Рецензія на книгу "Захар Беркут"

Автор: Іван Франко

Жанр: Історичний епос

Видано: 1883 року

Кількість сторінок: 184

Історична повість про маленьке селище Тухольщина через яке проходила орда монгольських загарбників. 

Сюжет: Події відбуваються 1241 року. Боярин Тугар Вовк із своєю донькою прибувають в Тухольщину що в Карпатах, де Київський князь Данило подарував йому землю. Під час полювання його донька втрапляє у біду і син Захара Максим, рятує її. Вони закохуються але боярину не подобається що його донька буде із звичайним селюком без титулу. Також селян не влаштовує що Тугар Вовк хоче забрати собі їх землі і викликають його на народний суд. З пересердя боярин зраджує свою Батьківщину і допомагає монгольським загарбникам пройти через Тухольщину до Угорщини що не влаштовує місцевих тухольців які збираються із силами щоб відвернути напад загарбників.

Крутий сюжет про кохання людей “соціально нерівних”, зраду і любов до Батьківщини. На теперішній час дуже підходить для читання, так як у повісті порушено питання любові до своєї Батьківщини, зраду свого народу і завойовників з ворожої країни. Дуже гарно прописані персонажі, але Я не дуже зрозумів назву книги, так як головний герой це син Захара Беркута. Я читав саме у першому виданні, так як книга написана Іваном Франком ще в ті часи, коли українська мова була трошки інша, і щоб зрозуміти емоції і настрій автора, краще читати саме так як він її писав уперше. Людям які тільки переходять на рідну мову рекомендую читати у другому виданні на “чистій мові” бо зустрічаються багато слів які не кожен зрозуміє.