Особисті кордони чи зневага - що допоможе студентам на першій роботі в медіасфері
Ти ще вчишся на рекламі та піар, але завдяки практиці в Навчально-науковому Інституті журналістики на другому курсі вже маєш якийсь досвід – кілька проєктів, стажування, фріланси. У портфоліо щось є, в голові бардак, а всередині – втома. Ти уявляєш, що робота буде цікавою і надихаючою, а в реальності все криво й незрозуміло.
І хоча всі кажуть, що це «нормально на старті», мало хто говорить вголос про те, що насправді важко.
Тому ми вирішили написати це, бо знаємо: таких, як ми, багато. Можливо, ми допоможемо тобі нарешті сказати «ні», поставити межу або хоча б трохи менше себе звинувачувати.
Проблема №1: Тебе взяли на одну посаду, а робиш взагалі інше
Як це виглядає:
Спочатку ти контент-менеджер. Потім ще й рекламою займаєшся. Потім івент-організатор, аналітик, SMM-стратег і ще трохи офіс-менеджер. В якийсь момент ти вже не встигаєш навіть подумати, що сталося. Просто живеш у чатах і завданнях. І намагаєшся це поєднувати з навчанням в Інституті журналістики.
А коли хочеш підняти питання про оплату – соромно. Бо ж не встигаєш усе закрити. Бо «ще не заслужила». Бо «ще недосвідчена».
Протидія:
Після проходження навчальних програм реклами та звʼязків з громадськістю, на старті стажування/працевлаштування проси перелік обов'язків письмово: в листі, повідомленні – будь-де. І коли додаються нові задачі, то фіксуй, відмічай, говори про це.
Запам'ятай: бути гнучкою – класно. Бути безвідмовною – виснажливо. Професіоналізм – це не завжди про "більше". Це про якісний результат, а не про всіх рятувати.
Проблема №2: Провина, яка гризе зсередини
Як це виглядає:
Працюєш до ночі, бо графік «вільний», але дедлайни «на вчора». Віддаєш усе, що маєш, а в результаті здається, що не вистачає. Пост не такий естетичний, сторіс не набрав перегляди, коментарів немає – і все, катастрофа. А головне – провина. Що підвела. Що не витягла.
Протидія:
Графік – це межа, а не умовність. Якщо часто просять щось зробити за межами робочих годин, саме час встановити кордони. Можна сказати: «Я готов(а) бути на зв’язку до 18:00, після – вже не зможу оперативно відповідати, бо мій робочий час закінчився».
Якість роботи ≠ твоя цінність як людини. Поганий день ≠ поганий працівник.
Проблема №3: Ейджизм навпаки
Як це виглядає:
«Ти ще молода, не переживай», «Ой, це нормальна ситуація для рекламної сфери», «Поки молода – треба терпіти». Коли ти ще вчишся або тільки завершила навчання ти не відчуваєш себе фахівцем. І часто саме це стає причиною, чому тобі не дають «серйозних» завдань. Або навпаки навалюють все, бо "вона ж витримає". Офіційно у тебе 3 обов'язки, а неофіційно – 33.
Протидія:
Можна бути молодою і мати межі. Можна бути недосвідченою і мати право на повагу.
Досвід – це не лише роки в резюме. Це багато практики і здатність чесно сказати: «Зараз я не зможу якісно зробити це без додаткового часу/ресурсів/допомоги».
І останнє. Якщо ти думаєш, що “а могла зробити краще”, то ось що треба казати собі в такі моменти:
Ти не робот. Ти – людина, яка навчається і працює у складній, емоційній сфері. І якщо ти зараз читаєш це – значить, ти вже ростеш.
Став себе на перше місце – не на останнє після брифів, зумів і дедлайнів. Бо ти – не просто працівник в рекламі та піар. Ти – людина. А кожен твій крок, навіть маленький – це вже доказ того, що ти можеш більше, ніж думаєш.
Цей матеріал є частиною проєкту UA Creatives, створеного студентами Навчально-наукового інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Більше за посиланням: http://labs.journ.knu.ua/creatives
Авторки матеріалу: ПАВЛЮК Анастасія і СМИРНОВА Марія