріал лише у журналістських, освітніх або наукових цілях, сервіс пропонує Editorial License. Вона дозволяє легально публікувати контент у межах конкретної статті, блогу чи дослідження.

Також сервіс дає можливість створювати матеріали за допомогою інструменту Shutterstock AI-generator. Але слід врахувати, що при використанні матеріалів, створених системою АІ, сервіс не надає дозволів від власників прав на об'єкти інтелектуальної власності, а також від осіб, чий образ був використаний при створенні таких матеріалів. Shutterstock не несе відповідальності та не відшкодовує збитки будь-якого виду в разі претензій або позовів з боку третіх осіб, пов'язаних з використанням матеріалів, створених системою АІ.

Ще одна поширена серед кріейторів платформа - Getty Images. Cервіс пропонує ліцензію Royalty-Free, що не є безоплатною, у класичному розумінні, вона дозволяє використовувати контент без необхідності сплачувати роялті за кожне використання. Плата здійснюється один раз, і об’єкт можна використовувати необмежено за часом та територією. Інший вид ліцензії - Rights-Ready/Rights-Managed – передбачає обмежене використання контенту з чітко визначеними способами використання, носієм, періодом, тиражем, видами розміщенням, розміром матеріалу та територією дії прав, а з урахуванням інших додаткових обмежень, встановлених Getty Images.

Getty Images за підписку також пропонує інструмент для генерації зображень за допомогою свого Getty Images AI Generator. Але Getty Images не несе відповідальності за згенерований контент, якщо ви використовували імена чи зображення фізичних осіб, торговельні марки, логотипи інших правовласників, будь-які інші об’єкти, на які у вас відсутні права. У такому випадку претензії третіх осіб за використання таких згенерованих АІ об’єктів можуть бути спрямовані до вас.

Здавалося б, Unsplash - ідеальний ресурс контенту. Сервіс пропонує фотографії та інші зображення абсолютно безоплатно: ви можете завантажувати, копіювати, змінювати, поширювати та використовувати їх як у комерційних, так і в некомерційних цілях. Проте є кілька важливих нюансів, які потрібно врахувати. Так сервіс забороняє продавати незмінені копії фото без істотної творчої обробки. Додатково потрібно бути обережними з торговельними марками та зображеннями людей на фото, оскільки Unsplash не гарантує наявність дозволів від власників брендів або моделей. Тому у випадку комерційного використання краще зв’язатися з автором для отримання додаткових дозволів.

Навіть якщо зображення чи відео доступні для скачування у вільному доступі безкоштовно, це зовсім не означає, що їх можна використовувати без обмежень і з будь-якою метою. Стокові сервіси мають свої ліцензійні умови, а їхнє ігнорування може призвести до негативних юридичних наслідків.

Щоб уникнути неприємних ситуацій, завжди варто уважно ознайомитися з умовами ліцензії перед придбанням та використанням контенту. Переконайтеся, що обрана ліцензія підходить для ваших цілей, в т.ч. і для комерційних проєктів, що забезпечить усі необхідні права для правомірного використання матеріалів вами або вашим замовником. 

3. Залучаєте когось до розробки креативу? Спершу підпишіть договір 

Уявіть ситуацію: ви замовляєте у знайомого чи навіть близького друга дизайн сайту для вашого проєкту. Концепція представлена, технічне завдання затверджено, оплата здійснена. Але в контексті правового регулювання, якщо немає підписаного договору про передачу майнових прав, права на результат залишаються у безпосереднього автора. У такому випадку ваше натхнення та інвестиція можуть обернутися несподіваними проблемами.

Ключове правило міжнародної практики полягає в тому, що права на твір завжди первинно належать автору. Це базовий принцип є основою Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, яка діє і в Українії. Передача прав можлива виключно у письмовій формі: жодні усні домовленості, дружні стосунки чи навіть факт оплати не можуть замінити письмовий договір.

Українське законодавство тут повністю синхронізоване з європейським підходом. Закон «Про авторське право і суміжні права» чітко визначає: первинним суб’єктом авторського права завжди є автор твору. Інші особи - фізичні чи юридичні - можуть стати власниками майнових прав лише тоді, коли такі права передані на підставі письмового договору чи прямо передбачені законом, якщо говорити про службові твори, створені в рамках виконання службових обов'язків. І ще один важливий нюанс: усі права, які прямо не закріплені у договорі, залишаються за автором.

