Як Голлівуд заговорив українською? Перемога українського дубляжу

Я частенько нарікаю на Netflix, що досі так мало контенту українською. Круто, що він є, але розбещена українським дубляжем любительських студій, а також професійною озвучкою, яку ми чуємо в кінотеатрах, я хочу, щоб усі герої усіх фільмів до мене говорили українською.

Та що нарікати на американську стрімінгову платформу, коли в нашій країні, в наших кінотеатрах ще 17 років тому почути україномовного Гаррі Поттера було все одно, що отримати справжній лист з Гоґвортсу — неможливо.

Як так сталося? Чому в Україні фільми показували не українською? Та як все змінилося? 

Трішки історії
1991 — 2006

Почнемо з того, що хоч Україна і стала незалежною у 1991, ще наступні 15 років наш кінопрокат напряму залежав від російського. 

Професійних студій дублювання в Україні не було. Як результат — до 2006 року у нас не існувало власної системи кінопрокату. А як тоді працювали кінотеатри, спитаєте ви? Усі фільми йшли — не повірите — російською, а Україна була просто додатковим місцем для російського прокату, на якому наші сусіди гарно заробляли. Також це була чудова і не всім очевидна місцина для просування пропагандистських наративів. Адже перекладали й адаптували фільми для рабів, але чомусь дивитися їх мусили українці.  

І ось все неочікувано для всіх змінюється.

Постанова, яка вижила

На початку 2006 виходить постанова, що віднині ну хоча б 20%, а надалі й всі 70% фільмів у прокаті повинні йти українською.

Скільки ця постанова галасу навела. Жах. Особисто я цієї полеміки не згадаю, бо мені було 10 і мені було не до того. Але в інтернетах досі гуляють статті з тезами, що люди нічого не розумітимуть (українську мову в Україні), кінотеатри закриються, бо не буде відвідувачів, переклад буде неякісним, а озвучка непрофесійною від акторів з жахливою дикцією, постанова порушуватиме права російськомовного населення…і ще купа маячні.

З іншого боку літературознавці, мовознавці навпаки наголошували, що україномовний прокат — це вагома річ, що впливає на нашу самоідентифікацію, процес формування нас як українців, а не бозна-кого (дивно читати таке у статті за 2006 рік і розуміти, що за цей час до деяких це усвідомлення досі не прийшло).

Тож повернемося до того, що україномовному кінопрокату пророкували смерть, наголошували на економічний крах. На суперечки, бойкотування, неприйняття, наївні та дурнуваті листи від представників партії регіонів до голлівудських зірок про допомогу відстояти російську озвучку (це плітки, вони смішні, хоча, можливо, правдиві) пішло декілька років. Проте процес вже запустився, і його було не зупинити.

У рік постанови, 2006, у двадцятку найкасовіших фільмів року увійшло лише сім фільмів в українському перекладі. Та вже за два роки український дубляж практично закорінився в кінотеатрах і майже витіснив російський.

Біло-сині фільможери

Український прокат набирав все більшої швидкості, як у 2010 врізався в недолугість партії регіонів. Їм спало на думку терміново скасувати постанову і прийняти нову. На щастя, відмотати усе до початку 2006 року у лиходіїв не вийшло, адже нова постанова хоч і допускала російський дубляж, проте він мав бути зроблений саме українськими студіями на території України, а кожен фільм іноземною мовою мав супроводжуватися україномовними субтитрами. Та все ж неприємностей вона підкинула: ще у 2009 році 70.3% фільмів дублювалися українською, а з 2010 до 2014 відсоток впав до 65%.

А що по TV?

Поки в кінопрокаті було все нестабільно, що йшло по тєліку? Адже я чітко пам’ятаю, що шестеро друзів, Джекі Чан, Пабло Бустаманте, КітПес, сестри-відьми говорили зі мною українською.

Відмотаємо час до 1995 року. Саме в цей рік на широку аудиторію вийшов перший серіал в українській озвучці на ICTV — «Альф». І з того часу практично весь іноземний контент на нашому телебаченні стали озвучувати українською. За «Альфом» вийшли «Сімпсони» на М1, і, як на мене, саме вони закохали усіх глядачів в українську мову дотепними та локалізованими жартами. Те саме можна сказати й про «Друзів», які йшли по 1+1. Величезного вибору фільмів і серіалів, звичайно, не було, тому ми так яскраво пам’ятаємо «Десяте королівство», «Сам удома», «Флінстоунів», перші частини «Гаррі Поттера», бо дивилися їх по декілька разів за рік. Проте телебачення було на крок попереду кінопрокату.

