Фахова спільнота з нуля після 24 лютого 2022-го: нотатки адмінки

Чому мені захотілося розповісти про свій досвід створення та розвитку групи в Facebook, а згодом і поширення присутності в Telegram? Адже спільнота в соцмережах – ніяка не дивина. Зокрема, в FB ще пару років тому було понад 10 мільйонів активних груп (1,8 мільярда учасників та 70 мільйонів адміністраторів і модераторів). Проте в умовах гібридної війни з РФ соціальні мережі теж стали полем бою.

Виживати та розвиватися україномовним спільнотам досить складно, а бути успішними, корисними та живими – ще складніше. І тому я вважаю свій досвід створення та адміністрування фахового ком’юніті «Українські копірайтери» цінним, та готова ним поділитися!

Передісторія

Я – фахівчиня з онлайн-комунікацій, копірайтерка з тринадцятьма роками досвіду за плечима. До 24 лютого 2022 року я була учасницею практично всіх без винятку FB-спільнот, дотичних до сфери комунікацій, копірайтингу, PR, маркетингу та фрилансу в Україні. Але одразу варто підкреслити принципово важливий момент: на той час ніякого розділення між українським та російським маркетинговим середовищем не існувало. В 2014 році вочевидь нікого з маркетингово-комунікаційної тусовки смажений півень не клюнув.

А отже, фахові групи в Facebook були спільними, російсько-українськими. Яскрава ілюстрація цьому – спільнота «Лучшие копирайтеры Украины». Серед її учасників було чимало громадян РФ, а українці (попри красномовну назву спільноти) тулилися там «на краєчку стільця». Зрештою лише після 24 лютого 2022 року мирне співжиття українців та росіян на цьому віртуальному майданчику стало неможливим, тому він та подібні йому припинили своє існування. Зараз, до речі, відбувається певне відкочування до старого, тобто знову функціонують спільні російсько-українські групи, це явище все ж не носить масового характеру.

Мої розвідки

Попри очевидність причин краху спільних російсько-українських маркетингових та фрилансерських груп в Facebook, важливо було розуміти, як саме вони закінчили своє існування. Згодом я провела чимало розвідок, спілкувалася з адміністраторами, і зрештою можу виділити три основні механізми:

1) скарги від учасників – учасники масово скаржаться на контент (дописи та коментарі) і Facebook це інтерпретував як наявність критичних проблем у групі (нагадую, у спільних групах серед учасників було багато громадян РФ – вони і скаржилися);

2) навала ботів – до групи у великій кількості приєднувалися боти і Facebook це розцінював як штучну закрутку кількості учасників, за що слідувало покарання;

3) складність модерації – адміністратори та модератори не в силах були справитися з гострими суперечками між учасниками, конструктивна робота припинялася, група вже не могла повноцінно функціонувати.

23 березня 2022-го

Того дня я прокинулася втомленою, бо до пів ночі спілкувалася в Telegram-чатах спільнот, які позиціонували себе як онлайн-партизани. Діти… Наївні та безкомпромісні, вони вважали, що можна знайти такі слова, які повернуть до розуму або навпаки до мокрих штанів залякають натовпи ворогів, що сунули тоді на нашу землю. Без толку було в чомусь їх переконувати, і я вирішила більше цього не робити.

А що там мої колеги?... Промайнула думка. Вочевидь, хтось ще більш розгублений, ніж я, бо покинув домівку. Або просто за вікном у нього йдуть бої. Немає роботи, немає замовлень, немає коштів на утримання себе та родини, а попереду – невідомість.

Перший допис

І я зробила це. Створила групу в Facebook та розмістила в ній перший допис ось такого змісту:

«Українські копірайтери – гідно звучить, погодьтесь? Ми, немов фенікси, народжуємося з попелу відмерлого поняття «копирайтеры Украины», або ще гірше – «копирайтеры на Украине». Для нас вже почивають в Бозі Текст.ру, Адвего, КонтентВотч та Главред. А що далі?... Це дуже важливе запитання.

