Доступний дизайн: між свободою творців та гідністю користувачів
У межах Міжнародного дня дизайну 2026 Design for Ukraine спільно з KyivUX та Музеєм Ханенків провели відкриту розмову про доступний дизайн
Головною темою дня дизайну цього року, ініційованою International Council of Design, стало The Spaces In Between («Міжпростори») — те, що відбувається між точками контакту: у взаємодії, досвіді, переходах. Саме ці моменти часто визначають, чи є дизайн справді інклюзивним.
У межах лекції говорили про те, як дизайн впливає на досвід різних користувачів, як поєднати творчу свободу і відповідальність, а також як працювати з інституціями та складними контекстами.
Чи є у дизайну ціннісна ціль
Розмову відкрила Ганна Рудик, заступниця генерального директора з освітніх програм та комунікації Музею Ханенків, з питання, яке рідко звучить у дизайнерському середовищі: чи є у дизайну ціннісна ціль? Музей, за її словами, пройшов цей шлях: від класичної тріади «зберігати, вивчати, популяризувати» до усвідомлення, що всі три дії є лише інструментами. Головне — зробити культурний ресурс доступним для тих, хто живе зараз: з різними фізичними, ментальними та ситуативними обставинами.
Діана Міфтахова та Анастасія Савушкіна з ГО «Доступність цифрова» розібрали термінологію, яка часто плутається у професійних розмовах. Важливий акцент: доступність потрібна не лише людям з інвалідністю. Людина з травмованою рукою, батько з дитиною на руках, користувач у стресі на яскравому сонці — усі вони стикаються з тимчасовими або ситуативними бар'єрами.
Глобальний контекст і законодавчий тиск
У 2010 році лише 8 країн мали обов'язкові вимоги до цифрової доступності. У 2025-му їх вже понад 55. Цього ж року набув чинності Європейський акт з доступності, який поширюється на 27 країн ЄС — і стосується не лише державних сервісів, а й банків, транспорту та комерційних платформ. Штрафи починаються від 50 тисяч євро, в окремих країнах — це відсоток від обороту компанії.
Україна рухається в тому самому напрямку. У нас вже є національна стратегія безбар'єрності та зареєстрований у Верховній Раді законопроєкт про цифрову доступність. За рівнем законодавчої бази Україна зараз на рівні з Канадою та Австралією.
Для дизайнерів це також означає конкурентну перевагу: навички доступності все частіше з'являються як вимога у вакансіях. Доступний сайт краще індексується в пошуку та знижує кількість звернень до служби підтримки.
Як музей Ханенків працює з доступністю
Ганна Рудик детально розповіла про принципи, за якими музей будує доступні тексти. Шрифт без засічок, достатній міжбуквений та міжрядковий проміжок, оптимальна довжина рядка — до 10 слів, вирівнювання по лівому краю, жодних переносів і декоративних ефектів. Усе це зменшує когнітивне навантаження на читача та збільшує шанс, що текст взагалі прочитають.
Музей також має аудіодескриптивні екскурсії, програми для людей з ментальними порушеннями та щомісячні екскурсії з перекладачем жестової мови. Архітектурна доступність поки що залишається відкритим питанням.
Свобода всередині необхідності
Один із центральних висновків лекції: доступність не скасовує творчу свободу. Вона задає межі, у яких свобода залишається великою.
«Свобода — це усвідомлена необхідність. Якщо ми маємо доступність як необхідність, то маємо свободу всередині неї — величезну, безмежну», — Ганна Рудик.
Доступний дизайн не робить усі сайти однаковими та не позбавляє дизайнера самовираження. Він просто нагадує, для кого ця робота робиться.
Повна трансляція лекції доступна до перегляду на YouTube:
Спікери:
- Ганна Рудик, Ph.D. — заступниця генерального директора з освітніх програм та комунікації, кураторка ісламського мистецтва, Музей Ханенків;
- Анастасія Савушкіна та Діана Міфтахова — ГО «Доступність цифрова»;
- Ярослав Білінський — співзасновник Design4Ukraine.