Книга «Лого Дизайн Любов» від ArtHuss та Cases

Нещодавно ArtHuss переклали та видали книжку графічного дизайнера Девіда Ейрі «Logo Design Love». І запропонували мені її глянути та написати про неї, і такий огляд на книжку я пишу вперше.

⚠️

І перш ніж писати про книгу, хочу розіграти дану книжку за донати. І коли я запропонував це зробити, то ArtHuss додали ще дві книжки. Тому розігруємо три примірники, один квиток на розіграш 100 грн, термін до 15 червня.

Всі кошти підуть на збір на РЕБ для евакуаційного відділу медроти 123 ОБрТРО. Бригада працює на південному напрямку. вони пройшли оборону Миколаєва, допомагали звільняти Херсон, зараз працюють над деокупацією лівого берега Дніпра

🔗 Створив дружню банку для розіграшу книг: https://send.monobank.ua/jar/3dycdRLSvq

📖 А тепер вйо до книги!

Поглянувши на назву і передмову я спочатку дещо скептично подумав, що ця книжка може і бути цікавою, але навряд мені відкриє щось, з чим я не стикався у своїй практиці. Але книжка приємно здивувала.

Це цікава збірка досвіду автора у роботі графічним дизайнером брендів, яка описує різні сфери роботи: від тривіального процесу малювання у блокноті до думок про організацію процесу роботи, про оплату та презентацію клієнту. Це схоже на суміш портфоліо та розповіді про особистий досвід, як би автор натхненно розповідав це в особистій розмові. У нас на ринку дійсно бракує подібних розповідей від дизайнерів про проєкти чи роботу загалом.

Цікаво також було спостерігати, що автор наче лаконічно описує рівно ті думки, до яких доходиш сам на своєму досвіді.

Автор розповідає, що робота дизайнера складається не тільки з креативу, а також спілкування з клієнтами, презентації своїх ідей та модерування зустрічі для ефективного результату.

Також автор зачіпає тему підтримання мотивації в роботі та розповідає, які методи працюють для нього: навчання новому, спостереження за колегами, творити для самих себе, відходити від комп’ютера тощо.

Однозначно можу порадити книжку всім хто починає роботі у сфері графічного дизайну. Та й досвідченим професіоналам буде цікавим почитати та порівняти свої підходи з підходами автора.

Далі кілька цитат, які мені здались цікавими.

Вважаю, що хороший дизайнер цікавиться всім та з ентузіазмом розбирає, як все влаштовано, а не тільки зосереджений на шрифтах чи кольорах:

Щоби бути хорошим дизайнером, ви маєте цікавитися різними аспектами життя; найпотужніші ідеї народжуються з досвіду і з тих знань, які дає нам цей досвід. Що більше ми бачимо, що більше знаємо, то більше маємо «пального» для своїх ідей.

Про погодинну оплату та оплату за весь проєкт:

…Мене часто питають, яку оплату просити — погодинну чи за проєкт? Я однозначно за друге … Ви витратили, можливо, сто тисяч доларів і пʼять років життя на дизайн, щоб навчитися робити за кілька хвилин або годин те, на що раніше йшли тижні й місяці.

… Погодинна оплата нікому не корисна — клієнт не складає уявлення про справжню вартість цієї роботи і ризикує витратити гроші намарно. Краще я забезпечу бажаний результат, аніж просто працюватиму Х годин, сподіваючись, що з того щось вийде. Якщо на досягнення цілі піде надто багато часу, одне з двох: або я недооцінив свою роботу, або працював недостатньо ефективно. Клієнт не мусить потерпати через жодну з цих причин»…

Про роботу pro bono (не знав, яке значення мають ці слова, але це дійсно міняє суть терміна):

Якщо ваша мета — розширити портфоліо, набагато ефективніше буде звʼязатися з місцевими неприбутковими організаціями й запропонувати свою роботу pro bono (до речі, ця фраза означає «для [суспільного] добра», а не просто «безплатно»). Це дасть вам низку переваг порівняно з конкурсами: ви працюватимете безпосередньо з клієнтом, що допоможе розвинути впевненість у собі; ви заведете стосунки з місцевим бізнесом, що може принести вам нових клієнтів у майбутньому; ви зі значно більшою ймовірністю побачите втілення своїх проєктів у дійсність, що набагато краще для портфоліо.

Про проведення зустрічей і в цілому підхід орієнтований на допомогу клієнту, навіть якщо це просто нагадування усього шляху який пройшли з початку роботи над проєктом:

Коли ви вже домоглися особистої зустрічі з комітетом, важливо, щоб ця зустріч була у вас під контролем від початку і до кінця. Керуйте тим, що відбувається, і це вельми сприятиме схваленню ваших ідей. Перш ніж знімати завісу з ваших варіантів дизайну, варто памʼятати, що минуло вже багато часу, — можливо, кілька місяців, - відколи комітет обговорював деталі дизайнерського завдання. Президенти, директори і власники компаній мають безліч інших турбот, тож освіжіть їхню памʼять і нагадайте, чому вони вкладають час і гроші в айдентику їхнього бренду.