Європейська практика також однозначна. Директива 2001/29/ЄC підтверджує, що всі авторські права первинно належать автору. Це стало стандартом, на який орієнтується законодавство більшості країн ЄС. У переважній більшості європейських юрисдикцій діє пряма вимога: передача прав можлива виключно у письмовій формі.

В Німеччині закріплено, що власником авторських прав є автор - фізична особа, яка безпосередньо створила твір (незалежно від того, чи створений твір на замовлення, чи працівником як результат виконання службових обов’язків). Передати права можна лише за ліцензійним договором, де детально визначаються способи використання (відтворення, публікація, розповсюдження, адаптація, переклад тощо), строк, територія дії прав та винагорода.

Франція одна з найжорсткіших юрисдикцій у цій сфері. За замовчуванням усі права залишаються за автором, навіть якщо твір створений на замовлення чи оплачений. Замовник набуває майнових прав лише після підписання договору, і судова практика категорично не визнає «усних домовленостей» чи неоднозначних формулювань. Будь-які положення, що передбачають передачу прав на твори, які ще не створені на дату укладання договору, визнаються недійсними.

В Чехії авторські права взагалі не можуть бути відчужені від автора. Тобто автор завжди залишається їх власником, незалежно від договорів чи виплат. Але права на використання твору можуть надаватися за ліцензією - виключною або невиключною. І, як і в більшості європейських країн, такий договір повинен бути укладений у письмовій формі та містити умови про спосіб, строк і територію використання.

Законодавство про авторське право Італії закріплює європейський підхід: автор є єдиним первинним власником, а передача прав можлива тільки у письмовій формі. Договори можуть укладатися щодо передачі прав на вже створений твір, так і на твір, який буде створено за замовленням, але завжди з чітким визначенням обсягу прав, строків, території та винагороди.

Інші європейські країни дотримуються тієї ж моделі: первинне право належить автору, а будь-яка передача прав можлива виключно через письмовий договір. Існують певні винятки щодо майнових прав на службові твори: якщо твір створений у рамках виконання службових обов’язків, майнові права зазвичай належать роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором.

В США також авторське право первинно належить автору твору - фізичній особі, яка його створила. Водночас у законодавстві діє принцип «work made for hire», що визначає особливості творів, створених за спеціальним замовленням або за дорученням. У таких випадках авторське право на твір належить замовнику - особі або компанії, для якої створювався твір. Якщо працівник створює твір у межах службових обов’язків, авторські права автоматично належать роботодавцю, а для незалежного підрядника (фрілансера) права переходять до замовника лише якщо це письмово погоджено в договорі та твір потрапляє під визначені законом категорії «work made for hire». Закон США визначає обмежений перелік творів, які підпадають під категорію «work made for hire» для незалежних підрядників: творчі внески у колективні роботи, частини кінофільмів або інших аудіовізуальних творів, переклади, допоміжні твори (наприклад, передмови, післямови, ілюстрації, карти, діаграми, таблиці, редакційні примітки, музичні аранжування, додатки та ін.). Тобто, якщо твір створений за принципом «work made for hire», автором у юридичному сенсі вважається роботодавець або замовник, навіть якщо фактично його створив індивідуальний автор.

По суті, фундаментальний принцип простий: авторські права на твір спочатку належать його творцеві. Поки не підписаний договір про передачу прав, усе, що ви замовили, юридично залишається власністю автора.

Тому договір про передачу прав - це не формальність. У ньому обов’язково потрібно прописати, які права передаються, на який строк, де і як можна використовувати твір і як автор отримує винагороду. Важливо також врахувати закони тієї країни, де укладається договір, щоб не упустити важливі нюанси передачі прав до кінцевого замовника.

Без письмового договору ви фактично не володієте твором. Це означає, що ви не зможете легально використовувати або продавати. Ба більше - автор у будь-який момент може вимагати додаткову оплату, висунути претензії або навіть заборонити використання твору.

4. Пам’ятайте про корисне правило - Fair Use, але дотримуйтесь межі

Дизайнери, художники, архітектори, відеографи, блогери, подкастери та інші творці контенту часто стикаються з однією і тією ж дилемою: «Чи можу я використати чужий твір або його частину без дозволу, і не порушити закон?» Відповідь існує, і вона закріплена у вигляді доктрини добросовісного використання «fair use». Але тут є своя тонка межа: використання чужого твору без згоди правовласника можливе лише з дотриманням особливих умов - інакше ви ризикуєте опинитися у суді.

