9 років The Gradient — про зростання, сміливість та реальність

Олена Занічковська (співзасновниця The Gradient): Справа не лише в цифрах чи торті до річниці. Ми хочемо пригадати що ми зробили, через що пройшли і що збудували за ці дев’ять років. Не просто роботу, а справжній сенс. І, можливо, дати вам трохи заглянути за лаштунки The Gradient. Бо найчастіше клієнти дізнаються, наскільки ми круті, тільки коли починають із нами працювати. Час про це поговорити.

Повернімося на початок. Яким був найбільший виклик?

Денис Скрипник (співзасновник і CEO): Знайти роботу. Оце й усе. У нас була амбітна мета заробити мільйон за перший рік. Жодних клієнтів, жодної репутації — лише таблиця в Excel, кава й сліпа віра. Омріяний мільйон реально хотілося, але для нього треба було бодай щось запустити. Перші пів року були суцільним хаосом.

Олег Гасьошин (співзасновник та креативний директор): А другий виклик, який зараз здається не менш великим, — зрозуміти, хто ми такі. На початку роботи ми розпорошувалися. З першою версією сайту намагались охопити все: від брендингу фабрики воріт до маркетингу кав’ярні. І саме в тій плутанині ми й зрозуміли, чим займатися не варто, а потім — на чому слід зосередитись.

Як ви сфокусувались саме на дизайні цифрових продуктів?

Денис: Це не було якимось грандіозним рішенням. Просто в нас не було технічного співзасновника, ніхто не керував розробкою. Ми природно схилилися до того, що вміємо й любимо: дизайн. Поворотним став проєкт з першим стартап-клієнтом — Jaja Finance. Вони були на ранній стадії, хотіли створити мобільний банк. Олег зробив промо-відео, яке допомогло їм отримати інвестиції, потім взялися за їхній додаток. Саме цей проєкт показав нам у чому ми сильні і що нас заряджає.

Олег: Ми зрозуміли, що хочемо створювати справжні, масштабні цифрові продукти, а не буклети та маркетингові кампанії.

Які досягнення визначальні за ці дев’ять років?

Денис: Якщо коротко — понад сто проєктів. Але цифри не головне. Головне — люди, з якими ми познайомилися; проблеми, які вирішили; перипетії, до яких пристосувалися. Один із наших дизайн-проєктів став white-label та був інтегрований британською поштою. Звучить… дико, правда? Але це сталося.

Почнемо здалеку. Була Robinhood, американська компанія з надання фінансових послуг, яка на той час ще не була компанією, проте ринок вже її наслідував: трейдингові додатки з чистими інтерфейсами, інвестиційні платформи, які потребували серйозного перегляду UX.

Був період, коли ми працювали з клієнтами, які створювали інвестиційні інструменти — платформи для торгівлі акціями, аналогічно до Robinhood. Один з них, зокрема, намагався принести на європейські ринки чистий, доступний UI, подібний до того, що Robinhood зробив у США. Цей проєкт запам'ятався нам, оскільки показав, наскільки користувачі довіряють віжуалу чогось такого серйозного, як трейдинговий додаток.

Олена: Ми також працювали з Moovel, логістичним додатком, що належить Daimler. Перед нами стояло завдання з дослідження ринку України, воно дало нам виключну можливість заглибитися в транспортну екосистему. Ми також займалися позиціюванням та дизайном для низки менших, але потужних проектів, включаючи виробників воріт та бренди кав'ярень. Ці ранні дрібні проєкти, звичайно, допомагали оплачувати рахунки, але головне — вони допомогли нам відкалібруватися.

Jaja Finance звучить масштабно. Що сталося далі?

Денис: Ми працювали з ними роками. Вони були крихітними, коли ми починали, згодом значно виросли. Ми пройшли кілька редизайнів, допомагали з їхнім white-label продуктом.

Олег: Я пам'ятаю, як був на сесії у Великій Британії, і хтось махав мені платіжною карткою Asda. Це була версія white-label, яку ми зробили. Дизайн не був ідеальним — страхолюдний пластик — але він працював. Кешбек, фінансові фічі, все інше. Це було сюрреалістично.

Денис: Тоді стало очевидним: те, що ми робимо, масштабується. Наша робота впливає на реальних користувачів, формує бізнес. І, як не дивно, ми на деякий час перестали працювати з Jaja Finance. Ми подумали, що переросли їх, що робота більше не цікава. Але, озираючись назад, розуміємо, що вони теж розвивалися. Можливо, ми щось пропустили.

Це один з тих ранніх уроків: іноді ти ростеш разом з клієнтом.

До слова про ранні проєкти, Daimler був один із них?

Олена: Так, він відбувся на першому році. Вони знайшли нас у списку “Top interactive agencies”. Нас запросили дослідити новий додаток для громадського транспорту для українського ринку. Ми фактично сказали їм не запускатися, бо час був невідповідним. І вони нам за це заплатили. Це було наше перше знайомство з ентерпрайзом.

Так стався перехід до корпоративних клієнтів?

