Інтерв'ю чи подкаст: чому на YouTube ці формати плутають і чому це має значення
Олексій Токовенко, власник YouTube-агенції YOUTA
Найпопулярніші і подекуди найпростіші та найбільш очевидні способи проявлення себе на YouTube – це два формати-близнюки, які постійно плутають: інтерв'ю та подкаст.
З нашої практики: деякі клієнти хочуть брати інтерв'ю, але називають це подкастами. Хтось робить подкаст, але називає його інтерв'ю. Багато хто взагалі не бачить принципової різниці.
Розберемось у поняттях. YouTube не живе за канонами журналістики – це стовідсоткова блогерська платформа, і кожен може робити те, що йому заманеться. Але для глядачів і для взаєморозуміння всередині контент-відділів краще закрити це непорозуміння раз і назавжди. Розберемо очевидні відмінності на кількох пунктах.
Що таке інтерв'ю
Інтерв'ю як формат з'явилось на YouTube першим. Тут переважно один ведучий (хоча бувають і відмінності), і головне – гості, які приходять у кожному випуску різні. Саме їхній досвід стає ключовим способом зацікавити аудиторію: люди приходять подивитись або на історію людини, або конкретно на неї – якщо це зірковий гість, його особистість і є магнітом залучення уваги.
Часто інтерв'ю стає піар-інструментом для запрошених гостей. Відрізнити такий формат можна за рівнем компліментарності – на каналах буває достатньо таких прикладів, щоб зрозуміти, про що йдеться.
Більш професійні, журналістські інтерв'ю націлені на те, щоб розкрити гостя, його історію чи конкретний досвід під конкретну тему. Тут чітко розподілені ролі: є журналіст, який тримає дистанцію – і саме вона дозволяє йому застосовувати журналістську майстерність – і є той, хто прийшов у гості.
Приклад: інтерв'ю з Тетяною Лукенюк – формат стає зрозумілим навіть без перегляду, лише з опису.
Що таке подкаст
Подкаст – це те, що на YouTube фактично мало б називатись відеоподкастом, бо прийшло з аудіоформату розмов. Головна відмінність: тут може навіть не бути гостей – вони є необов'язковим атрибутом. Подкаст може вести одна людина. Це по суті розмовне відео великої тривалості (від 30 хвилин), без чіткої рамки – точно не начитане на суфлер і не виглядає як експертне відео на конкретну тему.
Подкастом може бути:
дайджест і обговорення новин (загальних або нішевих);
розмова в обраній ніші, де одна людина або двоє постійних ведучих обговорюють свій напрямок;
формат із запрошеними гостями – але ключовою все одно лишається тема, в якій гість допомагає розібратись, а не сама особистість гостя.
Це типовий розмовний жанр. За тривалістю він може бути як інтерв'ю, так і довшим – подекуди трапляються подкасти на 2-3 години.
Ще одна відмінність – спосіб дистрибуції. У відеоподкасті головне те, що говорять, його можна навіть не дивитись, бо дивитись там зазвичай нічого: переважно одна стала локація (студія, офіс), і цінність саме в інформації. На відміну від інтерв'ю, яке може включати зміну локацій, інтерактивні перебивки, побудову за принципами документального фільму – там, де візуальна складова теж має значення і глядач отримує більше, бачачи, а не лише чуючи.
Тому подкасти для ширшої дистрибуції перетворюють в аудіо і публікують на Apple Podcasts, Spotify та інших платформах – людина може послухати це і там, і на YouTube, і нічого не втратить, бо ставка робиться саме на сприйняття інформації на слух.
Приклад: подкаст "В чому виклик" на українському YouTube.
Одна гостя, два формати – наочна різниця
Найкращий спосіб побачити різницю – подивитись на одну й ту саму гостю в різних форматах.
Тетяна Лукенюк, запрошена на один із численних форматів каналу DOU, – теж є розповідь про біографію, але акцент робиться на тому, щоб витягнути з розмови користь, яка підпорядкована загальній темі випуску. Знято в одній локації, ведучі задають не лише питання й тон розмови, а й діляться власним досвідом.
DOU – приклад каналу, де подкаст є одним із форматів серед інших рубрик. "В чому виклик" – приклад моноформату: десь із гостями, десь удвох із ведучими. Може бути і так, і так. Але це несе за собою певні особливості щодо розвитку каналу.
Ключові відмінності: зводимо в одну картину
Якщо звести все сказане до системи, відмінності між інтерв'ю та подкастом тримаються на кількох опорах.
Хто в центрі уваги. В інтерв'ю в центрі – гість і його історія. Ведучий – провідник, його завдання витягнути цінне з людини, а не показати себе. У подкасті в центрі – тема і розмова навколо неї. Гість (якщо він є) – один із учасників обговорення, а не єдина причина, чому глядач натиснув play.
Динаміка влади в кадрі. Інтерв'ю – це асиметрія: один ставить питання, інший відповідає, ролі чітко розподілені й рідко змінюються протягом випуску. Подкаст – це симетрія або близька до неї: ведучий має право на власну думку, може сперечатись, ділитись досвідом нарівні з гостем, вести розмову, а не лише модерувати її.
Підготовка і структура. Інтерв'ю частіше тримається на заготовлених питаннях і драматургії – є зав'язка, розкриття, кульмінація, як у документальному фільмі. Подкаст структурно вільніший: може йти за загальним планом теми, але дозволяє собі відхилення, імпровізацію, побічні лінії розмови, які в інтерв'ю просто виріжуть на монтажі.