Друзі, я дуже хочу разом з вами будувати майбутнє українського копірайтингу, шукати нові рішення, удосконалювати майстерність слова. Адже SEO-просування сайтів ніхто не відміняв. Український бізнес буде розвиватися. Тому буде реклама, маркетинг, таргетинг, SMM, зрештою SEO.

Якісний контент завжди був і буде на вагу золота!

Хто в змозі, нумо закочувати рукава! Так, йде війна. Хтось наляканий, виснажений та злий. Це природно. Але давайте зберемося до купи. Нам потрібно вирішувати звичайні буденні питання. Приміром, за допомогою яких програм перевіряти унікальність текстів та SEO-параметри. Замовникам потрібні вправні та досвідчені копірайтери, а копірайтерам потрібні перевірені та надійні замовники.

Ми потрібні один одному! Давайте об’єднуватися, та починати працювати!»

Російськоцентричні срачі

З першого дня і донині найбільше розхитує стабільність групи «російська» тема, що й не дивно. Серед копірайтерів залишилися ті, хто до сих пір готує комерційні тексти та спілкується в соцмережах російською мовою. І постійно отримує закиди від колег. Ба більше – догану отримують і ті, хто пише й тою, і іншою мовою (адже від клієнтів часто надходять запити на тексти для сайтів двома чи трьома мовами одразу – українською, російською та англійською).

Але мова – то далеко не єдина причина сварок. Певна частина моїх колег-копірайтерів продовжують бути переконаними у незамінності продуктів російського походження – програмного забезпечення, підручників, курсів тощо. Чого можуть навчити українські ментори?... Хіба може існувати в природі власне українське програмне забезпечення для перевірки текстів на плагіат та за SEO-параметрами?...

Меншовартість. Це те, що подолати найскладніше, як виявляється. Як адміністраторка, я не завжди в таких ситуаціях бачу шляхи, щоб переконати людину власне в тому, що на Росії світ клином не зійшовся. І краще нехай така людина йде в російські спільноти, де почуває себе більш комфортно (живучи в Україні, як не парадоксально).

Репресивна політика Facebook

Великою загрозою для українських груп, особливо для таких молодих як моя, була і залишається політика самого гегемона фейсбука. Приміром, восени 2023 року група на кілька місяців отримала помаранчевого значка (позначення наявності серйозних проблем) через те, що в дописі була використана фраза «єврейська хитрість», а потім ще раз за фразу «росіянська мова» (тобто спотворення слова «російська»). Тут діє наступний механізм. Учасник розміщує допис, я, як адміністраторка, його схвалюю, і все… Настають ось такі наслідки.

При цьому Facebook сам видаляє коментарі учасників, які проходять без мого схвалення. Приміром, якщо там вживаються слова «кацап» або «кацапський» тощо. Це для існування групи загрози не несе. Але хіба не занадто?!...

Навали ботів

Група пережила кілька хвиль ботонавал. Піковим періодом нападів ватаг ботів на групу «Українські копірайтери» був серпень – жовтень 2023 року. Хоча я попереднього готувалася до неприємностей такого плану, впоратися було складно. Бували дні, коли мені практично безперервно доводилося видаляти ботів з-поміж учасників, що приєднувалися. Це було справжнє страхіття. В потязі, в кав’ярні, на зупинці в очікуванні маршрутки, в ліжку перед сном десь опівночі – я раз за разом тяглася до смартфона і дивилася на ріст учасників у групі, а потім видаляла, видаляла, видаляла ботів.

