Красива книга Заґмайстера і Волш

Ім’я Стефана Заґмайстера чи не найчастіше спливає, коли вчергове постає питання, «портфоліо яких графічних дизайнерів варто досліджувати для розвитку візуального словника?».

Його роботи мають виразний стиль і слугують наочним прикладом того, як комерційний дизайн межує з візуальним мистецтвом. В світі дизайну ця людина є рокзіркою. До речі, серед його замовників чимало реальних рокзірок — Лу Рід, гурти OK Go, The Rolling Stones, Aerosmith. Але не лише музиканти шанують його візію. По його послуги звертались музей Гуггенхайма в Нью-Йорку, телеканал HBO та компанія Time Warner.

Джессіка Волш є керівницею власної агенції &Walsh, що займається брендингом та графічним дизайном.

А ще вона донедавна була творчим партнером Стефана, з яким вони працювали в спільній компанії Sagmeister & Walsh, і чий творчий тандем розпався після майже десятилітньої співпраці.

Стефан Заґмайстер, Джесіка Волш. Взяли тут.

Попри розставання, Джесіка та Стефан ще подекуди працюють спільно. Однією з нових колаборацій тандему як раз і стала книга «Краса».

Про що книга і чи варто на неї витрачати час, зараз з'ясуємо.

Втрачена краса

Людям притаманно сумувати за прекрасним минулим. Іноді здається, що у ньому розчинились всі кращі часи. Достатньо сказати «золотий вік кіно», і ми розуміємо — це про минуле. Так само, як і золотий вік рок-музики чи графічного дизайну. Відчуття, що ми віддаляємось від славнозвісних епох, часто не дає спокою творчим людям. Так, Демієн Шазел режисер стрічки «Ла-Ла-Ленд», вустами свого героя Себастіана говорив: «Джаз помирає».

Ну а Заґмайстера і Волш турбує схожа біда, але глобальніша — поступовий занепад краси.

Краса як естетичний ідеал упала в неласку. Нині найшановніші дизайнери стверджують, що краса їх не цікавить. Митці та мисткині уникають краси, побоюючись, щоб їхні витвори не зарахували до декоративного або ж комерційного мистецтва. Можна прогортати цілий стос книг про архітектуру — і жодного разу не натрапити на слово «краса». Колись людство нестримно прагнуло краси — а на початку XX століття раптом відмовило їй у праві на існування.
«Краса», Заґмайстер і Волш

Можливо, це суто суб’єктивне враження авторів, яке так притаманне графічним дизайнерам?

Якби ж.

Якщо вірити статистиці, у книжках, оцифрованих Google, дійсно частота використання слова «краса» стає дедалі нижчою. А отже її роль у людській свідомості дійсно поступово втрачає позиції.

На думку авторів, значний внесок в занепад краси зробило ХХ століття. В цей період на перше місце поступово виходила функціональність речей. Відомий чиказький архітектор Чарльз Салліван казав: «Функція зумовлює форму». І чимало архітекторів та дизайнерів дійсно поставили функцію на п’єдестал. Світ наповнився масовим продуктом та навіть масовою архітектурою, часто позбавленою естетичних якостей.

Масова радянська архітектура, матір більшості сучасних київських новобудов, часто виглядала так, ніби будівельники полишили будинок незавершеним. А радянський лідер Микита Хрущов взагалі вів війну проти краси, називаючи естетичні оздоблення будинків «архітектурними надмірностями». Тож від них нещадно позбувались не лише в нових проєктах, але й у пам’ятках архітектури.

Архітектурні надмірності — погано. Хрущовки — добре. Фото з Вікіпедії.

Прихильність до функціональності на шкоду красі була характерна не лише для архітектури, але й для багатьох галузей дизайну. Особливо комерційного, де естетичність продукту часто означає додаткові зусилля, а отже — й додаткові час та бюджет. Шаблонні продукти дешевші, простіші, надійніші.

Тож так, певно, можна сказати, що Заґмайстер і Волш мають причини перейматись за долю краси.

А їх книга — це не лише спосіб звернути на проблему увагу, але й поклик боротись із нею.

Природа краси

Для багатьох дизайнерів, незалежно від конкретної галузі, до якої вони дотичні, пошук краси складає саму суть їх діяльності. Ми прагнемо створювати красиві речі. Ми віримо в їх здатність змінювати світ на краще. А в некрасивих речах, інтер’єрах, будинках та вулицях вбачаємо ірраціональну загрозу.

Цілком зрозуміло, що за таких обставин розуміння природи краси є наріжним каменем роботи дизайнера.

Але що таке краса? Це якість об’єкту чи лише особливість сприйняття? Де живе краса?

Щоб збагнути це, Заґмайстер і Волш звертаються до ідей філософів, досліджень науковців та мистецтвознавців. Вони цитують Платона, Ніцше, Маха. Аналізують сотні робіт дизайнерів, митців, скульпторів, архітекторів. Хороші, геніальні і бридкі.

В свідомості багатьох замовників (та навіть дизайнерів) хороший дизайн — це той дизайн, що ефективно виконує свою задачу: «продає», «генерує лідів», «конвертує». Але дедалі рідше красу сприймають як неодмінну, обов’язкову якість хорошого дизайну. Загроза красі в тому, що в свідомості фахівців ефективний дизайн — це важливіше ніж естетичний дизайн.

На думку Заґмайстера і Волш такий підхід є помилковим з багатьох причин. В красі дизайну вони вбачають і комерційну перевагу, і іміджевий магніт і навіть рецепт довголіття. Так, чимало пам’яток архітектури зберіглися понині саме завдяки красі, а аж ніяк не функціональним якостям.

В подорожах нас як правило ваблять не міста, що є неймовірно функціональними, а ті, що вражають красою.

Автори впевнені, що тяга до краси є частиною людської природи. На їх думку краса має бути в свідомості дизайнерів не менш важливою ніж функціональність.

І хоч ідеали краси дещо поступилися позиціями, ми ще здатні їх відбити.

Завдання авторів — озброїти читачів розумінням краси. Заґмайстер і Волш впевнені, що краса — це реальна якість об’єктів. Відчутна. Осяжна. Вона майже наділена хімічною формулою, яку ми здатні збагнути, якщо дивитимемось уважно.

При цьому, «Краса» — не монолог, а діалог.

Досить часто в книзі зустрічається запрошення до невеличкого опитування, покликаного переконатись у важливості пропорцій, композиційних прийомів чи колірних поєднань. Наприклад, автори просять обрати найкрасивіший прямокутник з запропонованих:

Більшості до вподоби варіант В. В книзі пояснюється чому.

Книга «Краса» рясніє яскравими та крутими взірцями графічного, інтерфейсного, промислового та архітектурного дизайну. Разом із тим тут ви зустрінете авторську критику окремих дизайнерських продуктів та навіть течій. Може, з їхньою оцінкою ролі модернізму чи дадаїзму на розвиток естетики ви й не погодитесь. Але радше за все це не завадить вам отримати величезну насолоду і від тексту, і від його оформлення.

Якому буде справедливно приділити окрему увагу.