Обличчя героїв Zakaz.ua: про тих, хто захищає Україну
З початком повномасштабної війни життя мільйонів українців змінилося. Сьогодні сотні тисяч громадян щодня ризикують власним життям для збереження демократичних цінностей та територіальної цілісності нашої держави. Хто ці герої?
Наразі десятки працівників всеукраїнського сервісу доставки Zakaz.ua захищають Україну: несуть службу в ЗСУ, ТРО або займаються волонтерством. Є люди, яких мобілізували, але є і багато добровольців, які самостійно пішли на фронт. Пліч-о-пліч воюють керівники, менеджери, спеціалісти та фахівці різних напрямів бізнесу.
З нагоди нещодавнього свята Дня Захисників та Захисниць України у цьому матеріалі ми розповіли 5 історій співробітників Zakaz.ua, які пішли на передову боронити Батьківщину. Це історії про мужність, силу духу та любов до України.
Максим, 35 років
Максим працює в Zakaz.ua вже два роки та очолює в компанії посаду керівника напрямку b2b-продажів у комерційному департаменті. За роки своєї роботи він з нуля створив відділ b2b-продажів та залучив до співпраці з компанією чимало нових клієнтів.
Початок війни застав мене вдома у Броварах. Проживаючи на останніх поверхах хмарочосу, я та моя сім'я на власні очі бачили з вікна та відчули вибухи ворожих ракет. Того дня, 24 лютого, місто потерпало від активного ракетного обстрілу, загроза для життя була надто високою. Тому я прийняв рішення оперативно вивезти дружину та дітей з міста до Дніпропетровської області. З перших днів війни, з першого прильоту снаряду, я зрозумів, що маю захистити своїх близьких та вигнати чужинців з нашої землі. Тому потайки від жінки разом з братом пішов та записався добровольцем до ТРО, а вже через деякий час потрапив до лав ЗСУ на передову— розповідає Максим.
Нині Максим - офіцер Збройних Сил України. За гарну та віддану службу отримав від командування підвищення з молодшого лейтенанта до звання лейтенанта. Обіймає посаду заступника командира роти вогневої підтримки. Слушно зазначити, що позивний нашого героя на фронті ЗаКаԐ, що дуже тішить та надихає колег Максима. Більше того, зараз підрозділ батальйону Макса під час виконання бойових завдань використовує два автомобілі на номерах “Заказ”, на покупку яких у серпні захисники проводили збір коштів, а Zakaz.ua активно долучився до збору.
На жаль, не обійшлося без поранень. Зараз герой знаходиться на лікуванні та реабілітації. Разом з братом Максим отримав поранення та контузію після того, як вивів з-під обстрілу два розрахунки СПГ в районі між Вугледаром та Мар’їнкою, що на Донеччині. Максим бажає всім побратимам ТРО та ЗСУ, а також народу України сили духу, віри та незламності. Він упевнений, що разом — ми неодмінно переможемо!
Андрій, 45 років
Андрій працює в Zakaz.ua понад 4 роки та очолює відділ кадрового адміністрування в HR-департаменті.
Початок війни заскочив мене вдома у Києві. Так склалося, що того дня я взяв вихідний. Мабуть, ніхто не вірив, що у 21 столітті, в епоху стрімкого розвитку, в епоху комп'ютеризації та інновацій ми зіткнемося з війною. До того ж, з дуже жорстокою та кривавою війною. До цього просто неможливо бути готовим. Вже на другий день війни я зрозумів, що всім нам потрібно згуртуватися, підніматися і йти захищати свої сім'ї. Адже я прагну, щоб у моїх дітей було гарне і світле майбутнє. Не дивлячись на відсутність військового досвіду і того, що в армії не служив, я однаково вирішив піти захищати Україну. Принаймні потрапити хоча б до ТРО Києва. Але волею долі так склалося, що вже 28 лютого я опинився добровольцем в Нацгвардії України— розповідає Андрій.
У березні, під час штурму військами РФ української столиці, Андрій зі своїми побратимами по зброї стримували рашистів біля селища Мощун, аби ті не увійшли до Києва. А влітку, на початку червня, потрапив у найгарячіші точки: на передову на східному напрямку країни. Нині він боронить українські міста на сході та бере участь у звільнені окупованих територій.
