Нові підходи до монетизації: як AdWall допомагає медіа компенсувати збитки в умовах кризи
Глобальні зміни та економіко-політична криза змусили медіа переглянути звичні моделі монетизації. Традиційні рекламні стеки втрачають ефективність, підписки приживаються лише у великих міжнародних брендів, а існування на донати не покриває навіть базових витрат. Особливо гостро це відчувається на ринках, що розвиваються, та нестабільних ринках.
Україна ж, поряд із глобальними викликами, переживає ще й кризу війни.
Якщо в мирний час можна було закривати очі на низький CPM і сподіватися, що підписки «колись» злетять, то зараз — кожен день редактора починається з push-сповіщень про бюджет, а закінчується питанням «а що далі?».
Контент є, доходів немає: виклики українського ринку
Медійники жартують, що у видавця в Україні три проблеми: фінанси, гроші та бюджети. Жорстоко, але фінансування як новинних порталів, так і нішевих медіа — справжній виклик.
До недавнього часу локальні медіабренди могли розраховувати на гранти — USAID, донорські програми підтримки. Але зараз це джерело майже вичерпалося, і кожен день без додаткових дотацій — ризик закриття редакцій.
Заборона реклами гемблінгу позбавила багатьох видавців 30–50% доходів (хоча законодавець вже зробив певні висновки й поступово повертають категорію у легальне річище). А нові алгоритми Google остаточно вдарили по трафіку — спочатку в Україні, потім у Туреччині, Польщі та далі за списком.
Залишилися користувачі. Але війна й економічна нестабільність скоротили рекламні бюджети та змінили поведінку аудиторії. Вона стала тривожною (увага розсіюється ще швидше), економною і перевантаженою. Користувачі по всьому світу свідомо уникають новин і змахують сповіщення в месенджерах, ледве глянувши на заголовок.
Утримати їхню увагу стало в рази складніше. Але без уваги немає переглядів, без переглядів немає рекламодавців, без рекламодавців немає грошей. Коло замкнулося.
Чому традиційні моделі працюють гірше
Підписка — ефективна модель у теорії. На практиці ж аудиторія платить тільки за дуже відомі бренди на кшталт Forbes чи The New York Times, або за ексклюзиви, від яких «підкошуються ноги».
Є й альтернативи — наприклад, стати настільки «своїм у темі», що вас випадково додадуть у секретний військовий чат. Як очільника The Atlantic. Кажуть, там такі інсайди, що хочеться не просто оплатити paywall, а одразу оновити VPN. Але це вже інша підписка й зовсім інший UX🙃.
А як же банери? Вже ні. Банери страждають від банерної сліпоти й блокувальників реклами. Донати працюють нестабільно. При цьому більшість рекламних мереж забирає значну частину доходу, залишаючи видавцям лише невелику частку.
Український медіаринок тримається на ентузіазмі та звичці не здаватися. Але виживання — це не стратегія. Потрібна модель, що працює як годинник.
Adwall як відповідь на виклик: від ідеї до продукту
Adwall — це формат, при якому доступ до контенту відкривається після перегляду короткого рекламного ролика. Користувач не стикається з жорсткими обмеженнями, як при Paywall, а отримує прозорий вибір: переглянути відео й продовжити читання.
Продукт був розроблений Membrana Media на основі запитів самих видавців, які спостерігали, як класичні моделі монетизації трафіку втрачають ефективність.
Був простий запит: дати користувачеві вибір, а видавцеві — гроші. Без втрат, роздратування і складних інтеграцій.
Adwall став відповіддю: видавець отримав альтернативу крикливим банерам — продукт, який органічно інтегрується в UX. З Adwall користувач — не жертва, а учасник. Видавець — не жебрак, а господар майданчика.
Назва — не випадковість. Це філософія продукту
Adwall — фразовий акронім: Ad (реклама) + Wall (стіна, захист, фільтр). Нас запитували: «Ви не боїтеся, що це схоже на Adblock?» Ні. Це іронічний реверс: не блокувати рекламу, а повертати їй цінність. Захищати контент, а не ховати його під банерами.
Ми тестували назву, перевіряли унікальність, обговорювали її з Google, адже основою стала модель Rewarded Ad і похідний продукт Offerwall. Google схвалив і концепцію, і неймінг. Ринок втомився від токсичних форматів.
Adwall — це про повагу до читача й видавця, а не про роздратування. Адже скільки б ми не говорили про технології, суть будь-якого рекламного продукту — у простому людському виборі. Хтось встановлює на сайт рамкове рішення Google Offerwall, створене для геймерів і маркетплейсів. А хтось обирає Adwall, тому, що він створений із нуля під задачі онлайн-медіа.
Це чесна угода: трохи уваги в обмін на доступ до контенту. Ніяких установок додатків, реєстрацій у сторонніх сервісах чи віртуальних бонусів. Лише вбудований у контент кастомізований шар, що співзвучний з айдентикою бренду, з прозорою логікою показу та стабільно високим доходом за моделлю CPM.
Ми не просимо у користувача e-mail, не ведемо його з сайту і не залежимо від настроїв алгоритмів Google. Зате даємо видавцю контроль, гнучкість, підтримку та можливість заробляти навіть там, де інші формати давно здалися. Тут не про блокування, а про вибір. Не про стіну, а про угоду.
Коли тебе починають копіювати — ти на правильному шляху
Як тільки Adwall почав показувати результати — на ринку з’явилися «аналоги». Це було очікувано. Але суть не в назві і навіть не в концепції — а в тому, що стоїть за ними: архітектура, аналітика, підтримка і, головне, розуміння болю ринку. Це не просто формат. Це екосистема монетизації, що окремим шаром інтегрується у користувацький досвід.
Поява подібних до продукту «реплік» — індикатор тренду.
За нашим стоїть експертиза, саппорт, аналітика і продуктова команда, яка відстежує поведінкові та programmatic-патерни, щоб запропонувати видавцеві найкращий сценарій монетизації. Це про будування механіки, у якій задоволені всі: користувач, редакція і рекламодавець.
Майбутнє монетизації — у гнучких моделях і свободі вибору користувача
Цифрова реальність змінюється. Підписки зростають повільно, користувачі звикли до безплатного контенту. Тим часом витрати ростуть, і підтримувати журналістські стандарти стає все складніше.
AdWall — це не чарівне рішення і не універсальна заміна всьому. Але саме такі інструменти дають шанс: не йти в мінус, не закриватися, не переходити в Telegram. А залишатися — і заробляти.
Важливо розуміти: видавець не обирає між безплатними варіантами і AdWall. Йдеться про вибір між моделлю, яка більше не працює — і тією, що допомагає зберегти баланс.
Це про обмін. Користувач отримує доступ до контенту, натомість переглядає короткий ролик. Все прозоро. Все добровільно.
Так працює YouTube. Так працюють додатки, стримінгові сервіси, ігрові платформи. Люди вже звикли: «я витрачаю трохи часу — і отримую доступ». Це сприймається не як плата, а як чесний обмін.
Ми не стверджуємо, що шлях універсальний для всіх. Але сьогодні важливо пробувати. Особливо в медіа. Особливо в Україні.