Коли я запитала в колег, що робити, найдосвідченіші відповіли, що варто змінити статус групи на приватний замість загальнодоступної. Але я цього робити не хотіла. Мені імпонують засади відкритості та доступності спільноти для всіх. Якщо її закрити, буде вже не те. Тому я спостерігала за дуже схожою ситуацією в одній з українських книжкових груп. Група трохи більша за мою. Як вчинив адміністратор, якому теж, до речі, радили зробити групу приватною? Він просто додав собі на підмогу трьох модераторів, щоб більш ефективно видаляти ботів. І це спрацювало. В мене з’явилася надія, що я теж впораюся.

Зрештою наприкінці осені 2023 року навали ботів на групу припинилися. Так, іноді приєднуються поодинокі спамери чи ще якісь мутні персонажі. Але це явище не носить масового характеру. Та і загалом, як не дивно, це найменш шкідлива та заморочлива категорія учасників. Спамерів можна легко ідентифікувати, прибрати та заблокувати, і на цьому крапка.

Звісно, мені цікаво, чому у ботоводів був інтерес до групи, і чому він зник. Якось прогулюючись маркетинговими FB-спільнотами, я виявила, що до однієї групи-стотисячниці з маркетингу боти продовжують додаватися. Але ця група, попри кількість учасників, майже нежива, ледве-ледве дриґає лапками – пару раз на місяць там з’являються якісь поширення, які не викликають ні в кого реакцій. До маленьких спільнот тепер боти не додаються або майже не додаються.

Наприклад, в одній з невеликих груп (1 тисяча учасників) адміністратор не видаляв ботів, як це робила я, і тому можна чітко відстежити піковий період ботячих навал. Тобто тоді, коли від мерзенного ботства потерпала і я. Зараз же ні туди, ані до нас боти лавинами не валять. Отже, питання залишаються відкритими. Чого очікувати далі? Формери акаунтів (вони ж ботоводи) присипляють пильність, щоб потім повалити з потроєною силою? Вони дійсно втратили інтерес до малих груп, особливо до тих, де ботів чистять?...

На темі ботів я таки трохи зациклилася.

Кумедне ботознавство

Я ввела в спільноті цілу окрему рубрику, в якій ділилася своїми спостереженнями за ботами. Власне я вела ці спостереження у різних групах. Варто тільки погортати стрічку або відкрити розділ з учасниками і там маса цікавого. Загалом і зараз будь-хто бажаючий може легко перевірити склад учасників в будь-якій групі: це реальні люди чи боти.

ТОП-5 ознак ботів:

1) кумедні неприродні імена: Декабрина Шершакова, Искра Вахместрова, Дина Предыбайло, Йолана Сасько, Шушана Калинина, Власта Пыкина, Илария Выдренкова, Аглаида Теплынина, Мира Плугарева;

2) чоловічі аватарки з жіночими іменами: вочевидь, боти створюються за допомогою ШІ, і як наслідок – ось такий вибрик;

3) нерелевантне й багато раз повторюване для багатьох ботів місце роботи/навчання: наприклад, пишногруда напівоголена блондинка навчалася в Бучацькій міськраді, а працює в Свято-Преображенському храмі;

4) «рибні» коментарі: боти іноді залишають коментарі у вигляді беззмістовного тексту на латині (на кшталт «риби», що використовується у веб-дизайні);

5) пусті сторінки: у ботів немає дописів на сторінках, лише від сили пара фотографій, згенерованих ШІ, при цьому дата створення акаунта не обов’язково свіжа.

Систематизація та рубрики

Наче й не журнал, не підручник чи посібник… Але в спільноті аж надто велика кількість корисних матеріалів, зокрема – для навчання та підвищення копірайтерами кваліфікації. Як це все не розгубити? Я буквально зразу після створення групи ввела рубрику «Полайфхачимо». Це такий собі дайджест з підсумком роботи групи за певний відрізок часу, з посиланнями на найбільш цінні дописи.

