Гештальт-закони візуального групування

Вступ

Сприйняття людини прагне до цілісності та впорядкованості. Відчуття цілісності та впорядкованості ще називають гештальтом. Потяг до цього відчуття настільки сильний, що наше сприйняття в будь-якій графічній композиції саме собою тяжіє навести в композиції лад. І одним з ключових засобів нашого сприйняття в цьому є групування об’єктів.

Простою мовою, при погляді на сукупність об’єктів людина тяжіє об’єднувати їх в групи. Скажімо, перед вами знаходиться стіл, на ньому лежать ноутбук, ліворуч від нього чашка з кавою на костері, а праворуч — зошит з олівцем.

Відчули? Саме собою ваше сприйняття поділило всі об’єкти на столі на три окремі групи.

Як саме це групування відбувається і чому?

Річ у тому, що світ навколо нас дуже складний і, вірогідно, безмежний. І щоб не зійти з глузду від цієї величі, наше сприйняття мусить якось орієнтуватись. Тож воно спрощує те, що бачить.

Спрощення є своєрідним інстинктом сприйняття. Один з принципів спрощення тут — фокус на знайомому.

Так, якщо ми розмістимо перед вами масив слів, серед яких одні будуть написані знайомою вам мовою, а інші — ні, ваша увага магічним чином вхопиться за ті написи, які будуть зрозумілими.

Так само підсвідомо помічаємо й знайомі нам обличчя серед тисяч інших. Розрізняємо раніше почуті голоси в галасі вулиці. Радіємо вивісці «МакДональдз» в чужому місті.

Другий принцип спрощення — перетворення сукупності розрізнених елементів на групи. Адже легше сприймати один дощ замість мільйона крапель, одну пустелю замість мільярда піщинок, одне зоряне небо замість нескінченності зірок.

В гештальт-психології цю схильність сприйняття до спрощення шляхом організованого групування ще називають Принципом Прегнантності (від німецького слова prägnanz — «лаконічність», «впорядкованість») або Законом Простоти. Але як саме сприйняття групує об’єкти та інтерпретує їх?

Дослідження піонерів гештальт-психології Макса Вертхаймера, Вольфганга Кьолера та Курта Коффки виявили, що існують конкретні візуальні принципи, що впливають на сприйняття груп. Вони пов’язані з відстанями між елементами, їх візуальною подібністю, відчуттям продовження, замкненості та поєднаності.

Згодом, була сформульована низка гештальт-законів візуального групування:

  • Закон близькості.
  • Закон схожості.
  • Закон замкнутості.
  • Закон симетричності.
  • Закон спільної долі.
  • Закон продовження.
  • Закон попереднього досвіду.

Кожен з цих законів визначає власний принцип сприйняття та інтерпретації сукупності елементів. В цьому матеріалі ми докладніше з ними познайомимось та з’ясуємо, як вони можуть бути застосовані в графічному дизайні.

Закон близькості

Закон близькості каже:

В сукупності об’єктів людина сприймає як групу ті об’єкти, що знаходяться ближче один до одного.

Тобто, якщо перед вами знаходяться три елементи, але двоє розташовані ближче один до одного, ці два елементи в нашому сприйнятті будуть сприйматись як група.

Так само це працює і з більшими масивами елементів. Відстані між елементами допомагають нам сприймати їх як такі, що належать до спільної групи. Наприклад, на зображенні нижче показані 54 однакових за формою та кольором крапки. І завдяки лише відступам між ними ми сприймаємо чітко три групи:

Певно, одним з найзнайоміших нам прикладом подібного групування є тексти. Адже окремі літери тут формують групи у вигляді слів, а слова формують абзаци й так далі.

Закон схожості

Закон схожості каже:

В сукупності об’єктів людина схильна об’єднувати в групи об’єкти, що мають візуальну подобу.

Візуальну подобу може формувати форма, колір, розмір, прозорість, насиченість та інші візуальні якості об’єкта.

Повернімось до прикладу, де були зображені 54 крапки. Але тепер частину з них ми зробимо, скажімо, рожевими, а іншу частину — зеленими:

Так в нашому сприйнятті сформувались нові групи. Цього разу — через візуальну подобу.

Ще одним наслідком сприйняття візуальної подоби є те, що споглядач наділяє подібні за формою об’єкти подібними якостями. Це дозволяє нам виділяти в тексті заголовки, цитати, основний текст.

А в інтерфейсах це дозволяє нам формувати спільне візуальне оформлення для елементів, що мають схожі функції (наприклад, для кнопок).