Я бачив багато міст: Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Ізюм, Бахмут та їх жителів. Дуже приємно і зворушливо, коли у звільнених містах нас зустрічають місцеві. Діти біжать на зустріч та радісно махають руками. Багато з людей пропонували поділитись навіть останньою буханкою хліба, щоб підтримати українських військових. Сьогодні всі українці роблять максимум для нашої Перемоги. Але варто бути обережними і пам’ятати, що вороги не лише в росії, але і серед нас. Не забувайте, що чимало є "щирих українців" колаборантів, які думають виключно про свою наживу під час війни— попереджає Андрій.
Андрій відзначив найголовніший стимул, який його підштовхнув стати на захист країни: “Я не хочу, щоб в моїх дітей атестат про освіту був рашистською мовою”. Герой з фронту бажає всім побратимам головного: Перемоги, мирного неба та якнайшвидшого повернення усім живими та здоровими до своїх родин.
Руслан, 33 роки
Руслан працює три роки в головному київському офісі Zakaz.ua в операційному департаменті на посаді інженера у відділі технічного обслуговування. Роковий день — 24 лютого — застав його у передмісті Києва. Перебуваючи за кермом автомобіля, Руслан бачив перші вибухи поблизу аеропорту Борисполя. Через масивні обстріли, напружену та небезпечну ситуацію у столиці знайомі Руслана, іноземці з Індії, попросили у нього допомоги з евакуацією. Він вивіз їх у безпечне місце та, повертаючись назад, зупинився на ночівлю у Львові, де отримав від військових повістку. Руслан без вагань добровільно, не на контрактних умовах, пішов захищати Україну. Маючи вже досвід служби в армії та пройшовши кількоденну підготовку на полігоні, одразу потрапив у найгарячіші точки на луганському напрямку. Впродовж двох місяців разом з побратимами Руслан тримав лінію оборони міста Попасне в Сєвєродонецькому районі.
Щодня велися запеклі та жорстокі бої. З вечора до ранку і з ранку до вечора. Ми постійно перебували під обстрілами: спочатку нас накривала артилерія, рашисти запускали дрони і коректували вогонь по наших позиціях. Потім починався наступ піхоти: танки, БМП, вуличні бої. І найстрашніше, що серед цього божевілля, у місті, знаходилося цивільне населення. Переважно там лишилися люди похилого віку. Вони не хотіли покидати свої рідні домівки. І навіть були випадки, що містяни, які раніше евакуювалися, знову поверталися. Війна - це страшно, це біль, смерть і втрати— розповідає Руслан.
Зараз наш герой знаходиться на лікуванні та реабілітації у військовому госпіталі. Під час обстрілу, наприкінці квітня, він отримав поранення кінцівок та контузію. Того дня він з останніх сил зумів надати собі першу медичну допомогу та накласти жгут на травмовану ногу. За час його перебування на передовій було чимало ситуацій, коли він дивом врятувався. Одного разу його життя врятував шолом, в який прицільно влучила куля під час вуличних боїв.
На питання, чи планує Руслан після реабілітації повернутися на фронт, він відповів:
У нас немає іншого вибору. В нас одна країна, і в наших інтересах її захистити від ворога. Заради свого майбутнього. Фронт нині потребує захисників з досвідом ведення бойових дій. На жаль, багато таких бійців, як-от учасники афганської та чеченської війн, АТОшники, які тримали оборону з перших днів нападу та передавали свій досвід нам, - вже полягли у боях. Хто, як не ми, продовжимо захист і звільнення України?!— підкреслив Руслан.
Наш герой бажає всім побратимам сил, стійкості, віри у Перемогу та повернення додому живими і неушкодженими.
Андрій, 28 років
Андрій вже як 4 роки працює в Zakaz.ua комплектувальником замовлень в МЕТРО у Вінниці. Початок війни застав його з дружиною вдома. Андрій зауважив, що не відразу зрозумів зранку, що відбувається. Адже новин ще не читав. За звичаєм збирався на роботу та вже навіть прогрівав авто. Однак, у робочому чаті отримав повідомлення, що їхати вже нікуди не потрібно…
Зважаючи на ситуацію, активні обстріли рашистами великих міст України, як і багато українців, Андрій прийняв рішення виїхати у передмістя до батьків, у село. Не маючи військового досвіду, але маючи бажання захистити своїх рідних та Батьківщину, у квітні наш герой пішов на фронт. З травня і дотепер в лавах Збройних Сил України він воює на донецькому напрямку на передовій. Він нерідко був у критичних ситуаціях. Перебуваючи на фронті, вже встиг отримати легке осколкове поранення під час вибуху касетної бомби.
