9 і ¾ причин, чому варто прочитати трилогію «Макова війна»

Уявіть, що у вас в руках опинилась сила, здатна знищити цілю країну. Чи скористалися б ви нею? І до чого це призвело б?

Навколо цього питання і огортається трилогія Ребекки Кван — «Макова війна».

Останній тиждень книга міцно засіла в моїй голові, тож у цьому матеріалі я спробувала розібратися, завдяки чому їй це вдалося. 

Швидка сюжетна вилазка 

«Макова війна» — трилогія у жанрі «темне фентезі», що розповідає про Жинь, дівчину-сироту з невеликої провінції в імперії Нікань.

На початку історії Жинь опиняється на роздоріжжі двох перспектив — бути проданою в заміжжя до місцевого багатія або ж скласти складний академічний іспит та вивчитись на солдата в елітній військовій академії. Тож в першій частині ми спостерігатимемо, як Жинь боротиметься за своє майбутнє. А далі — в її країну вдереться сусідня держава. І «Макова війна» перетвориться на антивоєнне висловлювання — жорстоке і занадто реалістичне.

Додайте до цього трошки політичних ігор, китайської історії, світобудови з магією та шаманами, — і синопсис «Макової війни» готовий.

А далі декілька думок про те, чому ця книга таки варта вашої уваги.

№ 1. Нестандартний сетинг та міфологія

Події трилогії розгортаються в країні, що є проєкцією стародавнього Китаю. А магічний всесвіт — обертається навколо шаманізму, богів та духів, натхненних буддизмом та відповідно китайською міфологією. Усе це створює значний контраст з іншими популярними фентезі, сфокусованими здебільшого на європейському Середньовіччі.

№ 2. Історичні референси

Ця книга є доволі важкою та жорстокою, але в художньому контексті — це її перевага. Адже, пишучи про війну, авторка надихалась не мудбордами з Instagram і навіть не фільмами Стівена Спілберга. Ключові сюжетні лінії трилогії, пов’язані з війною, змальовані на основі реальних історичних подій, зокрема, Японсько-Китайської війни, Громадянської війни в Китаї та Опіумними війнами між Китаєм та Британією.  

№ 3. Чесність

Ребекка Кван не романтизує війну, а чесно показує її найгірші прояви. Тому героям тут часто доводиться обирати між поганим і ще гіршим. А ще вони вмирають, можливо, навіть частіше, аніж в книгах Джорджа Мартіна. Але саме це і відбувається на війнах в реальності. Тому зайвої романтизації тут немає.

№ 4. Емоційні пастки

«Макова війна» доволі сильно перегукується з нашими реаліями. Тому майже кожен розділ є доволі сильним тригером. Вона знає твої вразливі місця і постійно викидує в обличчя епізоди, що пронизують до кісток. Воєнні злочини, геноцид, насильство. Бум! Фул-хаус. Ти програв. Бо все таке знайоме і таке реальне. Особливо, коли читаєш в укритті, поки росія запускає черговий залп ранкових ракет. 

№ 5. Не лише війна

Війна та її наслідки, безперечно, є ключовою темою книги, але не єдиною. Заглибившись в деякі історії, можна зустріти проблеми дорослішання, аб’юзивних стосунків, а також залежності — і від поганих звичок, і від думок оточення. 

№ 6. Постійний форсаж 

Попри те, що усі три книги є доволі об’ємними, я прочитала їх одним махом буквально за тиждень. «Макова війна» насичена турбулентними подіями та завжди тримає тебе у фокусі. Тут вона нагадала мені найкраще з «Пісні льоду та полум’я», адже має і боротьбу за владу, і неочікувані зради союзників, і цікаві військово-стратегічні протистояння. Головні герої з дитинства читають перед сном Сунь-цзи і постійно зіштовхуються в інтелектуальних та бойових дуелях. 

№ 7. Герої (сірі, але не як Ґендальф)

У TikTok головну героїню часто не люблять, кажуть, що вона бісить. Інколи — це дійсно так! Але десь вона бісить, десь захоплює, десь ти її ненавидиш, а потім дуже співчуваєш. Жинь та інші герої — яскравий приклад морально «сірих» персонажів, тобто таких, що не є однозначними добродіями або злодіями.  

№ 8. Любовна лінія (або «Піду я у садочок, наїмся черв'ячків»)

В буктоці вважається, що в «Маковій війні» немає любовної лінії. Хоча, як на мене, це не зовсім так. Кохання тут і справді не в фокусі, тож ви мало читатимете про почуття та поцілунки (про останнє взагалі не читатимете). Але щось нам авторка таки залишає — і воно чіпляє до глибини душі. Мене ця «відсутня» любовна лінія змусила ще довго втикати у стіну та багато плакати. А ще — тут чудово розкритий феномен споріднених душ, і звісно, дружба, куди ж без неї.

У нас було два персонажі, 5 романтичних цитат, десяток взаємодій та половинка тропу «від ворогів до коханців». Не те що б цього було достатньо для повноцінної любовної лінії, але мені вистачило. Єдине, що дійсно викликало занепокоєння, невеликий посмак скла після прочитання фіналу. 

№ 9. Фінал (хороший, а не як в останньому сезоні «Гри Престолів»)

Можливо, не для читачів, можливо не для героїв, але для історії він дійсно хороший. Фінал на хвилинку стає кульмінацією усього жаху, про який нам розповідали протягом трилогії, змушує серце скрутитися в трубочку, але потім відпускає і дає трошки надії. Не очікуйте полегшення, ейфорії та насолоди. Очікуйте болі, три відерця сліз та жалю.  

№ ¾ 

Для мене «Макова війна» стала не лише книгою року. А книгою, після якої ти сумніваєшся, що колись ще раз прочитаєш щось подібне. Вона ставить височенну планку не лише у фентезі, але й поза цим жанром і довго не відпускає.

Настільки, що про неї хочеться писати статті, знімати тіктоки та розповідати  колегам на кожній ранковій сесії.

Отака вона, та «Макова Війна»!

P.S Якщо ви вже прочитали цю трилогію, обов’язково поділіться своїми враженнями в коментарях 🙂