Я вже згадувала рубрику «Кумедне ботознавство», вона трохи інформативного, але більше розважального характеру. Крім того, є окрема рублика, де ініціюється обговорення трендів та чуток – «Диджитал-плітки». Зокрема, для прикладу, в цій рубриці ми обговорювали існування (чи не існування) такого явища як «тіньовий бан» у соцмережах, а також практику додавати посилання у третьому чи навіть п’ятому коментарі під дописом для збільшення охоплення.

Переїзд до Telegram

Наразі група «Українські копірайтери» нараховує 8500 учасників. Понад рік тому я вирішила поширити проєкт ще й на Telegram, створивши там канал та групу. Щодо «переїзду» в Telegram поділюся інсайтом, про який не говорять телеграм-маркетологи. З Facebook-групи до майданчиків в Telegram перемістилося всього близько 3% (!) учасників. Тоді група в Facebook нараховувала десь 5000 осіб, з них в телеграм-канал та телеграм-групу перемістилося приблизно по 150 осіб.

Далі обидві ці присутності, звісно ростуть, але вже не тільки за рахунок учасників фейсбук-спільности. Розвиток проєкту в Telegram має багато особливостей. Це зовсім не Facebook і в хорошому, але й в поганому сенсі теж. Дуже важлива ретельна та постійна модерація. При цьому органічний ріст (прихід учасників «нізвідки») практично відсутній.

Маркетологи для залучення підписників займаються так званим їх переливом за допомогою таргетованої реклами в Instagram, Facebook та TikTok. Тобто запускається реклама телеграм-каналу або телеграм групи (чату). Один мій знайомий хвастався, що у такий спосіб йому підписники на канал обійшлися «по 10 гривень за штуку». Наскільки це правда сказати не можу, але проаналізувавши розвиток його каналу в мене виникли великі сумніви у користі від тих «перелитих» підписників. Бо реакцій і коментарів під дописами нуль, подальший ріст каналу теж не відбувається… Якщо розглядати такий стан речей з комерційної точки зору – статистика каналу має непривабливий вигляд для тих, хто розглядає закупи реклами.

Але кожен робить сам вибір, як йому розвиватися. Мені, зокрема, цікаво розвиватися природним шляхом. І всі свої три майданчики я розвиваю саме так. Нехай поволі, нехай іноді доводиться взаємодіяти з нелояльною авдиторією… Але це дуже цікаво, це дуже надихає. Наразі на каналі понад 1370 підписників, в групі - понад 1100.

Жорст(о)ка конкуренція адмінів

Я закладала підґрунтя свого проєкту у часи великого сум’яття. Як вже згадувала, деякі фрилансерські/маркетингові ком’юніті припинили своє існування, більшість поставили свою діяльність на паузу. При цьому були розгублені, не розуміли як треба діяти, куди вітер гілля хилить. І водночас у самих користувачів був величезний запит на спілкування, в тому числі (і навіть особливо) – у колі колег-фахівців.

По великому рахунку, власники старих фрилансерських/маркетингових груп прогледіли появу нової спільноти. Тим паче, вона росла не на дріжджах, а цілком природними темпами. Ба більше – тоді в березні 2022 року вони навіть дозволили мені розмістити запрошення в «Українські копірайтери» у себе. Самі вони місію майданчиків для спілкування не виконали, пересиджували осторонь, поки ситуація більш-менш не визначилася.

Воно й зрозуміло: одразу після створення групи та наповнення першими сотнями учасників щодня спалахували гострі конфлікти: мова, замовники з РФ, використання російського програмного забезпечення… Однак було й тепло, колосальна підтримка, один з найпотужніших сплесків емпатії. Другий такий був лише в часи перших блекаутів у листопаді-грудні 2022 року.

Отож, адміни великих маркетингових/фрилансерських груп нас проворонили. Ми росли. І ось десь через рік я почала помічати перші прояви конкуренції. Вони були скоріше схожими на уколи шпилькою. Неприємно, але без суттєвих наслідків. Лише восени цього року «фрукт» достиг. Зокрема, з двома адміністраторами дійшло до доволі гострих інцидентів.