Принцип «fair use» є ключовим елементом американського авторського права. Він закріплений у параграфі 107 U.S. Copyright Act й дозволяє обмежене використання творів без згоди правовласника. Найпоширеніші приклади такого добросовісного використання включають критику, коментарі, новини, навчальні та наукові матеріали, а також пародії.

Для визначення, чи є конкретне використання добросовісним, суди США застосовують чотири основні критерії: 1) мета та характер використання - чи є воно комерційним або некомерційним та чи є воно трансформаційним (додає новий зміст, значення чи повідомлення, а не просто копіює оригінал); 2) характер оригінального твору - використання фактологічних або наукових матеріалів частіше визнають «fair use»; 3) обсяг та сутність використаної частини твору - чи використання добросовісне та обґрунтоване для освітньої, наукової, інформаційної чи іншої мети; 4) вплив на оригінальний твір - чи може використання замінити оригінал і вплинути на його комерційну значущість.

Звучить доволі структуровано, але на практиці кожна справа є унікальною. Суди в США розглядають питання «fair use» індивідуально, заглиблюючись у всі обставини використання твору. У процесі аналізу обов’язково оцінюються докази - від самого способу використання до економічних втрат правовласника. Саме тому рішення у подібних справах часто різняться й стають підґрунтям для нових правових прецедентів.

Справа RICHARD KADREY, et al. vs META PLATFORMS, INC. стала однією з перших значущих позицій суду щодо застосування принципу «fair use» до використання авторських творів для навчання АІ. 13 авторів подали колективний позов проти Meta Platforms, стверджуючи, що компанія використовувала їхні книги без дозволу для тренування моделей штучного інтелекту LLaMA. Позивачі стверджували, що Meta отримала доступ до їхніх творів через несанкціоновані онлайн-ресурси, такі як Z-Library та Bibliotik.

У червні 2025 року федеральний суддя ухвалив рішення на користь Meta, визнавши, що використання авторських творів для навчання АІ може підпадати під принцип «fair use». Суд визнав, що використання книг для навчання моделі LLaMA є трансформаційним, оскільки це дозволяє створювати нові тексти, а не просто відтворювати оригінальні твори. Суд також зазначив, що позивачі не надали достатніх доказів того, що використання їхніх творів завдало шкоди ринку або правовласникам. Однак суд наголосив, що це рішення стосується лише конкретних фактів цієї справи та не є загальним прецедентом для всіх випадків використання авторських творів у навчанні АІ.

Це рішення підкреслює важливість надання чітких та переконливих доказів у справах про порушення авторських прав, особливо у контексті нових технологій. Хоча суд визнав використання Meta «добросовісним», це не означає, що подібні практики будуть визнані законними у всіх випадках.

У ЄС немає прямого аналога американського «fair use». Тут діє система конкретних винятків, закріплених у Директиві 2001/29/ЄC про гармонізацію окремих аспектів авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві та доповнених новішою Директивою 2019/790 про авторське право і суміжні права на єдиному цифровому ринку.

Законодавство ЄС встановлює вичерпний перелік випадків, коли твори можна використовувати без дозволу правовласника. Це, зокрема, цитування з обов’язковим посиланням на автора; використання для навчальних чи наукових цілей; адаптація творів для людей з інвалідністю; повідомлення у пресі та медіа про актуальні політичні, економічні чи релігійні теми; використання для повідомлення про актуальні події. Також дозволяється використання уривків із публічних промов чи лекцій, застосування творів у межах релігійних святкувань чи державних урочистостей. Окремо регламентовано можливість використання під час реклами виставок чи аукціонів творів мистецтва, створення пародій та карикатур.

В Україні доктрина «fair use» не застосовується напряму. Українське законодавство по аналогії з ЄС визначає принцип вільного використання творів без дозволу автора. Сюди можна віднести, наприклад, цитування з опублікованих творів для критики, полеміки чи наукових досліджень; використання уривків творів, статей, фотографій, аудіо- чи відеоматеріалів як ілюстрацій у навчальному процесі чи науковій діяльності; використання матеріалів для дистанційного навчання; висвітлення поточних подій; створення на основі вже оприлюднених творів пародій, карикатур; фотографування чи відтворення архітектури та мистецьких об’єктів у публічному просторі тощо.

