ЩО ЧИТАТИ З ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ, ЩОБ ПИСАТИ
Креативна директорка, Кузьменок Марія
Якщо зайти в книжковий, можна зайти сотні книг про створення креативу, грамотний штормінг, сторітелінг та інше. Майже в кожній онлайн школі є курс по копірайтингу, smm, написанню статей. Коли я переходила після 8-ми років роботи на телебаченні в рекламну індустрію, сама читала їх залпом, щоб в’їхати, чому треба йти від стратегії, якщо є крутезне візуальне рішення. Ну як так! І перший час це було схоже на ходу задом наперед. Вже попустило, на щастя.
Окрім роботи, я страшенний книголюб. І зізнаюсь, що після робочих зустрічей, дебрифінгів з клієнтами дуже рідко хочеться поліруватися ще й профільною літературою.
ТОМУ! Вирішила хакнути систему і підказати колегам креативникам, що з художньої літератури можна читати і як, щоб прокачати свій креативний м’яз сьогодні.
(!) Одразу скажу, що це нетипова рецензія на книги, а виключно власний досвід, як цю літературу можна трансформувати в особисту вигоду в креативній практиці.
1. Якщо ви розробляєте креативи, стратегію, слоган – будь-що, і хочете інтегрувати в це контекст, не лишатися осторонь, то краще за все про людей тут і зараз можна відчути в книзі Євгенії Кузнєцової “Драбина”. Про переселенців і життя гуртом, про страхи та здоровий сарказм. Хороша книга, щоб відчути ту тонку межу, де жартувати ще можна, а де вже краще не треба.
“З ногою Анатолію Степановичу довелося розлучитися, як тільки померла його дружина. Він дуже сумував за нею (ногою), бо після смерті дружини збирався “нарешті пожить””.
2. “Вибір” Едіт Єви Еґер
Напевно, це вже одна з топ книг у сторіз ваших друзів. І не дарма. Адже це автобіографія жінки, яка в 16 років потрапила в Аушвіц, пережила концтабір, пропрацювала себе і вже в 40 пішла вчитися на психолога, а в 50 отримала ліцензію, почала практикувати та стала відомою психологинею.
По-перше, книга для тих, хто вважає “та вже пізно” і роками мучиться з синдромом самозванця в креативному світі. Ніколи не пізно.
По-друге, книга дасть вам внутрянку людей, які відчувають різне всередині. Особисто мені деталі фатальних страхів, переживань, врізалися лезом під шкіру, проте стали ключом для розуміння, як і що краще говорити, а про що мовчати з людьми сьогодні. Бо досвід у кожного різний. Як підтримати, чи варто співчувати або ж дякувати за стійкість. Адже весь контент: від сторіз в інстаграм до глобальної комунікаційної стратегії з рекламою на бордах міста – це точки дотику бренду і людей. І тільки від креативника залежить чим цей секундний дотик обернеться: обіймами чи бажанням відштовхнути.
“Я часто кажу, що маю рану, але я в цій рані не живу: я турбуюся про цю рану, я її не ігнорую, але я не живу нею і не зосереджую своє існування на ній”.
3. Пробачте, але ще одна глибока і сильна книга – “Маленьке життя” Ганья Янаїігара. Це 800 сторінок, на яких ви плакатимете, співчуватимете, будете роздратовані, радітимете пошепки та знову плакатимете. Книга так називається не дарма, адже є відчуття, що разом з героями ви також проживаєте маленьке життя.
Як на мене, для креативників це можливість побути в шкурі детально пропрацьованих персонажів. І якщо під час розробки стратегії ви шукаєте болі, потреби й вигоди своєї цільової аудиторії, то після цієї книги ви ніби заглянете ще й до них в комору. Бо буде багато про дитинство, про травми, про досвід (і не завжди приємний), розчарування. Буде відчуття, ніби про щось ви у свій час не подумали. Але це хороша інвестиція у вміння вивчати та пізнавати людей.
Оскільки в мене за плечима 8 років роботи в реаліті-шоу на СТБ та Новому каналі, вивчення героя, персонажа – це вшитий суперскіл. І я б щиро радила після будь-якої прочитаної художньої книжки відповісти на 5 запитань:
1. Який бренд міг би рекламувати головний герой і чому?
2. Який бренд би ніколи не зміг продати свої продукти головному герою і чому?
3. Якби продукт мого клієнта став головним героєм книги, то як би це вплинуло на історію?
Ви спробуйте. Як мінімум, вам буде цікаво. Як максимум – ви принесете багато свіжих ідей.