Кому не потрібен PR?
Всі замислюються про PR, коли приходить криза. Напрямків, звідки вона може «прийти», — безліч. Ви зростаєте і вашим конкурентам стало некомфортно через зменшення їхніх прибутків? В публічний простір потрапила компрометуюча інформація? Ваш співробітник невдало висловився? На виробництві сталась надзвичайна ситуація? Ваш бізнес хочуть «віджати» і починають публічно дискредитувати? Список можна продовжувати до нескінченності.
Виняток – великий бізнес, який за своєю суттю розуміє цінність системного багаторічного PR. По-перше, ризиків у них кратно більше, ніж у МСБ. По-друге, треба виправдовувати суспільні очікування. Контроверсійні дії чи бездіяльність великих компаній для громадськості, м’яко кажучи, незрозумілі. Для наочності – з початку повномасштабної війни українці глибинно не довіряють тим компаніям, які не підтримують ЗСУ, а тих глобальних гравців, що продовжують працювати в росії – закликають бойкотувати.
Великі компанії, які працюють і в Україні, і в Європі, також мають комунікувати щодо ESG (екологічних, соціальних та управлінських практик). Публічно висвітлювати дотримання екологічних принципів, соціальної відповідальності, прозорості управління – це також одна із задач PR. І від цього залежить не просто суспільна думка, а й подальші стосунки з інвесторами, банками та державою. Великі податки, великі проєкти – про це говорять, а не замовчують.
Cистемний PR – це довго й дорого. Написати один пост на сторінці бренду чи дати коментар одному медіа – це не спрацює. У людей коротка пам’ять. І якщо ви хочете, щоб вас знали й не забували, щоб мали про вас позитивні асоціації та довіряли компанії, працювати над PR треба системно. Якщо у свідомості людей вже закріпилась міцна думка, що ви – надійний виробник, соціально відповідальний, чесний і найкращий в світі. У випадку кризи суспільна довіра пом’якшить удар – люди будуть на вашому боці і більш сприйнятливі до пояснень та прийняття вашої сторони.
Малий та середній бізнес не вкладається в репутацію. Чому? Відповідь в попередньому абзаці. МСБ просто не має ресурсу на публічні комунікації і зосереджується на маркетингу. І в багатьох випадках цього цілком достатньо. Зі зростанням бізнесу від малого до середнього, а далі й до великого зростає й вплив на суспільство. До прикладу, відкриття нової кав’ярні людей турбуватиме не так, як робота кар’єру. А зі зростанням цього впливу і зовнішні фактори ставатимуть сильнішими, як-то тиск державних інституцій, інвесторів, кредиторів.
У разі виникнення публічної кризи більшість одразу згадує про PR. Ми з командою неодноразово з цим стикалися: реагування для клієнтів потрібно миттєве, а «ґрунт» не підготовлений, бізнес не знає, як діяти всередині команди, як працює ЗМІ та як з ними комунікувати. Ми допомагаємо вийти з кризи. І потім бізнес повертається в своє стандартне русло, забуваючи про PR.
З PR треба починати. Навіть якщо надалі він вам знадобиться лише в смутні часи комунікаційної кризи, ще «на березі» буде не зайвим розробити PR-стратегію для свого бізнесу разом з фаховими піарниками. Визначити філософію й цілі компанії, її сили й слабкості, сформулювати ключові комунікаційні наративи та «особистість» компанії, яку ви хочете транслювати людям через свої майданчики. Надалі ці тези треба вшивати у маркетинг. Екологічність, відповідальність, толерантність – це червоною ниткою може проходити усюди, і вже сформує певне уявлення про компанію.
Тож PR потрібен всім, тільки в різних пропорціях. Великим компаніям – системний і тривалий. Малому й середньому бізнесу – на старті і в період можливої кризи. А не потрібен він лиш тим, хто нічого не робить і нічого не прагне.