Візуальна складова. Інтерв'ю охочіше працює з картинкою: зміна локацій, перебивки, монтажні прийоми – глядач має отримати щось додаткове від того, що він саме дивиться, а не слухає. Подкаст переважно лишається в одній локації, бо його не обов'язково дивитись – його можна слухати, і він не втрачає сенсу.
Дистрибуція. Звідси й різниця в каналах поширення. Подкаст логічно йде на аудіоплатформи – Apple Podcasts, Spotify – без втрати якості сприйняття. Інтерв'ю поза YouTube втрачає значну частину свого ефекту, бо частина цінності – саме у видовищності.
Хто запам'ятовується. Після інтерв'ю глядач, як правило, запам'ятовує гостя. Після подкасту – тему або саму атмосферу розмови, ведучого як голос, що супроводжує.
Чому це має значення для розвитку каналу
Ця різниця – не суто термінологічна забаганка, вона напряму впливає на те, як канал будується і розвивається.
Залежність від гостей. Канал, побудований на інтерв'ю, залежить від того, кого вдається запросити. Якість і впізнаваність гостя – це і є контент-план наперед: знайти зіркового або експертного гостя складніше й дорожче, ніж придумати тему. Канал-подкаст менш вразливий до цього – він може існувати і без гостей узагалі, тема та подача ведучого тримають інтерес самі по собі.
Роль ведучого як бренду. У подкасті ведучий – це частина продукту, його думка, стиль, манера ведення розмови – і є тим, за чим повертається аудиторія. В інтерв'ю ведучий радше інструмент, що розкриває гостя, і чим менше він "заважає" своєю особистістю, тим краще працює формат (за винятком авторських інтерв'ю, де особистість ведучого теж бренд).
Витрати на виробництво. Інтерв'ю, що працює з візуальною складовою – локації, перебивки, монтаж за принципами доку – об'єктивно дорожче й довше у виробництві. Подкаст у фіксованій студії технологічно простіший і дешевший у запуску, що робить його зручнішим форматом для старту каналу або для регулярного, частого випуску контенту.
Частота і ритм публікацій. Через простішу продакшн-модель подкаст легше випускати регулярно й часто – раз на тиждень або частіше. Інтерв'ю зі складною продакшн-частиною важче масштабувати в частоту без втрати якості.
Відповідність меті бізнесу. Якщо мета – нетворкінг, піар, доступ до впізнаваних персон, що працюють на імідж каналу чи компанії – це більше про інтерв'ю. Якщо мета – побудова власної експертної позиції, voice каналу, довгострокова лояльна аудиторія навколо теми – це ближче до подкасту.
Як вибрати формат: питання, які варто собі поставити
Перед запуском нового шоу на YouTube варто чесно відповісти на кілька питань.
Що буде головним магнітом для глядача – людина чи тема?
Якщо відповідь "людина", і без конкретного гостя випуску просто не буде – це інтерв'ю. Якщо тема цікава незалежно від того, хто конкретно прийшов її обговорити – це подкаст.
Чи готовий канал залежати від доступу до гостей?
Інтерв'ю-формат вимагає постійного пошуку, домовленостей, іноді конкуренції за впізнаваних людей. Якщо такого ресурсу (часу, контактів, бюджету) обмаль – подкаст дає більше свободи.
Хто буде "обличчям" каналу – гість чи ведучий?
Якщо мета – розкрутити саме ведучого як експерта чи особистість, подкаст працює на це напряму. Якщо мета – залучати трафік через впізнаваність гостей, працює інтерв'ю.
Скільки ресурсу є на продакшн?
Бюджет на локації, перебивки, складний монтаж – сигнал, що можна тягнути інтерв'ю-формат. Обмежений ресурс і потреба в регулярності – аргумент на користь подкасту в одній студії.
Як планується дистрибуція?
Якщо важливо бути присутнім на Spotify та Apple Podcasts і ставка на аудіосприйняття – це подкаст за визначенням. Якщо цінність саме в тому, що відбувається в кадрі – це інтерв'ю, і дроблення на аудіо сенсу не має.
Відповіді на ці питання не просто допомагають обрати "правильну" назву для випусків. Вони визначають бюджет, команду, графік виробництва і те, як саме буде рости канал – навколо облич гостей чи навколо голосу й теми, яку веде сам канал.
До речі, ми вже розбирали ширше, як обрати правильний формат відео під конкретні цілі бізнесу на YouTube – без прив'язки лише до інтерв'ю чи подкастів. Якщо тема вибору формату відгукується, є сенс почитати: Як вибрати правильний формат відео для вашого бізнесу на YouTube
Висновок
YouTube не вимагає суворої журналістської термінології, і ніхто не забороняє називати інтерв'ю подкастом чи навпаки. Але всередині команди й на етапі планування контенту чітке розуміння різниці – це не педантизм, а питання стратегії: від цього залежить, кого шукати, скільки витрачати на продакшн, як часто випускати контент і чи витримає канал, якщо завтра не вдасться домовитись із черговим зірковим гостем.
Якщо плануєте розбиратись із форматами для свого каналу системно, а не методом проб – у нашому Telegram-каналі ми розбираємо такі кейси частіше і конкретніше, ніж встигаємо виносити в статті.