Коротко представте вихідні дані: чому постала потреба у новій чи оновленій айдентиці, які цілі нового дизайну, яким чином нова айдентика допоможе компанії збільшити прибутки. Наскільки вам варто заглиблюватись у деталі, залежить від того, як давно комітет сформулював ваше завдання. Що більше минуло часу, то докладнішою має бути ваша передісторія. Утім, не переборщіть: це лише нагадування, а не доповідь, і перед вами — ділові люди з дуже щільним графіком. Кількох хвилин має вистачити.

Ви можете як спеціаліст і модератор зустрічі встановлювати правила, щоб зустріч була ефективною і не скочувалась у те що ви станете просто «руками», які мають зробити, як сказано:

Члени комітету часто вбачають у презентації дизайнерських ідей запрошення до того, щоб пропонувати та приймати власні дизайнерські рішення. Але ви маєте всім нагадати: їхня думка важлива, проте не варто піддаватися спокусі та робити вашу роботу замість вас. Експерт з дизайну — ви; тож якщо дискусія скочується до наказів з їхнього боку використати такий-то колір чи такий-то шрифт, айдентика від цього тільки постраждає.

Поясніть, що від членів комітету ви чекаєте стратегічних спостережень і виконавчої свободи. Скажіть, наприклад, так: «Дайте мені знати, якщо, на вашу думку, мій варіант дизайну не відповідає нашій узгодженій стратегії, але не морочте собі голову тим, як це виправити. Адже за це ви платите мені».

Можете навіть навести приклад конструктивного відгуку, скажімо, такий: «Мені корисно від вас почути, що цей відтінок фіолетового занадто мʼякий для організації, що прагне випромінювати силу, чи що цей шрифт занадто старомодний. Подібні коментарі дуже важливі для успіху нашого проєкту. Та постарайтесь утриматись від зауважень на кшталт "нехай синій буде темнішим" чи "спробуйте шрифт Tungsten". Довіртесь мені, і я підберу правильне дизайнерське рішення на основі ваших відгуків. Інакше, коли за дизайн беруться фахівці з інших сфер, є небезпека, що це лише ослабить вашу айдентику».
…
Утім, вам як людині «ззовні», чия робота — скрупульозно стежити за протоколом і не переходити на особистості, врівноважувати дискусію буває легше, ніж членам комітету. Обʼєктивну й неупереджену фасилітацію важко переоцінити. Тож беріть контроль у свої руки і стійте твердо.

Про відносини з клієнтом. Я тут хочу додати, що почати треба з формулювань. Вважає потрібно відійти від термінів «замовник-виконавець», бо у цих словах вже закладається ієрархія наче замовник над виконавцем і може вказувати що і як робити (у моїй практиці навіть було таке, коли мені на дзвінку намагались вказати на місце бо «хто із нас замовник»). Це відношення, авжеж, сильно залежить від людей і само по собі важко зробити, оскільки ці формулювання вживаються майже завжди у договорах. Натомість думаю потрібно вживати «клієнт». Клієнт приходить з потребою, яку ви можете допомогти вирішити.

А найкращий рівень взаємодії, на мою думку, коли ви з клієнтом партнери, на одному рівні і однаково зацікавлені зробити корисний та дієвий проєкт/продукт. Зі свого досвіду такі проєкти найулюбленіші: і процес був комфортний і результатом всі задоволені.

«Починаючи взаємодію із замовником, ви можете розвивати її за однією з двох моделей: або як пацієнт (замовник) і лікар (студія), або ви відвідувач ресторану і офіціант, — каже Блер. — До вас ставитимуться, як до лікаря або ж офіціанта, залежно від того, наскільки ви контролюєте ситуацію».

Він має рацію в цю пастку легко потрапити — поставити себе у становище того, хто лише приймає та виконує замовлення.

На початку моєї карʼєри таке ставалося надто часто. Клієнт наказував мені використати шрифт або колір, що йому подобались, і я відповідав: «Без проблем! До завтра внесу всі зміни».

У таких випадках клієнт робив мою роботу, не маючи моїх переваг: дизайнерської освіти та досвіду. Це рідко коли приносить користь при створенні довершеної айдентики.

Не будьте зарозумілими. Ви можете скільки завгодно бути обізнаними у шрифтах чи кольорах за клієнта, але не треба ставати дизайнерським зверхнім пихатим снобом. Це якась базова взаємна повага до усіх людей.

