«Я не для зручності. Я для результату»: як я перестала применшувати себе в переговорах і команді

Свого часу я щиро вірила, що хороша керівниця — це та, хто всім подобається.

Та, що не перебиває, не нав’язується, не вказує.

Тиха, м’яка, компромісна.

Без “гострих кутів”.

А потім я побачила, що “всім зручно” — лише не мені. І не моїй роботі.

Коли я зрозуміла, що зникаю

Це була чергова зустріч з партнерами.

Я зайшла у розмову з фрази:

«Розумію, що ви дуже зайняті, тому не будемо довго затримувати…»

І лише за пів години вийшла з мітингу з думкою:

А чому я одразу вибачаюсь за свою присутність?

Ми — рівні гравці. Я маю досвід, цінність, результати.

Чому я ставлю себе нижче — ще до того, як почалась розмова?

Як жінки часто зменшують себе у керівництві?

Формулюють ідеї як припущення:

«Може, розглянемо інший варіант?..»

Приносять спокій у команду, але ніхто не бачить, скільки сил це забирає.

Відмовляються від лідерства там, де потрібно взяти слово — бо бояться виглядати “надто жорсткими”.

Погоджуються на “операційне болото”, щоб “не створювати зайвих хвиль”.

Що мені допомогло не розчинятись, а залишатись собою — і сильною

1. Викреслити “ввічливі” фрази, які мені шкодили

У своїх листах і розмовах я постійно писала:

“Мені незручно вас турбувати, але…”,

“Можливо, це не дуже доречно, однак…”,

“Я, певно, перебільшую, але…”

Тепер я кажу прямо:

“Ось моє бачення. Ось аргументи. Пропоную такий крок.”

Я не стала різкішою. Я стала яснішою.

2. Зрозуміти, в яких ситуаціях я автоматично “прихиляю голову”

Коли в кімнаті всі чоловіки

Коли нарада йде “високим стилем”, і я не хочу “здаватися емоційною”

Коли мій досвід не сприймають серйозно — бо я говорю спокійно

Я почала називати це своїм іменем.

Це — тиск контексту. Не моя слабкість.

3. Просити зворотний зв’язок — не загальний, а точний

Запит:

“На якому етапі я звучала нечітко?”

працює набагато краще, ніж

“Ну як загалом? Нормально?”

Бо впевненість росте тоді, коли ти знаєш не просто “добре”, а “ось де було сильно, а ось де — можна краще”.

Що я впровадила для себе — і раджу іншим жінкам-керівницям

1. Не “згладжувати” там, де маєш позицію

Якщо треба назвати проблему — назви.

Не ховайся за “ну, мабуть, є що обговорити…”.

Сказати чітко — не означає бути грубою. Це означає бути дорослою.

2. Фіксувати свою присутність

Не чекай, поки тебе “впишуть у картину”. Впиши себе сама.

Запропонуй рішення. Повтори ідею. Підведи підсумок.

Голос — це інструмент. Використовуй його.

3. Не вибачайся за амбіції

У тебе є плани. Ти хочеш впливу. Ти знаєш, чого варта.

Це не его. Це зрілість.

І трохи зовсім особистого:

Я довго думала:

“Може, я занадто пряма?”

“Може, мені краще не вести цю розмову?”

“А раптом я виглядаю агресивно?..”

А потім сказала собі:

Моя сила — це не слабкість. Моя присутність — це не тягар.

І я більше не зменшуватимусь для чийогось комфорту.

Бо мені не цікаво бути зручною.

Мені важливо бути впливовою, чесною, дорослою.

І якщо це створює хвилю — значить, я не просто на місці. Я рухаю воду.