Вкід № 25 - Достукатися до рекламних небес
Вкид про фестивалі прилетів на Рекламний Вентилятор.
Ділимося ним із нашими читачами на Cases, як і обіцяли.
Лайки, обнімашки та підписка на Вентель — усе це робить нас трішки щасливішими. А ще чекаємо на вас у нашій LinkedIn спільноті.
Поїхали кататися на хвилях безсмертної памʼяті! 👇
"Достукатися до рекламних небес...або, іншими словами, померти за робочим столом, попередньо взявшись за руки і мрійливо дивлячись на затуманений від безсонної ночі передсвітанковий горизонт. Ах, вибачте, це лірика 20-річної давності. Сьогодні правильніше сказати так: здохнути мордою в клавіатуру ремоут-ферст під пестливими першими промінчиками останнього в житті сонечка.
Що ж, сучасні зумери точно не будуть вмирати. А ось 20 років тому... В офісах тільки й розмов було, що про левів, та про золоті олівці. Там говорили про те, як чорт забирай класно спостерігати за шорт-листами рекламних фестивалів у пошуках свого імені. І ледь помітне світло, немов від свічки, горіло десь у глибині твоєї змученої креативної душі...
Пам'ятаю, як я стояла в приймальні свого третього рекламного агентства і витріщалася на стіну темно-зеленого кольору, на якій красувалися три нагороди Золотого PRO-пелера за проект, який я писала своїми ручками протягом трьох місяців. Це були перші «мої» нагороди. Ну як мої... Я не була присутня на нагородженні, та й привітань від колег не отримувала. Я просто випадково натрапила на ці красиві нові сертифікати на стіні в офісі. Тоді я ще не до кінця розуміла всю суть того, що відбувається, і була далека від фестивальної істерії креативників. Напевно, тому що я працювала в БТЛ, де нам не прищеплювали такі високі амбіції, і, скажемо чесно, ми завжди відчували себе трохи неповноцінними, другорядними на тлі всемогутнього АТЛ, який зривав нагороди найпрестижніших конкурсів. Ну або принаймні, намагався.
Трохи історії: премія Золотий PRO-пелер існувала в Україні приблизно 11 років, з 2002-2003 по 2013 і вручалася щорічно без перерв. Золотий PRO-пелер спочатку позиціонувався як національна BTL-премія в сфері маркетингових послуг, і номінації відображали всі основні напрямки маркетингових комунікацій поза традиційною рекламою. Кожна робота оцінювалася експертним журі, до складу якого входили визнані фахівці галузі з різних країн СНД. У період свого проведення Золотий PRO-пелер вважався одним з найважливіших галузевих конкурсів у сфері маркетингових комунікацій на пострадянському просторі. Фестиваль був консолідуючим заходом галузі: на його майданчику зустрічалися фахівці BTL, event-маркетингу, промо та digital з різних країн, для обміну досвідом і презентації кращих кейсів року.
Згодом Золотий PRO-пелер був трансформований в новий конкурс - WOW DONE AWARDS, який поєднав в собі як креатив, так і ефективність. Фестиваль вважався таким собі трампліном на шляху до вищих вершин і мав дуже прозору систему оцінювання, за якою всі кейси отримували оцінки, таким чином показуючи учасникам, скільки не вистачило до призових місць. З початком війни, на жаль, конкурс не проводився.
А що ж було в АТЛ? Ох, мастодонти від традиційної реклами не спали ночами, готуючи кейси для фестивалів. Це завжди було ознакою престижу і найвищої планки в кар'єрі - отримати заповітну нагороду, особливо на міжнародному конкурсі. Я ніколи не брала участі в цій гонці, але спостерігала, як божеволіли мої АТЛ-друзі. Наприклад, проект «Бонжур» з напівголими хлопцями в ролику, який придумав і зняв мій друг. Цей ролик викликав справжній фурор на ринку. Він став першою настільки відвертою і звабливою рекламою для такого низькоякісного і несмачного печива, що жінки змели з полиць підчисту всі коробки. Зізнатися, сексуалізація чоловіків була не така популярна в ті часи, як сексуалізація жінок, а тому кампанія мала резонансний успіх. І звичайно ж, золото на Effie Awards Ukraine 2006. До Канн кейс не поїхав, звичайно, бо не мав під собою ніякого драматичного соціального підґрунтя, але ми можемо згадати інші приклади з Канн. Як то, «Поющіе в душе» від ISD Group в категорії Cyber Lions, шорт-лист 2013 (у цьому проекті я брала участь, але розповім про це пізніше) або Бронзовий Лев для Айдентики Євробачення від Банди в 2017 - як можна забути ці приголомшливі намиста! І досить багато інших Бронзових Левів приїхали в Україну в період з 2000 по 2025 рік. Що стосується Золота, то тут, напевно, тільки крізь сльози можна порадіти за Saatchi & Saatchi + Kernel і їх проект «Мед мінних полів», адже це як бенкет під час чуми, коли золотого лева отримуєш за проект, зроблений для важкої військової ситуації в твоїй країні. Однак, все ж, золото. Перше, довгоочікуване золото з Канн!
У 2012 році, відразу після мого феєричного повернення з американського міжкар'єр'я, я знову увірвалася в рідні пенати БТЛя. Моє агентство, на правах організаторів Золотого PRO-пелера, дало нам завдання зробити візуал для 10-го ювілейного фестивалю. Це був передостанній конкурс, і разом з крутим арт-директором ми придумали божевільну ідею і втілили її в життя. Наша гордість і класний проект, який назавжди залишиться в серці і в пам'яті. Ось тільки російська мова мозолить очі, але вибачте, в ті часи ми грішили російською направо і наліво, і навіть у зовнішній рекламі.
Як колись казав пан Клубнікін: "Креативник має бути трохи наївним"
Я не буду згадувати в моїх чудових рекламних мемуарах російські фестивалі, і як багато ми брали в них участь і отримували нагороди. Власне, як і навпаки. На 4-й рік повномасштабної війни в Україні, ми мріємо відновити наші життя в першу чергу, а потім вдихнути нове життя і в наші круті фестивалі: КМФР, WOW DONE AWARDS, Effie Awards Ukraine, Ukrainian Design: The Very Best Of, REX і заснувати нові! Можливо, мій улюблений «Рекламний Вентилятор» колись теж заслужить національну нагороду за найкреативніший і ретроспективний проект про роботу в українській рекламі. Ах!
Ну а тепер трохи дьогтю, куди ж без нього! Треба ж і накидати на вентель!
Як писали про фестивалі Девід Огілві та Зімен-Бротт у своїй «Оксамитовій революції», і, напевно, інші круті бізнесмени від реклами у своїх книгах, яких я не прочитала, рекламні премії - це... повна інвалідізація справжньої рекламної справи та спроба нажитися на марнославстві молодих нарцисичних творців. Фестивалі - це чорт скажено дорого, не завжди чесно, часто безглуздо і, на сьогоднішній день, можливо, вже і пережито (від слова «пережиток») нами, голодними мелініалами."