Ще раз наголошу, що до процесу дизайну завжди залучені більш ніж одна сторона. Коли якесь питання викликає дискусію, будьте готові притримати своє его та дослухатись до коментарів.
…
Клієнти часто висувають пропозиції, які вам спочатку не подобаються. Ось приклад із моєї практики: колись я розробив два варіанти лого для TalkTo — мобільного застосунку для повідомлень від місцевих компаній. І хоча членам комітету загалом сподобався той варіант, якому віддавав перевагу я, вони вирішили, що він надто різкий для їхньої компанії з простим і дружнім підходом до справ. Озираючись назад, я погоджуюсь, що вони зробили правильний вибір.

Як не втрачати мотивацію:

Правду кажучи, натхнення для дизайнерів - то мовний штамп. Мене постійно питають, де я черпаю натхнення для своєї роботи чи як я примудряюся його не втрачати; та наша дизайнерська праця не потребує натхнення як такого. Здатність один за одним робити успішні проєкти приходить з освітою, практикою та досвідом, а ще — тоді, коли послідовно робиш певні кроки, про які ми говорили у попередніх розділах.

Однак погоджуся, що мотивація (а не натхнення) часом може бути проблемою. Наївно було б думати, що у довгій дизайнерській карʼєрі не буде моментів, коли ви почуватиметесь демотивовано. Проєкт, якому не видно кінця-краю; надмірно сувора критика від колег; той прикрий випадок, коли після тижнів напруженої роботи ви випадково бачите, що ваша найкраща ідея вже була придумана та використана кимось для іншої компанії; зрештою просте сидіння за компʼютером годинами щодня без особливого успіху — разом чи окремо, ці чинники ладні висмоктати з вас останні краплини мотивації.

Не припиняйте вчитися:

Ви ніколи не знатимете про дизайн все, що тільки можна. Наша професія постійно розвивається, отже, щоб лишатися у грі, вам теж необхідно розвиватися. Щоб відчути, куди ми рухаємось, варто озирнутися на те, звідки ми прийшли. Безліч уроків можна почерпнути з доробку славетних дизайнерів минулого, таких як Пол Ренд (IBM, Westinghouse, АВС), Сол Басс (Continental Airlines, AT&T, Quaker) Том Ґайсмар (Mobil, Chase, National Geographic). Інші люди, що присвятили життя дизайну, також накопичили колосальний досвід; я ніколи не втомлююсь слухати їхні оповідки та анекдоти.

Для мене, одним із найбільших джерел мотивації є мої колеги. Мало що у дизайні так само рухає мене вперед і спонукає вдосконалюватися, як спостереження за тим, як інші дизайнери розробляють айдентику. Я переконався, що найталановитіші дизайнери завжди цікавляться різноманіттям тем. Я вже згадував, що нам потрібно без упину пізнавати світ, нашу історію, наш спосіб життя. Цікавість — це риса, властива всім геніальним дизайнерам.

Творіть для себе самого:

Я зрозумів, що мені як дизайнеру потрібен творчий досвід поза роботою. Я маю творити також і для самого себе, нікому не намагаючись догодити», — каже Джеррі Куйпер зі студії erry Kuyper Partners, що в Коннектикуті.
«Це допомагає мені краще слухати й ефективніше співпрацювати з моїми клієнтами. Я також нагадую собі регулярно ходити на прогулянки — на вулицях і на природі дивовижна графіка.»

Творіть щось нове:

Гадаю, що бажання стати дизайнером виникає тоді, коли людина дізнається: вона здатна магічним чином створити щось із нічого, - каже Майкл Бірут, партнер студії Pentagram.

Мисліть латерально:

Коли ми думаємо, в мозку формуються певні нейронні звʼязки. Що більше ми виконуємо однакові, типові завдання, то міцнішими стають ті звʼязки. Кілька повторів, і наші думки вже застрягають у звичних коліях.
Один із моїх улюблених письменників — Едвард де Боно, якого багато хто вважає експертом з творчого мислення. «Творче мислення — це навичка, — писав він. — Це не лише особиста обдарованість. Вам не допоможе сісти понад річкою й увімкнути барокову музику в надії "спіймати натхнення". Не допоможуть й інші дешеві трюки». Де Боно виділив новий тип мислення - латеральний.

Так само як ви опановуєте іноземну мову, ви можете навчитися бути творчим. Мета латерального мислення — розглядати можливості, що лежать поза звичними коліями думок.

Як саме це робити? Я знайшов свій метод: замальовую абсолютно кожну ідею, що спадає мені на думку, а тоді уважно розглядаю свої скетчі з дизайнерським завданням у руці; таким чином я малюю значно більше, зокрема й таке, чого інакше б не вигадав. Переверніть свої малюнки догори дригом і ще раз роздивіться. Погляньте на них здалека. Попросіть когось поділитися своїми враженнями від ваших малюнків. Що більш творчими будуть ваші ідеї, то щасливішим буде ваш клієнт, та й ви самі будете більше задоволені собою.