А почалося все з доброго вчинку однієї людини. Великі неприємності часто розпочинаються саме з гарних вчинків та гарних слів – це факт. Одна велика фрилансерська спільнота вже давно висіла мертвечиною. Хоча після 2022 року там зрідка за звичною ще публікували деякі оголошення фахівці та замовники, ніяких цікавинок більше там не відбувалося. І от адміністратор такий запитує: «Що б мені зробити, аби учасникам було цікаво?». Одна з учасниць взяла та й «ляпнула»: «А ви беріть приклад зі спільноти «Українські копірайтери», там завжди вирує життя, багато цікавого та корисного». І все… Згодом, через невеликий час, той адміністратор мене просто заблокував у себе. Я спробувала з ним поспілкуватися, але розмова, м’яко кажучи, не вдалася.

І я не розумію цю лють…В мене зовсім інше ставлення до конкуренції. Я визнаю, що конкуренція є і повинна бути, але виграє кращий. Нехай користувачі вибирають, до кого їм йди, на чиєму майданчику проводити час. Тим паче це групи. Я сама буквально до останнього часу дозволяла поширення з інших груп. І зараз не думаю, що від того, як я поширю допис з якоїсь групи, то учасники підуть від мене туди. Нехай вони можливо підуть і туди. Але й у мене будуть паралельно…

Копірайтерські теревені

Флуд – це зло. Але фахівцям десь та якось потрібно спускати пару. Це найкраще, найприємніше робити серед своїх. Добре розуміючи такий нюанс, я дозволяю іноді розмови не по ділу і в FB-групі і в TG-чаті. Але час від часу тісто виповзає з діжі. Наприклад, з’являється один флудильщик, який тицяє коментарі під кожним дописом у групі, сам ліпить по кілька дописів щодня. І воно наче майже в тему. І багатьом таке подобається. Проте велика кількість також цього не сприймає. Ба більше – це дратує.

Розміщення дописів та коментарів у групі – це можливість отримати увагу. На своїй власній сторінці та своїми ресурсами досягти цієї мети набагато склалніше. Поступово така увага може стати наркотиком, виникає залежність… Мені особливо запам’ятався один чоловік. Йому за 60 років, але активний, пробує себе в різних заняттях, і блог веде, і статті пише… Але, на жаль, його не дуже сприймають. А тут у нас він отримав таку жадану увагу. Ще й фото своє виставив у військовій формі (в перший місяць війни, попри вік, він побував у місцевій теробороні). Однак увага до нього серед учасників групи поступово почала спадати. І як бідолага зреагував? Обізвав усіх дурнями…

Як досягти золотої середини? А ніяк. Всіх флудильщиків у FB-групі мені рано чи пізно доводилося виряджати. Іноді з легким жалем, але частіше з полегшенням. Більш специфічно склалася ситуація у TT-чаті. Там я виділила окрему гілку на пусті балачки – Теревені. «Владу» (тобто ініціативу) одразу захопило кілька осіб. Це цілком закономірне явище – нічого дивного. Діалоги велися жваві. Але іноді торкалися аж надто побутових тем, про смажену картопельку, про види шоколадних батончиків в АТБ… Крім того, владарі-теревеньщики іноді поводили себе з іншими досить неввічливо, на межі прийнятного. Тобто такого вже прямо приводу їх випровадити у мене наче й не було. Але загальний настрій був не зовсім приємний.

З чату йшли хороші та цікаві люди. Саме через теревені. Нові учасники додавалися і теж довго не затримувалися… Їм було нецікаво про «картопельку». Та й просто сотні, навіть тисячі, повідомлень, серед яких одне може й корисне, але решта – сміття… Дозволити ситуації розвиватися таким чином було моїм прорахунком. Але це вже буде досвідом на майбутнє. В своєму минулому ми, на жаль, виправляти помилки не можемо.