Тож бачимо, що по телевізору вже давно йшли фільми, серіали, озвучені українською, йшли україномовні шоу. І жоден телевізор не був викинутий у вікно (немає подібних зафіксованих випадків). Українська мова нікому не муляла око, нікого не ображала і не зачіпала, тому такий спротив у 2006 викликає сильні підозри.

Нарешті в прокаті

Наперекір усім перепонам 15 червня 2006 року в українських кінотеатрах нарешті виходить перший фільм, точніше мультфільм, дубльований українською, — «Тачки». Насправді у той самий день вийшла і російськомовна версія. Тобто кінотеатри поділи усі кіносеанси навпіл: ввечері й на вихідних йшли «Тачки» російською, а зранку та вдень українською. На диво, навіть у незручний прокатний час люди завзятіше ходили на україномовну версію. І врешті-решт українські «Тачки» відвідало на 15% більше глядачів. Найкрутіше те, що жителі Донецької та Дніпропетровської областей на трошки, але все ж віддавали перевагу українському дубляжу (мені, як людині з Донецької області, це надзвичайно приємно знати).

Це був реальний успіх. Дистриб’ютор B&H Film Distribuiton, професійна українська студія Pteroduction Sound (зараз відома як Postmodern Postproduction), актори дубляжу, перекладач і автор україномовного сценарію Олекса Негребецький завзято працювали над цим мультфільмом та виклалися на мільйон відсотків, щоб довести, що український дубляж може і має існувати, що він нічим не гірший за всякі інші, а навпаки набагато кращий, звучніший, актуальніший і просто класний.

На прем’єрному показі Олекса Негребецький, до речі, саме він створив україномовних «Альфа» і «Друзів», так прокоментував результат роботи над «Тачками»:

Загалом я не дуже задоволений своєю роботою і ставлю собі за неї оцінку "3", тому що можна зробити і краще. Але, на моє глибоке переконання, український варіант справді вийшов кращий, ніж російський... Ну, принаймні мені не соромно за зроблене і не хотілося під час показу сховатися, як-то кажуть, під стілець...

За «Тачками» полетіли в прокат україномовні «Пірати Карибського моря 2», «Казино Рояль», «Парфумер», «Диявол носить Prada».

Зворотній відлік

Озвучка фільмів по телевізору або любительськими студіями значно відрізняється від того, що ми чуємо в кіно. І найбільша різниця в тому, що перше — це озвучка, а друге — дубляж. Обидва ці процеси — клопітка та важка робота, проте озвучку можна зробити за декілька годин, сівши перед екраном і мікрофоном та записавши все від початку і до кінця. Дубляж — це практично те саме, що й виконання ролі. За кожним актором закріпляється лише один актор дубляжу, він повністю вживається в роль, стає тим самим персонажем, будує його лінію. Щобільше, цей актор має пройти кастинг, часто його затверджує режисер стрічки, іноді голос слухає навіть сам актор, якого дублюватимуть.

Ця робота має мільйони тонкощів. Нам здається, що озвучка лише допомагає зрозуміти фільм, проте це дещо значно більше. Вона допомагає нам правильно зрозуміти фільм, підкреслює закладені автором акценти, адаптує незрозумілі для нашого менталітету речі, вона закохує нас у фільм (звичайно, якщо фільм хороший), закохує нас у мову.

Під час підготовки цього матеріалу я натрапила на документальний фільм і епізод подкасту про український дубляж, які змусили мене інакше поглянути на весь цей об'ємний процес роботи над стрічкою.

Наші студії дубляжу за 17 років здійснили величезний крок вперед. Окрім якісного перекладу і дубляжу кіноновинок, з 2021 року та сама студія, що робила україномовні «Тачки», Postmodern Postproduction, офіційно дублює фільми та серіали українською для Netflix.

Український дубляж — це те, чим зараз може пишатися наша країна, він дуже якісний, влучний, професійний. Усі ті жахливі сценарії «розвитку» україномовного прокату не справдилися. І це лише доводить, що всі ці суперечки були штучно створені. Українці гарно роблять свою роботу й українці хочуть дивитися фільми українською. Тут навіть не треба питати чиєїсь думки, достатньо глянути на цифри: у 2020 році майже 96% фільмів у кінопрокаті йшли українською мовою. 

І з кожним роком ця тенденція покращується. Окрім Netflix, український дубляж з'являється й на інших іноземних стрімінгових платформах, наприклад, на Amazon Prime вийшли два сезони серіалу «Джек Раян» українською мовою. Не відстають й українські сервіси: на Megogo за останній рік значно збільшилася кількість серіалів, озвучених українською, а Sweet.TV вже декілька років професійно переозвучує відомі фільми нульових у рамках програми «HOLLYWOOD українською». 

Що тут ще казати, це чиста перемога українського дубляжу!