«Бачення метелика» — що треба знати до перегляду?

Минулого тижня у прокат вийшов перший повнометражний фільм українського режисера Максима Наконечного про аеророзвідницю Лілю, яка повертається додому після полону та намагається пристосуватися до звичайного життя.

Я його вже подивилася, рекомендую і вам.

Тримайте декілька фактів та моїх роздумів перед переглядом:

✱ фільм вперше був представлений на Каннському кінофестивалі у 2022-му році;

✱ ідея зняти фільм про жінку-військову прийшла до режисера, коли той монтував документальний фільм «Невидимий батальйон» — фільм про жінок на війні, який зняли жінки;

✱ фільм зафіналили за декілька тижнів до повномасштабного вторгнення — він мав розказувати лише про гібридну війну з росією на сході України; тепер деякі сцени у фільмі називають пророчими, хоча тоді творці закладали в них інші сенси;

✱ уся команда: від режисера, до акторів, активно спілкувалися з учасниками бойових дій, проводили з ними інтерв’ю, вихоплювали історії, щоб зробити сюжет та персонажів об’ємними та реалістичними;

✱ акторка Ріта Бурковська, що зіграла головну роль, аби створити свою персонажку, пройшла курс першої медичної допомоги, вела щоденник полону та спілкувалася з аеророзвідниками та аеророзвідницями;

✱ у фільмі взяло участь багато військових, ветеранів та людей, дотичних до війни; для режисера було важливим, щоб кожен, хто привносив свій досвід, був на знімальному майданчику;

✱ режисеру також було важливо нагадати (хоч в реаліях повномасштабної війни ми це і так розуміє), що війна триває, що щодня на полі бою гинуть та отримують поранення люди, які борються за нашу свободу;

✱ режисер в одному інтерв'ю назвав цей фільм «довоєнним», «воєнним» та «післявоєнним», адже ключова його ідея полягала не лише в тому, щоб нагадати, що війна триває, а й щоб наше суспільство було готовим до наслідків війни та до тисяч поранених душ, які пройшли крізь пекло й мають повертатися до цивільного життя.

Завершу словами самого Максима Наконечного: 

Однією із цілей фільму було показати, що війна триває з 2014 року і ми живемо в повоєнному суспільстві, навіть якщо більша частина цього суспільства цього не помічає

Раджу вам обов’язково сходити на «Бачення метелика» в кіно: підтримати творців стрічки та на власні очі побачити, з якими проблема стикаються люди, що ризикують своїм життям заради усіх нас.