Олена: Все почалося з банків. Фінтех-компанії робили круті речі, тому великі банки занервували і звернулися до нас за цією магією стартапу. Вони хотіли рухатися швидко, виглядати свіжо, зламати атмосферу застарілих технологій. Раптом ми почали працювати з командами, які мали величезні бюджети, але не мали уявлення, як створювати сучасні цифрові продукти. Ця напруга була потужною. Ми могли запропонувати чіткість, швидкість та зрілість дизайну. Саме тоді ми зрозуміли: ми більше не просто дизайн-студія. Ми стратегічний партнер.

Денис: Чудовим прикладом цієї еволюції є наша робота з Укрсиббанком. У 2023 році ми допомогли їм запустити новий додаток, який переосмислив те, як традиційні банки взаємодіють з користувачами. Укрсиббанк має репутацію стабільності та довіри — це член BNP Paribas Group та відоме ім'я в українському банківському секторі. Тож, коли вони звернулися до нас, йшлося не про косметичні зміни, а про створення користувацького досвіду, який відповідав би очікуванням сучасних клієнтів, зберігаючи при цьому спадщину банку. Тож проєкт став важливою подією — він показав, що ми можемо внести UX рівня фінтех у класичну установу та зробити так, щоб це виглядало як природна еволюція, а не завуальований ребрендинг.

Тож після Daimler ви вийшли на регіон Близького Сходу та Північної Африки? B.TECH був великою рибою.

Олена: Величезною. Традиційний офлайн-ритейлер намагався перезапустити e-commerce та перейти у фінтех. Ми допомогли їм розгорнути продукт BNPL (купуй зараз, плати пізніше), наша співпраця тривала роками. Вони швидко наздоганяли світові тренди. Ця вся арабська хвиля привела нас до Saudi Fransi Capital, OneBank. Ми ніби потрапили в певну схему — один контакт передавався між компаніями та тягнув нас за собою.

Денис: Ми також працювали з Azercell, одним з найбільших операторів мобільного зв'язку в Азербайджані. Це був черговий поворотний момент для нас, не лише з погляду масштабу, але й позиції того, як корпоративні клієнти взаємодіють з дизайном. Ми долучилися до проекту, вигравши тендер серед найкращих агентств регіону, і це допомогло переосмислити, як клієнтський досвід Azercell може відображати його лідерство на ринку. Це водночас була дуже корпоративна та дуже людська співпраця.

А ще був Cashee — фінтех-стартап, який зараз базується в Саудівській Аравії та зосереджений на просуванні фінансової грамотності серед підлітків. Додаток увійшов до 7 найкращих додатків Saudi App Store та отримав нагороду UX Design Awards: Product 2024 не лише за зовнішній вигляд, а й за функціонал. Цей додаток виділявся тим, що йшлося не лише про перекидання грошей, а й про зміцнення впевненості та фінансової грамотності молодого покоління.

Ми тісно співпрацювали з їхньою командою, щоб розробити додаток сміливим, інтуїтивно зрозумілим та освітнім, але водночас не нудним. Такі проєкти нагадують нам, чому ми робимо те, що робимо.

Чи сильно змінилася галузь з тих ранніх днів?

Олег: Абсолютно. Тоді UX тільки починав бути модним словом. Люди насправді не знали, навіщо їм потрібні дизайнери. Нам потрібно було переконати їх, пояснити нашу цінність. А тепер? Кожна серйозна компанія має власну команду дизайнерів. Планка вища, очікування чіткіші, але й конкуренція шалена.

Зараз кожен другий є UX дизайнером, у кожного є свій playbook. Океан переповнений. Але ми через це не хвилюємося, бо ми навчені досвідом, в нас є свої шрами та свої історії.

Як думаєте, що саме вирізняло The Gradient у тому вирі?

Денис: Ми росли разом зі стартапами. Ми допомагали їм ставати масштабними компаніями, допомагали ентерпрайзам знову діяти як стартапи. Ми не просто робили макети — ми інтегрувались в компанії. Допомагали командам осмислити свій продукт, а засновникам — ефективно презентуватися. Допомагали банкам відчувати себе фінтех-компаніями. Ця здатність гнучко працювати та заглиблюватися — ось на чому ми стоїмо.

Чи вплинули глобальні тенденції на ваш шлях?

Олег: Звичайно. Інновації раніше починалися в США чи Великій Британії, а потім йшли місяці чи роки, щоб досягти Близького Сходу та Північної Африки чи України. Цей розрив швидко скорочується. Клієнти в Еміратах чи Єгипті тепер хочуть такої ж якості та швидкості, як і в Нью-Йорку чи Берліні. І ми робимо це можливим, адже працюємо глобально, швидко рухаємося і розуміємо як локалізувати інновації без зайвої води.

Коли ШІ почав ставати частиною вашої історії?

Денис: Десь на початку 2023 року. Спершу він допомагав нам з контентом, згодом з прототипами. Тепер ми використовуємо його для досліджень, дизайну, створення зображень, тестування — чого завгодно.