Я це точно не забуду. Ми почули вибух у повітрі. Ми перебували на відкритій місцевості на вулиці. Всі хлопці швидко почали лягати на землю хто куди та шукати укриття. Найгірше та найстрашніше, коли твій побратим неподалік кричить, що він 300-й, а ти боїшся навіть голову підняти. Адже можеш стати наступним— хлопець згадує день, коли отримав поранення.
Зі слів Андрія, також дуже тяжко бачити, як страждають від обстрілів цивільні, особливо, коли ти з ними знайомий.
Через кілька хвилин після вибуху, що для мене тривали вічністю, приїхали наші хлопці надати нам медичну допомогу та евакуювати потерпілих. Ми знали, що неподалік також живе сім'я, в якої є маленький син. Відразу поїхали до них, щоб упевнитися, що з ними все добре. Батько був вдома у будинку. Через шок він перебував у ступорі, мій командир почав приводити його до тями та питати про сина. З’ясувалося, що хлопчик був на вулиці і також отримав легке поранення шиї. Ми забрали їх до безпечного місця та надали допомогу. Я дуже вдячний своєму командиру за те, що в той критичний момент він був зібраний і подбав про нас
Боротися з ворогами Андрія мотивує думка про близьких та рідних, які його підтримують: “Посмішка коханої, яка чекає мене вдома, надає неймовірної сили. Заради безпеки своєї дружини я тут не дарма”.
Сергій, 29 років
Сергій три роки працює в Zakaz.ua кур’єром у Вінниці. У перший день війни, враховуючи активні обстріли великих міст, він також потурбувався про безпеку своєї сім’ї та вивіз дружину з дитиною у передмістя до батьків.
Спершу були думки піти в ТРО Вінниці, але наші люди дуже оперативно зреагували, про що свідчили кілометрові черги біля частин. Вже за перші два дні було вдосталь добровольців, і не лишилося вільних місць. Тому я приєднався до ТРО за місцем населеного пункту, де проживають батьки. Невдовзі командування повідомило про загальну мобілізацію. Я маю медичну освіту фельдшера, тому одразу був мобілізований. З березня і дотепер воюю на харківському напрямку. Числюсь у рядах прикордонної служби неподалік від лінії фронту. Посада - інспектор, помічник гранатометчика— розповідає Сергій.
Сергій та його побратими неодноразово затримували підозрілих осіб: інформаторів та колаборантів. Розповідає, що часто ловили диверсантів, які під виглядом таксистів шукали позиції наших військових, а потім надавали координати для обстрілу ворогу. Зауважив, що роботи додають і цивільні, які нехтують безпекою. Захисники неодноразово ловили грибників, що попри заборону в замінованих лісах шукають пригод на свою голову.
Також згадує випадок, коли дивом врятувався від небезпеки.
Це сталося у перший день, коли йшли виконувати завдання на лінію кордону. У мене тоді дуже боліла спина, і я пропустив свою машину, в якій мав їхати на завдання. Тому був відправлений командуванням на іншу позицію. Це авто було помічено російським дроном, який скорегував вогонь артилерії прямо по хлопцям. Того дня один наш побратим загинув, а троє - отримали поранення. Шокує думка, що у тій автівці міг знаходитися і я
Сергій упевнений, що відвага, віра у свої сили та непохитність українського народу неодмінно дозволять нам здобути Перемогу та повернути мир у наші домівки.
Сервіс доставки Zakaz.ua також долучається до всіх мотиваційних побажань та висловлює подяку нашим героям. Нагадаємо, що компанія активно підтримує Україну у боротьбі з російськими окупантами та з перших днів на офіційному сайті і в мобільному додатку налаштувала кнопку для переказу коштів на потреби ЗСУ. Крім того, компанія підтримує своїх працівників на фронті та допомагає їм із закупкою військового спорядження, а також речей першої необхідності. Зазначимо, що в перший місяць війни маркетинговий відділ Zakaz.ua вів активну боротьбу на інформаційному фронті проти російських фейків та витратив на рекламні кампанії кілька мільйонів гривень.