Основне, про що варто пам’ятати: те, що твір знаходиться у відкритому доступі, ще не означає, що він дозволений до вільного використання. Використовувати чужі матеріали - у комерційних чи навіть особистих цілях - можна лише в межах, передбачених законом.

Найбільш надійний підхід - поважати права інших, діяти в правовому полі й у разі сумнівів заздалегідь отримувати дозвіл у правовласника. Це допоможе уникнути юридичних проблем і водночас формує культуру відповідального ставлення до чужої творчості та авторських прав.

5. Використовуєте чужі бренди чи логотипи? Запитайте дозволу

Різноманітні елементи бренду - логотипи, слогани, навіть характерний дизайн - можуть законно охоронятися як торговельні марки або елементи фірмового стилю (trade dress). Торговельна марка забезпечує правовий захист будь-якого знака, що ідентифікує товар чи послугу та відрізняє його від інших. Це можуть бути слова, зображення, шрифти, кольорові поєднання або їх комбінація. Trade dress - охоплює зовнішній вигляд продукту або упаковки, що робить його впізнаваним для споживача. Наприклад, фірмовий дизайн пляшки Coca-Cola, характерне оформлення коробки Lego, три смужки Adidas - це trade dress, і всі ці елементи захищені законом.

Законодавство ЄС, США, України та багатьох інших країн суворо захищає торговельні марки та інші елементи бренду від будь-якого використання, яке може ввести споживача в оману або створити враження асоціації з брендом без дозволу правовласника. Порушення цих прав може призвести до судових позовів та значних фінансових втрат.

Наприклад, в ЄС основні аспекти реєстрації та правового захисту торговельних марок регулюються European Union Trade Mark Regulation (EUTMR).

Торговельна марка надає її правовласнику виключні права на використання. Це означає, що третім особам заборонено застосовувати будь-яке позначення без дозволу правовласника, якщо воно є ідентичним або схожим до ступеня змішування з його торговельною маркою. Закон надає право забороняти іншим наносити марку на товари або їх пакування, пропонувати товари, вводити їх на ринок або зберігати для продажу під нею, надавати послуги під її позначенням, імпортувати або експортувати відповідні товари, використовувати торговельну марку як назву компанії або її частину, застосовувати у діловій документації та рекламі, а також у порівняльній рекламі з порушенням встановлених законодавством норм.

Навіть коротке або непряме згадування чужого бренду може потрапляти під охорону закону. Тому якщо ви плануєте використати логотип SpaceX у ролику, зобразити персонажів Disney для реклами дитячого магазину або провести огляд нового iPhone, спершу уважно ознайомтеся з бренд-політикою власника.

Apple, наприклад, має чіткі правила щодо використання своїх торговельних марок, логотипів та інших елементів бренду. Вони надають детальні інструкції для ліцензіатів, авторизованих дистриб'юторів, розробників та інших осіб, які бажають використовувати ці елементи у рекламних, навчальних або інших матеріалах. Apple вимагає точного дотримання написання своїх торговельних марок. Не дозволяється скорочувати назви продуктів Apple. Всі елементи бренду повинні використовуватися в їхньому оригінальному вигляді без будь-яких змін. Рекламні матеріали не повинні вводити в оману споживачів щодо асоціації з Apple або її продуктами. Не можна використовувати логотипи або інші елементи бренду таким чином, щоб створювати враження офіційної підтримки, спонсорування, зв'язку або схвалення з боку Apple.

Відповідно до політики Starlink назва, логотип або інші торговельні знаки SpaceX та Starlink не можуть використовуватися для просування будь-якого продукту чи організації без отримання попереднього письмового дозволу власника. Це означає, що будь-які рекламні матеріали, відео чи публікації, які містять елементи бренду SpaceX та Starlink, потребують офіційного погодження, щоб уникнути порушення прав інтелектуальної власності.