Олена: Він перетворився з інструмента на члена команди. Ми не просто працюємо з ШІ — ми є носіями ШІ, адже його вбудовано в процес. Це дозволяє нам швидко перевіряти ідеї, керувати меншими командами та більше експериментувати. Це також змінило очікування клієнтів, адже люди хочуть швидкого результату. Молодші клієнти, особливо, самі є носіями ШІ. Вони приходять, очікуючи тижневих термінів, а не місяців.

Олег: Але планка також вища. Недостатньо просто гарного інтерфейсу, клієнти прагнуть глибини, стратегії, роботи, орієнтованої на результат. Ось чому ми сфокусувались на продуктовій стратегії. Ми зрозуміли, що одного лише дизайну недостатньо.

Наша розмова починає виглядати трохи солодкою. Чи був у вас якийсь спад на шляху? Справжній кризовий момент?

Денис: Минулого року точно був. Війна, рецесія, штучний інтелект — все на купу. Деякі клієнти не могли платити, інші зникли. Ми втратили великі проєкти. Усі намагалися зрозуміти, що означає штучний інтелект для їхнього бізнесу, тому деякий час ніхто не хотів інвестувати в дизайн.

Олег: Але зараз все відновлюється. Штучний інтелект продукує нові категорії, нові інтерфейси та нові бізнес-моделі. Ми допомагаємо створювати речі, яких не існувало два роки тому і робимо це швидше, розумніше, з глибшим фокусом. Якщо в цьому хаосі є один позитивний момент, то це те, що він підштовхнув нас до переосмислення бізнесу, стати більш серйозними.

Що мотивує та втримує команду серед всього цього хаосу?

Олена: Людей мотивують люди. Ті, хто залишився — допитливі професіонали, які занурені в те, що роблять. Вони працюють не для того, щоб прийти в 9 та піти о 6. Вони тут, щоб створювати.

Ми часто кажемо: «Якщо ти найрозумніша людина в кімнаті, то ти не в тій кімнаті». Люди прагнуть ставити перед собою виклики, вчитися один в одного, розвʼязувати реальні проблеми, а не просто створювати гарні екрани. І ця енергія заряджає.

Яких людей ви шукаєте, формуючи команду?

Денис: За роки роботи ми зрозуміли, що одного лише таланту недостатньо. Для нас справді важливий спосіб мислення, зокрема, мислення творця. Це про людей, які не просто виконують завдання, а ставляться до продукту як до свого. Ті, хто розглядає порожній простір як можливість, а не загрозу.

Спочатку ми шукали спраглих людей, які хотіли розвитку. З часом ми перейшли до пошуку тих, хто поєднує смак, бачення та залученість. Людей, які дбають про якість, а не лише про терміни. Тих, хто знає, що креативність — це не самовираження, а створення чогось значущого для інших, залишаючи при цьому свій власний слід.

Ми часто повторюємо: завдання має бути складним — ось що рухає нас вперед — тож хочемо працювати з людьми, які відчувають те саме. Сильні люди хочуть працювати з сильними людьми. Йдеться не про его, радше про те, щоб проявити цікавість, потенціал і глибоке бажання створити щось виняткове.

Які проєкти продовжують кидати виклик?

Олена: Кожен проект приносить щось нове — іноді це контекст, іноді масштаб, а іноді людей. Є базові взаємодії, де ми слідуємо схемі запуск—дизайн—ітерації. А є й такі, де клієнт каже: «Нам потрібна стратегія» і ми йдемо в цю історію, створюючи новий сервіс. Бувають проєкти, де обсяг здається величезним і нереальним, як-от Lumiere — де піджилки трусяться і серце з грудей вистрибує, бо це щось грандіозне.

Це ви про нову послугу, Fractional CPO?

Денис: Так! Це наш улюблений формат роботи. Все почалося органічно — під час розмови з клієнтом Анна (наш стратег) проводила діскавері, ставила питання, і раптом все прояснилося. Цьому клієнту потрібен не черговий спринт чи прототип, а хтось, хто інтегрується в команду і діятиме як частковий директор з продукту — допомагатиме формувати бачення, стратегію та пріоритети зсередини. Спочатку ми не включали це в сервіси, та наразі вже інтегрували і мали кілька успішних взаємодій — вони розкривають справжню цінність клієнтського бізнесу.

І останнє, куди рухається The Gradient після дев'яти років на ринку?

Олег: Чесно? У найцікавіший етап наразі. Ми більше не виживаємо. Ми будуємо таку студію, яку хотіли б мати з початку. Повну розумних людей, новаторства та жодної нісенітниці. Нам не потрібно бути гучними. Нам просто потрібно бути інакшими. Такими, як ми насправді є.

Ми в постійному пошуку. NLM, системи штучного інтелекту, інструменти з нульовим інтерфейсом. Робота по-новому захоплива, ніби ми повернулися на початок, але з кращим набором інструментів. Це неочікуваний дар. Можна було б подумати, що після дев'яти років нам стане нудно, але це просто нова стартова лінія. І ми знову мчимо вперед.