Зрештою флудильщики відправилися обговорювати реаліті-шоу Холостяк та смажену картопельку в таємний закритий чат. А переді мною залишилося відкритим питання, де пролягає межа між комфортним спілкуванням у колі колег та флудом, від якого виникає бажання поморщитися…

«Маркетингове мислення»

Хоча я, як вже зазначила попередньо, донедавна дивилась крізь пальці на рекламу різноманітних проєктів, груп, TG-каналів, широкий загал про це не знав, і тому намагалися протиснути мені свою рекламу всілякими замаскованими способами. Мабуть, вони це вважають вищим пілотажем маркетингового мислення. Але то щось дуже далеке від маркетингу.

Була одна особливо кумедна історія. Звернулася до мене паняночка, мовляв, починаю вести телеграм-канал, можна у вас дати запрошення на нього. Дивлюся: щось з UI-дизайну, здається. Підписників, дійсно, пара десятків. І я розумію, як важко саме на стартовій точці, коли за тобою ще не пішли, в тебе не повірили. Я погодилася підтримати людину. Вона дала оголошення в наївному стилі, а-ля красуня з курячими мізками. Починалося оголошення з фрази: «Кожна жінка повинна рано чи пізно завести свій телеграм-канал». Далі теж щось у цій стилістиці.

Розмістила я її оголошення. Колеги сприйняли зі стриманим скепсисом. Але хтось таки підтримав, «розгледів». Пройшла пара місяців. І тут мені на очі потрапляє таргетована реклама про вебінар досвідченої маркетологині. Хто ця маркетологиня, ви вже мабуть здогадалися. Її телеграм-канал виріс, звісно, в рази, і все таке. Цікаво, чи ділилася маркетологиня на своєму вебінарі лайфхаками про те, як потрібно обдурювати людей, щоб протиснути свою рекламу... Хоча повторюю: на той момент, якби вона чесно зізналася, хто вона така, я б і так розмістила її допис-запрошення. Але ця брехня залишила дуже неприємний осад.

Внутрішні розбірки

Як адмінці спільноти мені волею неволею доволі часто доводиться виступати арбітром у разі суперечок між учасниками. А їх таки буває чимало. Крім «російськоцентричних» срачів, про які я вже згадала, у нас поширені сутички, що витікають з конкурентної боротьби між копірайтерами. Найчастіше це проявляється в критиці оголошень колег, які публікуються в групі. Хтось вказує на помилки в тексті, інші чіпляються до формулювань.

Загалом серед найпоширеніших прийомів конкурентної боротьби між копірайтерами я б виділила: 1) нівелювання експертності колеги в очах потенційних замовників/роботодавців (це те, про що я зазначила вище); 2) вихваляння нереально високими заробітками – мовляв, ви так не можете, то вам і нічого робити в професії; 3) тицяння в невміння знайти замовників/роботу або в невміння правильно спілкуватися з ними. Саме ці прийоми подаються під різними соусами під час різноманітних обговорень та суперечок. І це діє, за моїми спостереженнями…

Але є один цікавий нюанс. Дехто (одиниці) зметикував, що помилки в оголошенні про надання послуг або пошук роботи привертають увагу колег, вони починають бурхливо коментувати таке оголошення. А це що означає? Це означає збільшення охоплення. Тому ці особи роблять помилки зумисно. Одного разу фахівчиня навіть дослідження провела стосовно приваблення негативної уваги/хейту, про що потім мені зізналася. Вона розмістила оголошення про надання послуг з копірайтингу з помилками, комами, приліпленими перед словами, зайвими пробілами, немов від новачка. І колеги на нього злетілися, мов мухи на мед. Все спрацювало.

Але є один вибрик, ймовірно теж з категорії конкурентної боротьби, якого я не розумію. Йдеться про безпідставні скарги на дописи та коментарі колег. От навіщо це робити?... Хтось навіть пробував довести мені, що таке трапляється випадково. Але надто багато подібних випадків як для випадковостей. При цьому коли напряму запитую людину, чому ви поскаржилися на допис колеги, адже він вас ніяк не зачіпає, людина просто мовчить, не відповідає.

