Гештальт в дизайні та візуальний словник дизайнера
Людині фізіологічно притаманна тяга до цілісності. Бажаєте переконатись? Легко!
Давайте подивимось на декілька зображень.
![](/image/wide/de3fc3aa-91a6-4ec8-974b-1120638a4e62.jpg)
На цій ілюстрації показані 12 крапок, але ви радше схильні бачити коло, хоч насправді його тут немає. Проте сприйняття саме собою домальовує фрагменти, яких не вистачає. Або дописує:
![](/image/wide/31cbe717-cd40-4de0-aa43-b5d53f55b0bb.jpg)
А на цій ілюстрації немає слова «дизайн», лише приголосні літери з нього. Але сприйняття саме собою розставляє голосні там, де вони мали б бути.
Це діє так само і в складніших системах. Наприклад, в ансамблі з чотирьох картин «Глибина землі» митця Рене Магрітта ваше сприйняття схильне бачити одну картину, заповнюючи проміжки, а не 4 окремих пейзажі.
![](/image/wide/6b1e5d5a-b245-421d-ad49-728a54d36c33.jpg)
На додачу до цілісності, сприйняття тяжіє до впорядкування. Подивіться на оце зображення:
![](/image/wide/72e79d75-b474-4336-8ded-fd5acc6bcbac.jpg)
Це знаменита «Мона Ліза» Да Вінчі. Вона поділена нами на чотири фрагменти, і всі вони не на місці. Але якимось дивовижним чином сприйняття збирає їх докупи в правильну конфігурацію, щойно ви подивитесь на зображення.
І з написами це теж працює:
![](/image/wide/438fce9b-3ba8-4d41-a07a-66c3edc51644.jpg)
В цих трьох словах літери переплутані. Але ви все одно читаєте «Гештальт», а не «Гетшальт», «Композиція», а не «Копмозицяі», «Дизайн», а не «Дзиайн».
Магія! Неначе маленька людина у вашій голові, перед тим, як передати до свідомості побачені вами образи чи слова, самостійно виправляє помилки та наводить лад. Але як це працює насправді?
Зараз з’ясуємо!