Межа між плагіатом та натхненням в авторському праві

Авторське право є важливим інструментом для захисту творчої праці та інтелектуальної власності авторів. Однак, поруч із цим, існує концепція добросовісного використання, яка забезпечує рівновагу між авторськими правами та можливістю використовувати твори для найрізноманітніших цілей без дозволу автора.

Рішення в справі Енді Воргола, яке було прийняте у травні 2023 року, спонукає до нових роздумів щодо застосування цієї концепції. У цій статті ми розглянемо концепцію добросовісного використання та вплив рішення у справі Воргола на це питання більш детально.

Що таке добросовісне використання?

Добросовісне використання, також відоме як "fair use" в США і "fair dealing" в багатьох інших країнах, – це правова концепція, яка дозволяє обмежене використання твору, захищеного авторським правом, без згоди автора або без оплати авторських винагород.

Ця концепція передбачає чотири фактори, які визначають, чи є використання "добросовісним":

• Мета та характер такого використання (фактор перетворення) у тому числі чи є воно комерційним або некомерційним

Так, використання може бути визнано добросовісним, якщо, серед іншого, наступне використання має іншу мету та характер і достатньо відрізняється від початкового. Одним з ключових аспектів в цьому контексті є ступінь, у якому таке використання є трансформацією, як-то пародія, критика чи освіта.

Зокрема, до такого висновку прийшов Верховний Суд у справі Campbell v. Acuff—Rose.

• Природа твору

В цьому випадку береться до уваги чи є робота творчою та, чи вона опублікована.

• Обсяг та значущість використаної частини стосовно цілого твору.

Відповідно до цього фактору, добросовісним скоріше буде визнане використання несуттєвої частини твору ніж твору в цілому.

• Вплив «сумлінного використання» на потенційний ринок поширення й ціну захищеної авторським з роботи.

З огляду на цей фактор, суд має оцінити чи призвело створення трансформованої роботи до зниження доходів автора оригінального твору, через те, що покупці обирають копію, а не оригінал.

Всі ці фактори допомагають визначити, чи може бути використання твору визнане добросовісним в контексті авторського права. 

Концепція добросовісного використання в Україні

Термін "добросовісне використання" не є прямо закріпленим в українському законодавстві. Проте, закон України “Про авторське право і суміжні права” містить положення, які враховують принципи добросовісного використання.

Зокрема закон містить визначення деяких обмежень авторських прав, які дозволяють використовувати твори в певних ситуаціях безоплатно та без згоди автора. Наприклад, це може стосуватися використання цитат або коротких уривків з опублікованих творів у сфері освіти, під час наукових досліджень, в новинах, коментарях, для створення пародій чи карикатур та в інших подібних ситуаціях. Ці обмеження можна вважати аналогією до теорії добросовісного використання в зарубіжному законодавстві.

Історія справи Воргол проти Голдсміт

Добросовісне використання часто стає предметом судових рішень і спорів, через неоднозначність тлумачення цієї концепції. Справа Енді Воргола проти Лінн Голдсміт, яка виникла через використання фотографії Прінса для створення картини Воргола, стала прикладом такого судового суперечливого випадку.

У світі мистецтва ХХ століття ім'я Енді Воргола стало синонімом поп-арту та культового мистецтва. Його творчість завжди привертала увагу не лише своєю інноваційністю, але і питаннями, пов'язаними з авторськими правами та оригінальністю його творів.

Багато творів Воргола базувалися на вже існуючих об'єктах, включаючи продукти масової культури та фото знаменитих осіб, що порушувало питання про ступінь його авторства.

У творчості Воргола особливо відомою і спірною є справа, пов'язана з використанням фотографії співака Прінса для створення серії картин “Prince”.

У 1984 році Vanity Fair найняли Воргола створити ілюстрацію для журналу на основі фото Лінн Голдсміт “Принц”. Голдсміт отримала винагороду за одноразове використання фото у розмірі 400 доларів.

Однак Воргол створив не одну, а серію картин на основі фото Голдсміт. Одна з картин цієї серії в майбутньому стала предметом запеклої суперечки щодо авторських прав.

У 2016 році Condé Nast використав одну з альтернативних робіт Воргола як обкладинку спеціального журналу "Геній Прінса", заплативши Фонду Воргола велику суму за ліцензію. Лінн Голдсміт, авторка фотографії, стверджувала, що вперше дізналась про подальше використання її фото завдяки цій публікації.

Голдсміт звернулась до Фонду Воргола з повідомленням про ймовірне порушення її авторських прав. Однак Фонд подав на неї в суд. Юристи фонду стверджували, що до творів Воргола може бути застосована доктрина добросовісного використання і не було порушення закону про авторське право, оскільки художник змінив фотографію. Справа декілька років розглядалась в судах.

Рішення Верховного суду та його значення

Справа Воргол проти Голдсміт врешті решт дійшла до Верховного суду. Як відомо, визначення добросовісності використання є складним процесом, і будь-які вказівки від Верховного суду, щодо цього питання є цінними та важливими.

Питання, яке розглядав Верховний суд, полягало в тому, яке значення має мета та характер використання під час визначення його добросовісності у конкретній справі.

18 травня 2023 року суд виніс рішення на користь Голдсміт, визнавши, що використання твору Голдсміт Ворголом не було добросовісним, оскільки його мета та характер по суті були однаковими: комерційно ліцензувати зображення, яке мало бути використано для ілюстрації статті про Прінса. Суд також оцінив докази та аргументи сторін і визнав, що робота Воргола, не була достатньо відмінною від оригінальної фотографії зробленої Голдсміт, щоб вважатися трансформаційним використанням.

Однак, це рішення не означає, що будь-яке комерційне використання твору, захищеного авторським правом, є недобросовісним використанням. Якщо комерційне використання є трансформаційним і має іншу мету, ніж оригінал, то воно може бути добросовісним.

Наприклад, якби Фонд використовував зображення Прінса, створене Ворголом для створення документального фільму, то це могло бути визнано добросовісним використанням, оскільки документальний фільм має іншу мету, ніж журнальний портрет.

Висновок

З часом аналіз судами першого фактору добросовісності використання перетворився на визначення чи є новий твір трансформаційним. В той же, час ігнорувалась важливість визначення мети, характеру використання та чи є використання комерційним. Такий підхід може призвести до викривлення доктрини добросовісного використання.

У своєму рішенні у справі Воргола Верховний Суд нагадав про важливість комплексного аналізу цих трьох елементів в кожній окремій справі під час визначення добросовісності використання.

Крім того, потрібно враховувати інші три фактори при визначенні того, чи є конкретне використання добросовісним. Оскільки, жоден фактор, сам по собі не є визначальним.

Варто зазначити, що наразі думки, щодо значення рішення Верховного Суду у справі Воргол проти Голдсміт не однозначні й часто суперечливі. Однак, час покаже, як воно вплине на доктрину добросовісного використання і на мистецтво в цілому.