Ніколи не повторюйте моїх помилок, якщо вирішили відкрити свій креативний простір!

Мене звати Марія Юрчак. Чотири роки тому разом зі своїм (тепер уже) чоловіком ми відкрили у Тернополі креативний кластер Nа пошті. Все почалося з ідеї cтворити арт-галерею – на той момент єдина галерея сучасного мистецтва в нашому місті закрилася. Нам дуже бракувало місця для розмов, де виставки та твори мистецтва були б приводом до розмов.

Якщо вам здалося, що відкривати офлайновий простір у розпал коронавірусу – так собі ідея, - то вам не здалося. Але ставка була на те, що ця ситуація не триватиме вічно, і люди скучать за живими зустрічами.

Дуже скоро виявилося, що місто має потребу більшу, аніж у галереї, - через коронавірусну кризу припинили роботу арт-бар «Коза», паб «Хмільне щастя», припинили проведення кількох фестивалів. Ніде було проводити концерти, літературні зустрічі тощо. Тому галерея одразу переросла у те, чим є зараз.

Якби я знала, наскільки складним буде цей шлях, я б ніколи не погодилася його пройти. Тому зараз, коли все вийшло, і ми можемо озирнутися на півтисячі (!) подій, які пройшли у нас, я навіть радію, що не була певна всіх підводних каменів.

Чого я б зараз точно не робила?

1) Ще одна погана ідея: відкривати бізнес без фінансової подушки. Нас спокусила дуже низька орендна плата на той момент. Але це означало, що нам дісталося абсолютно сире приміщення підвалу – без підлоги, туалету, без нічого… План був працювати у дуже-дуже повільному темпі, інвестуючи всі прибутки у поліпшення закладу.

Проблема була в тому, що коштів у нас було лише на 2 місяці оренди.

2) Брак коштів спонукав до економії на всьому. Тому якийсь час ми виконували функції прибиральників, барменів, адміністраторів та керівників водночас – банально не було за що платити зарплату. Але зараз я розумію, що краще віддати рутинні задачі виконавцям, щоб вивільнити час і ресурс на стратегічні рішення.
Тому не намагайтеся робити все самотужки.
Від початку роботи нас також рятували волонтери – люди, яким імпонувала наша ідея.

3) Розуміння, що потрібно об’єднуватися з однодумцями, шукати підмогу та інвестиції спонукала до пошуків партнерів. І тут було важливо зрозуміти, чи співпадають у вас з партнерами цінності? Так, вас може об’єднувати спільна мета, але різні погляди на суспільство чи політику можуть стати причинами конфліктів.
Наприклад, наш партнер був проти проведення показу фестивалю еротичних короткометражок. Здається, що такі дрібниці, як різні естетичні смаки можуть не грати ролі, але в результаті створюватимуть зайву напругу.

4) Також дуже деструктивним було відчуття, що «все погано». Зараз я розумію, що нам вдалося набагато більше і краще, ніж ми очікували чи планували. Але в процесі переживала постійне незадоволення собою та комплекс неповноцінності щодо нашого простору. Це не дозволяло адекватно оцінити ситуацію, рівень послуг і сервісів, які ми надаємо (весь час здавалося, що робимо недостаньо) та впровадити відповідну цінову політику.
Що допомогло? - Вийти з процесу, подивитися критично на інших гравців у цій сфері. Порівнявши, стало зрозуміло, що ми далеко просунулися вперед!
Тому не зациклюйтеся на недоліках, які є. Навпаки,
пробуйте всі «недоліки» перетворити на переваги.
Я «комплексувала», що наша «галерея» - це не білий куб, а простір, де проходять стендапи та метал-концерти. З іншої сторони, так виставки бачать сотні людей, замість кількох десятків. І вже існує тренд на виставкові проєкти у таких жвавих середовищах. Ще мене мучив «бар», на прибуток від якого і живе простір. Це наче понижувало рівень майданчика до «наливайки». Але мені було достатньо сходити на один концерт в ляльковий театр, аби зрозуміти, шо бар – це перевага! Люди хочуть не лише відвідати подію, а й поспілкуватися, обговорити її.
І ще банально люди хочуть випити кави, пива чи лимонаду. Тому це створює класну атмосферу очікування та часопроведення.

Перетворення недоліків у переваги стало моєю ментальною вправою. Так що щоразу, коли я думала про недоінвестованість, завершувала все висновком – з грошима відкрити простір кожен дурень зможе, а ви спробуйте зробити це без грошей!

5) Як висновок – працювати не лише над поліпшенням простору, а й над собою, як власником бізнесу. Стан бізнесу ж прямим відображенням стану власника, навіть якщо він не займається веденням справ безпосередньо. З усіх інвестицій у простір, найголовнішими були інвестиції у самонавчання. 

Нехай перешкоди не лякають вас, а креативних просторів в Україні стає більше!