Закон замкнутості

Закон замкнутості каже:

Навіть якщо в загальній формі бракує частини елементів, людина все ж радше схильна сприймати цілісну фігуру, аніж її окремі частки.

Тобто, якщо наше сприйняття вбачає бодай натяк на те, якою має бути цілісна форма чи напис, воно саме заповнюватиме нестачі.

Ось чому по суті беззмістовний напис «Прнцп гштлт» ви читаєте як «Принципи гештальту» (або як «Принцип гештальту»).

А тут ви радше схильні бачити коло ніж сукупність крапок:

Закон симетричності

Відповідно до закону симетричності:

Людина схильна підсвідомо сприймати групи як такі, що побудовані відносно лінії симетрії.

Це дійсно так! Часто дизайнери несвідомо додають до макета лінію симетрії. Просто так, без всякої очевидної причини чи мети.

Так само і під час сприйняття будь-якої графічної композиції ми підсвідомо «домальовуємо» лінію симетрії до композиції.

Наслідком цього закону для композиції є те, що застосування симетрії допомагає вам легше візуально об’єднувати елементи в групи, в спільні композиції.

Закон спільної долі

Відповідно до закону спільної долі:

Напрямок руху всіх елементів сприймається відповідно до загального напрямку руху групи.

Цей закон найчастіше використовується у двох контекстах: рядів та груп.

Ряд — це послідовна сукупність елементів. В нашому сприйнятті елементи, що вишиковані в лінію (пряму чи викривлену) рухаються за спільною траєкторією. Це, зокрема, допомагає нам під час читання, адже в текстах кожен рядок — це, по суті, ряд послідовно розміщених слів і, відповідно, траєкторія читання повторює умовну траєкторію руху.

Подібним чином це працює і для груп нелінійної форми. Наприклад, напрямок клину птахів визначає форма клину.

Це може працювати й для абстрактніших форм. Наприклад, для звичайних крапок:

Такий принцип сприйняття руху групи дозволяє вам проєктувати траєкторію сприйняття в дизайні:

Закон продовження

Відповідно до закону продовження (його ще називають законом вдалого продовження або безперервності):

Окремі елементи утворюють сприйняття групи, якщо їх можна об’єднати спільною пологою траєкторією руху.

Простою мовою, наше сприйняття схильне сприймати як спільну групу такий ряд елементів, в якого немає «надломів» чи гострих кутів. Навіть якщо є досить довгий ряд з охайними вигинами, ви сприйматимете його одним суцільним рядом.

А от якщо у вашому ряді елементів відбудеться оптичний злам і з’явиться очевидний кут, сприйняття саме собою поділить такий ряд елементів на два ряди:

Така особливість сприйняття призводить до того, що якщо у вас є два вигнуті ряди елементів, що перетинаються, ви легко сприйматимете окремі ряди завдяки пологості траєкторій кожного з них.

Закон попереднього досвіду

Закон попереднього досвіду звучить так:

При групуванні об’єктів сприйняття людини спирається на її попередній досвід.

Якщо більшість перелічених в цій статті законів гештальту є універсальними й спираються на загальні особливості людського сприйняття, то цей закон виділяється. Він апелює до індивідуальних особливостей візуального групування окремої людини. Скажімо, на основі етнічно-культурних особливостей або навіть кулінарних вподобань.

Наприклад, спробуйте сформувати дві групи з цього набору кольорів:

У когось із вас можуть сформуватись отакі групи:

Чому такі? Через індивідуальні асоціації. Жовто-блакитне поєднання — миле серцю кожного українця через національний прапор. А біло-червоний — колір прапора сусідньої Польщі.

Проблема з цим законом полягає в тому, що не завжди попередній досвід є універсальним на рівні сприйняття. Хоч деякі асоціації є досить стійкими (архетипічними). Наприклад, інтерпретація червоного, жовтого та зеленого відповідно до кольорів світлофора.

На завершення

Принципи групування на основі гештальт-законів — дійсно дієвий спосіб взаємодії зі сприйняттям споглядача. Але при роботі з графічною композицією дуже важливо розуміти, що всі її елементи створюють загальне враження від вашої роботи спільно. І відповідно, сприйняття груп — це додатковий прийом для роботи над графічною композицією.

В наступному, завершальному матеріалі циклу про композицію, ми спробуємо з’ясувати, яким чином поєднати всі описані на курси інструменти, прийоми та принципи в спільний алгоритм, а також підсумуємо все описане.

·
13198
·
15
·
sosogoodsuper 109
Наступна стаття
Центр композиції, фігура та фон
4787
Головна