Скандалісти

«На десерт» залишаю розбір того, стосовно чого в мене не склалося однозначної думки. Чи потрібні спільноті яскраві, але іноді схильні до розпалення сварок, учасники?... Дуже непросте запитання. Адже спільноту потрібно ворушити. І це здатні робити тільки цікаві та непересічні особистості. За історію групи «Українські копірайтери» таких було декілька. Було. Ви, вочевидь, вже зрозуміли. З ними в певний момент доводиться прощатися. Бо комфорт більшості важливіший за розваги.

Хоча сама я ніколи не була скандалісткою в публічному просторі. Але іноді суперечності в соцмережах у мене виникають. І зізнаюся, тепер я щоразу думаю, а чи не схожа я на такого-то такого-то… Є таке.

Нові виклики

Попри досвід, розробити запобіжники від усіх проблем, як і алгоритми їх вирішення, неможливо. Постійно з’являється щось нове й нове, що тягне за собою суперечки між учасниками спільноти, образи одне одного, хейт. Найбільш суттєвим таким чинником, якщо узагальнювати, є експерименти зі штучним інтелектом. Не всі вміють і можуть розпізнавати генерований контент. Ба більше – не завжди це й можливо.

А розробники зараз активно тренують свої ШІ-моделі, і соцмережі, зокрема ком’юніті, ідеально підходять для вирішення цієї задачі. В групу недавно почали проштовхувати оголошення, створені ШІ з фейкових акаунтів начебто про надання людиною послуг з копірайтингу. Мета всього цього – натренувати ШІ створювати контент, який буде гарно залучати людей. Багато хто сприймає такий контент як автентичний, захищає «новачка» з його недолугим дописом та коментарями.

В одному конкретному випадку, з яким я зіткнулася, ШІ видала кострубата фраза «маю 2 роки досвіду як кравець, тому добре відчуваю клієнта й ціную акуратність у деталях» (хоча не тільки вона, а й структура допису та ряд примітних нюансів). Дехто з колег почав писати: «о, яка молодчиночка, всі ми десь починали з простого». І лише одна людина вказала мені на те, що це просто недолугий переклад фрази tailor-made approach – індивідуальний підхід. І подібних речей далі буде ставати вочевидь тільки більше.

Під завісу

Є десятки, сотні спільнот, що мають більш ефектний вигляд, більш вражаючу статистику, більш актуальну тематику… Наприклад, зараз як гриби після дощу ростуть спільноти, пов’язані з тематикою ШІ. Ба більше, адепти ШІ переконані, що копірайтери вже не потрібні і їх легко може замінити штучний інтелект. Що я можу сказати? Передчасні «похорони» копірайтерам влаштовували неодноразово… У сприйнятті декого це якийсь несерйозний фах. Написав текст, відправив замовнику, отримав 100 грн на карту, пішов у найближчий генделик пропив.

Але мода, суб’єктивне ставлення когось нічого не міняють. Копірайтерський фах зазнає змін, але живе. Можливості використання штучного інтелекту – це скоріше посилення для всіх фахівців, що створюють контент, ніж загроза. Тим більше, з цим все не так і просто.

Невже хтось дочитав мою статтю до кінця?... Якщо так, ви мої герої! Бо, зізнаюся саме написання було якимось аж надто затяжним. Взялася до справи весною 2024-го, написала десь половину, закинула в глибоку шухляду, бо були більш нагальні справи. Майже завершила в останній вечір осені 2024-го при тусклому світлі лампи з Аліекспресу. І ось нарешті ще раз прочитала, дописала підрозділ та збираюся публікувати в липні 2025-го. В мені бринить надія, що хтось з цього візьме зернятка корисної інформації.