Creative Commons та інші ліцензії на твори
У попередньому матеріалі ми обговорили базові поняття авторського права та з'ясували, що таке твір, хто такі автори та які вони мають права. Ми тепер знаємо, що твором можуть бути світлини, шрифти, дизайн-макети, тексти, відео, тривимірні моделі. Кожен твір має цінність, а його автор має право вирішувати, кому його продавати (чи навіть просто дозволяти використовувати), а кому ні.
Але як саме автору дати дозвіл чи заборону на використання свого твору? Як використовувати твори інших авторів так, щоб не порушити їхні авторські права? Що робити, якщо автор світлини не роз’яснив умов використання твору чи якщо він взагалі невідомий?
Спробуємо з’ясувати!
Чому важливо знати автора твору
Уявімо таку ситуацію: ви дизайнер, що створює сайт для школи англійської мови. Для нього ви вирішили використати світлини з лондонськими краєвидами. Звісно, було б чудово самостійно зробити їх у Великобританії, але це не завжди можливо. Тож, радше за все, ви завантажите вже готову світлину зі стоку.
Ще для сайту знадобиться підібрати шрифти. І, оскільки ви не шрифтяр, а вебдизайнер, то їх ви теж завантажите готові.
Ну, і щоб пришвидшити роботу, набір іконок ви теж вирішили використати готовий.
Всі ці складові дизайну — світлина, шрифти, іконки — твори. Відповідно, в кожного з них є автор. І персону цих авторів розуміти було б не зайвим, адже часто це питання іміджу.
Ось, наприклад, робить дизайнер пакування для смаколика. І для нього знаходить красивий пейзаж з романтичним казковим замком. Картина гарна, ще й пакуванню шоколадки чудово пасує. Але що це там за підпис такий? Ба! Виявляється, автор картини — Адольф Гітлер! Бо в проміжку між геноцидом та світовими війнами цей диктатор бавився живописом і створив кілька картин. Поїли шоколадок…
Приклад здається гіперболізованим? Можливо.
Але автори творів, що мають сумнівну репутацію чи переконання, трапляються частіше, ніж вам може здатись. Скажімо, на MyFonts, одній з провідних шрифтових платформ, можна натрапити на шрифти компанії з російським корінням ParaType генеральна директорка якої, Анна Якупова, однозначно висловлювалась на підтримку держави-агресора та власного диктатора. Який, на відміну від Гітлера, навіть малювати не вміє!
При цьому ви могли й не здогадуватись, що саме ParaType належить авторство таких відомих шрифтів, як PT Sans/Serif Pro, Futura PT, DIN 2014, Circe, Vast та Fact.
Ось чому важливо привчити себе завжди цікавитись, хто є автором твору, який ви плануєте використати у вашому проєкті. Таке розуміння може допомогти вам зрозуміти, чи дійсно ви хочете використовувати роботу цієї людини чи команди.
І якщо персона автора вас влаштовує — саме час з'ясувати, а як правильно отримати його дозвіл на використання твору (музики, світлини, шрифту тощо).
Що таке ліцензія
Щоб отримати дозвіл на використання твору, вам знадобиться ліцензія. Власне, в перекладі з англійської це слово як раз і означає «дозвіл».
Ліцензії існують і поза межами креативних індустрій. Бувають, наприклад, ліцензії на керування транспортними засобами, володіння зброєю, ведення детективної діяльності, лікування тощо.
А в нашому випадку ліцензія — це документ, у якому особа, що має виключні майнові права на об’єкт інтелектуальної власності, може дозволяти використання такого об'єкта іншим особам.
Ви, напевно, мали справу з ліцензіями на використання програм — це часто довгі простирадла хитромудрих юридичних текстів. Але насправді, ліцензії не завжди настільки складні. Наприклад, ліцензія на використання шрифту Misto, створеного дизайнеркою Катериною Королевцевою, займає трохи менше сторінки.
Той, хто надає дозвіл, називається ліцензіар. Це може бути як автор твору, так і той, кому були передані права на нього. А ті, хто набуває права на використання твору, називаються ліцензіатами.
Сама ліцензія має бути описана в письмовій формі. Електронний документ, звісно, рахується. В самій ліцензії має міститись:
- перелік прав, які передаються,
- термін, на який передаються права,
- територія, на якій можна використовувати твір,
- розмір винагороди або її відсутність.
Ще можна прописувати різні специфічні умови. Скажімо, для ліцензії шрифту можна поставити умову, що соціальні проєкти можуть користуватись ним безплатно, а комерційні — лише за гроші. Або ж можна визначити перелік тематик проєктів, для яких використання шрифту принципово заборонене. Скажімо, для проєктів, що пов’язані з азартними іграми, алкогольною чи тютюновою промисловістю тощо.
Ліцензії Creative Commons
Наче, не так вже й складно, але щоразу складати текст ліцензії — те ще задоволення. До того ж далеко не кожний автор знає, як правильно скласти документ.
На щастя, в креативному середовищі існують готові ліцензії. І одні з найпоширеніших та найвідоміших серед них — ліцензії Creative Commons. Дослівно ця назва перекладається як «творчі спільноти», і насправді вона належить не самим ліцензіям, а неприбутковій організації, що їх створила. Її заснували Лоуренс Лессіг, Гал Абелсон та Ерік Елдред у 2001 році.
Мета організації — збільшити кількість творчих матеріалів, що були б доступними для використання та поширення. Саме для цього вони й розробили та оприлюднили декілька ліцензійних угод, відомих як ліцензії Creative Commons.