Компанія Disney активно захищає свою інтелектуальну власність, яка включає торговельні марки, логотипи, персонажі, аудіовізуальні твори, музику та інше, тому авторське право є важливим аспектом її діяльності. Mickey Mouse, Elsa, Iron Man, Captain America, Spider-Man та багато інших героїв мультфільмів та кінофільмів належать до інтелектуальної власності Disney, і будь-яке комерційне використання їхніх образів можливе лише за умови отримання відповідної ліцензії. Несанкціоноване використання інтелектуальної власності Disney є порушенням. Це може стосуватися продажу товарів, використання персонажів або створення похідних творів без дозволу. Disney пильно контролює використання своєї інтелектуальної власності, вживаючи юридичних заходів проти тих, хто порушує їхні авторські права.

Так у липні 2025 року The Walt Disney Company подала позов до федерального суду у Лос-Анджелесі проти гонконгської компанії Red Earth Group, яка продає ювелірні прикраси під брендом Satéur. Це сталося через колекцію з назвою “Mickey 1928 Collection”, до якої увійшли сережки, каблучки та намиста з образом Mickey Mouse. Disney стверджує, що реалізація цих виробів порушує їхні права та вводить споживачів в оману щодо можливої співпраці та партнерства з Disney. Гонконгська компанія, в свою чергу, позиціювала свою продукцію як “законну” через використання образу Mickey Mouse з мультфільму Steamboat Willie (1928 року), який торік перейшов у суспільне надбання після закінчення авторських прав. Але Disney наголошує, що компанія все ще володіє правами на образ Mickey Mouse з мультфільму та Red Earth Group не має права використовувати символ, що асоціюється з Disney, без дозволу, особливо якщо це може створити враження співпраці. У позові Disney вимагає судової заборони на продаж прикрас або інше використання торговельної марки Disney, а також відшкодування збитків.Скоріш за все Red Earth Group прийдеться відкликати колекцію з продажу, бо не в силах протистояти багатомільярдному гіганту.

Але попри жорсткі обмеження, у відносинах, що стосуються використання торговельних марок, також існують винятки. Як уже згадувалося вище у контексті захисту авторського права, у США діє доктрина «fair use», яка також застосовується щодо використання чужих торговельних марок. Подібний підхід знайшов своє відображення в європейській практиці у вигляді концепції «informative fair use» - інформативного добросовісного використання.

Її суть полягає в тому, що у певних випадках допускається використання чужої торговельної марки без згоди її власника, якщо це об’єктивно необхідно для визначення цільового призначення власних товарів чи послуг. Але таке використання суворо обмежене низкою «принципів добросовісності». Так чужа торговельна марка має застосовуватися виключно з інформативною метою. Бажано обмежитися словесним відтворенням торговельної марки, без логотипів та інших trade dress елементів, оскільки візуальні елементи завжди підсилюють рекламний контекст. Важливо й те, що таке використання повинно відповідати чесній підприємницькій практиці та добросовісній конкуренції, тобто не спрямоване на отримання несправедливої вигоди або дискредитування чи приниження характеристик або репутації бренду іншого власника. Не варто вводити споживача в оману щодо зв’язку з власником бренду, створювати враження спонсорства чи партнерства. І, звісно, категорично заборонено представляти свій товар чи послугу в якості імітації або копії оригінального бренду.

Не забувайте, використання чужих торговельних марок часто перебуває під пильним контролем їхніх власників і захищене нормами законодавства. У більшості випадків використання без офіційного дозволу може обернутися негативними юридичними наслідками та фінансовими втратами. Навіть передбачена можливість добросовісного використання без згоди власника з дотриманням принципів чесної підприємницької практики не позбавляє та не обмежує її власника у праві звертатися до суду за захистом своїх прав та інтересів. Тому все просто: перш ніж згадати чужий бренд чи логотип почитайте ліцензійні вимоги її власника та за потреби отримайте дозвіл, щоб зберегти ваші сили та кошти.

У підсумку варто пам’ятати: креативність ніколи не існує у вакуумі. Вона завжди взаємодіє з ринком, правом і чужими інтересами. І якщо талант дає ідеї, то юридична обізнаність забезпечує їм життя без ризику «потонути» у судових позовах.

П’ять простих правил - знати умови AI-сервісів, перевіряти ліцензії, підписувати договори, дотримуватися прав власників та поважати ім’я чужих брендів - перетворюють творчість на сильний та професійний продукт, захищений від претензій.

Творіть сміливо, але грайте за правилами. Бо лише так ваші ідеї справді працюватимуть на вас, а не проти вас.