Це готові типові ліцензії, в яких враховані всі аспекти міжнародного законодавства про авторські права. І якщо ви є автором і хочете дати той чи інший дозвіл на використання свого твору, то вам не потрібно укладати договір або шукати юриста — просто зазначаєте, яку з цих ліцензій хотіли б застосувати, і готово.
Так само, якщо ви хочете використовувати чужий твір — просто дивитесь, яка з ліцензій Creative Commons на нього поширюється, і одразу розумієте, що можна робити з твором, а що ні.
Як влаштовані ліцензії Creative Commons
Кожна ліцензія Creative Commons має три форми, їх ще називають шарами:
- Перший шар — це традиційний документ, написаний юридичною мовою.
- Другий шар — спрощений формат, зрозумілий звичайним людям.
- Третій шар — спеціальна машинна версія, яку можуть розпізнавати пошукові системи, роботи, текстові, музичні та графічні редактори та інші програми.
Щоб зрозуміти суть ліцензії, її навіть не обов'язково читати.
Достатньо розібратись з чотирма базовими складовими ліцензій. Кожна із них має позначення у вигляді абревіатури та значка.
Атрибуція (BY)
Перша складова ліцензії Creative Commons називається «Атрибуція» і позначається абревіатурою BY. Наявність цього елемента означає, що під час використання вам обов’язково необхідно вказувати автора твору.
Некомерційне використання (NC)
Друга складова — «Некомерційне використання». Їй відповідає абревіатура NC. Якщо бачите цей знак — значить, використовувати твір для отримання прибутку не можна.
Без похідних творів (ND)
Наступна складова — «Без похідних творів». Позначається абревіатурою ND. Означає, що на основі даного твору не можна створювати похідні твори (наприклад, дубляж фільму).
Зі збереженням умов (SA)
Нарешті, четверта складова має назву «Зі збереженням умов». Її позначають абревіатурою SA. Як бачите її — одразу розумієте, що похідні твори робити можна, але поширювати їх необхідно лише за тими самими умовами, що й твір, який ви використали.
З оцих чотирьох елементів, як із конструктора, складаються всі ліцензії Creative Commons. Усього їх шість.
Види ліцензій Creative Commons
CC BY — атрибуція. Мабуть, є найзручнішою з усіх ліцензій групи Creative Commons. Вона дозволяє розповсюджувати, переробляти, адаптувати та створювати на основі твору інші твори, в тому числі з комерційною метою, а єдиною суттєвою вимогою є згадування імені автора оригінального твору.
CC BY-SA — атрибуція зі збереженням умов. Вона дозволяє поширювати, переробляти, адаптувати та створювати на основі твору інші твори, в тому числі з комерційною метою. Але відповідно до неї треба не лише згадувати автора оригінального твору, але й ліцензувати новий твір за тими ж самими умовами. Цю ліцензію, до речі, використовує «Вікіпедія».
CC BY-ND — атрибуція без похідних творів. Вона дозволяє використовувати оригінальний твір для будь-яких цілей, у тому числі комерційних, із зазначенням автора твору. Проте створені твори не можна буде поширювати. Для масового видання не підійде, а для дизайну презентації — цілком.
CC BY-NC — атрибуція і некомерційне використання. Вона дозволяє некомерційно перетворювати, адаптувати та створювати на основі вихідної роботи інші твори. Нові твори повинні посилатися на автора і бути некомерційними, але при цьому не зобов'язані ліцензуватись на тих самих умовах.
CC BY-NC-SA — атрибуція, некомерційне використання, зі збереженням умов. За цією ліцензією можна змінювати, адаптувати та використовувати роботу з некомерційною метою, із зазначенням автора оригінального твору та ліцензуванням нових робіт на ідентичних умовах.
CC BY-NC-ND — атрибуція, некомерційне використання, без похідних творів. Вона є найбільш обмежувальною з шести основних ліцензій. За нею ви можете лише завантажувати твори та ділитися ними з іншими за умови зазначення автора. Проте твір не можна змінювати та використовувати з комерційною метою.
Тепер, сподіваємось, ви ліпше розумієте цінність ліцензій та знаєте, що можуть означати абревіатури в їхніх назвах. Це стане в пригоді, коли ліцензії написані чи зазначені.
Наслідки порушення ліцензії
Але що робити, якщо автор опублікував роботу і не вказав ліцензію? Це означає, що її можна використовувати як хочеш? Чи навпаки — не можна використовувати взагалі?
Насправді ні те, ні інше. У цьому випадку вам необхідно зв'язатися з автором і спробувати узгодити використання твору.
А якщо цього не зробити, то справа може завершитись судовим розглядом.
Наприклад, у 2008 році відомий вуличний художник Шепард Фейрі створив плакат для передвиборчої кампанії Барака Обами. Через деякий час з'ясувалося, що він використав як зразок фотографію, зроблену позаштатним співробітником «Ассошіейтед Прес» Манні Гарсі́я. І видання, звісно, зажадало компенсації, хоч зображення було змінене.
Фейрі намагався довести, що це було сумлінне використання, і створений ним плакат не зменшує цінності оригінального твору. Але в результаті йому довелося розділити прибуток, отриманий внаслідок розповсюдження плаката, з агенцією.
Якщо ж визначити автора не виходить, то найкраща стратегія тут — просто відмовитись від використання твору взагалі.
Про те, як ще можна отримати права на твір, ми ще поговоримо, коли торкнемось теми видів авторської винагороди.
На цьому розповідь про ліцензії закінчено. У наступному матеріалі поговоримо про методи захисту прав та з’ясуємо, як захистити авторські права на роман, музичну композицію чи дизайн вебсайту, а також — чи можна запатентувати логотип.