Як почати життя спочатку і стати Продуктовим дизайнером
Від філолога до Продуктового Дизайнера на канадському телебаченні за 2 роки.
Наскільки це реально?
Як я прийшла у дизайн?
Яким був мій шлях до професії мрії у Канаді? З якими перешкодами мені довелося стикнутися на шляху?
І взагалі, чи варто змінювати професію і навчатись заново, якщо тобі вже АЖ 23!
Всім привіт, я Маша з Дніпра. До Канади я переїхала у Серпні 2019. Зараз мені 27 і я працюю Product Design Specialist на канадському телеканалі погоди The Weather Network. Я спеціалізуюся на TV app для різних платформ і провайдерів. Галузь застосунків для ТВ не така популярна, як mobile apps та websites, тому інформації про те, як правильно робити такі проєкти, мізерно мало. Мій продукт вважався стартапом у компанії, і я була єдиним дизайнером, котрий працював над розробкою homepage для TV застосунку і редизайном усього застосунку. Зараз наша команда розширяється і скоро мені дадуть junior UI designer, з яким ми будемо разом продовжувати цю захопливу подорож у TV apps experience.
Як все починалось для мене?
Моя перша освіта - англійський філолог у ДНУ. Зі школи відчувала, що дизайн - це моє покликання, але вступила до університету, де я отримала повну стипендію, бо грошей платити за навчання на графічному дизайні в іншому місті (як Київ або Львів) у мене не було. Тоді я вирішила їх заробити. У 2016 році я почула про Work and Travel USA, і у літку 2017 я вже працювала на березі океану.
(Історія про те, як я потрапила до Америки дуже цікава теж, яке це вже інша стаття. Напишіть, якщо вам цікаво її почути.)
Після цього я закінчувала навчання у Дніпрі, попрацювала у Німеччині, і, як отримала диплом, вирушила до Канади.
Я і гадки не мала, що буду робити у цій країні. Чіткої картинки і цілі не було. Все , що я знала, що я починаю своє життя з чистого аркушу, і що я можу бути тою, ким захочу. Тому чому не стати дизайнеркою, як я все життя і мріяла!
Перший рік у Канаді я тяжко працювала на двох роботах як офіціантка. Тоді мені здавалось, що моя мрія про дизайн стала для мене ще НЕРЕАЛЬНІШОЮ. Але потім почався COVID. У Канаді карантин був дуже жорсткий. Не такий, як в Україні. Я втратила обидві роботи і сиділа вдома 24/7. Я стала панікувати, бо гроші закінчувались швидко. Саме тоді я вирішила, що треба нарешті почати вивчати Adobe, щоб я могла робити якісь замовлення онлайн. Першим став Illustrator. У мене не було мапи курсів, які треба пройти, щоб стати UX/UI дизайнером. Креативна практика зробила просто величезну послугу усім новачкам, коли розробили план навчання. Це заощаджує час, покращує продуктивність і мотивує йти далі.
Коли я вивчила illustrator та Photoshop, то розмістила оголошення на групах у Фейсбуці, що я роблю банери, бізнес картки, дизайн соц мереж. У мене зʼявились пара клієнтів, але це було замало. Незважаючи на те, що я продовжувала викладати англійську онлайн, для Канади цих грошей було замало.
Саме тоді ми з чоловіком вирішили заснувати свою мувінг компанію, де я була Lead Designer (бо я була єдиним дизайнером там). Створення цілого продукту з нуля дало поштовх до мого професійного напрямку. Я почала розробляти бренд компанії, вебсайт, соціальні мережі та атрибути компанії. Знайшла Google UX Design professional certificate курс на Coursera. Базуючись на Гугл курсі та додатковим ресурсам, які мені вдавалось знаходити, я дізналась про дослідження, опитування, юзер персони, юзер тестування, про прототипування і про Adobe XD та Figma. Чесно кажучі, самостійно це все знаходити і вивчати було набагато складніше і довше, ніж на курсах. Мені шкода, що на той момент Cases ще не існували.
Після запуску бізнесу я продовжувала працювати над рекламними кампаніями і промоушенами. Паралельно почала вести YouTube канал і шукати офіційну роботу дизайнера у канаській компанії. Проте все було марно через брак досвіду, відсутність вебсайту портфоліо та канадської освіти.
Я вирішила вступити до коледжу у Торонто, Канаді, і знайшла трьохрічну програму Interaction Design and Web Development.
Я шукала програму, яка поєднувала в собі дизайн і розробку, бо бачила, що у дуже близькому майбутньому саме такі спеціалісти будуть користуватись попитом.
Для вступу потрібно було портфоліо. Я відіслала їм вебсайт нашої компанії і мене прийняли через 3 дні після того, як я відіслала документи. Цей рік я використала для інтенсивного навчання, занурення у галузь і створення свого вебсайту портфоліо.
Після року навчання у коледжі мені треба було терміново знайти роботу. Виявилось, що пошук роботи в Канаді - це вже фултайм робота. Я прокидалась і засинала з ноутбуком, відправляючи свої резюме і мотиваційні листи. Це був інтенсив, який тривав 2 місяці. Для Канади це вважається недовго, бо люди тут можуть шукати роботу і півроку, і 9 місяців, і навіть рік. Протягом тих двох місяців у мене було 4 інтервʼю в чотирьох різних компаніях. У перших трьох я завалила співбесіди на різних етапах - від відбірочного до вайтборду.
Остання компанія була The Weather Network - канадський телеканал з прогнозу погоди. Чесно кажучі, я не чекала, що мене туди візьмуть, бо я вже отримала 3 відмови у минулих компаніях. Проте одного ранку мені подзвонила HR і ми просто поспілкувалися. Вона сказала, що все добре і наступним етапом буде розмова з продукт менеджером. Це був етап, на якому я зробила ресерч про компанію, чим вона займається, які у неї цілі. Розмова з менеджером була невимушена. Я показала йому нашу мувінг компанію і розповіла про весь процес розробки продукту. Тоді він дав мені тестове завдання - написати трьохсторінковий сайт про себе чи якусь вигадану персону. Вони шукали професіонала, котрий має навички UX/UI дизайнера і фронт-енд розробнтка. На завдання мені дали 2 дні. Я витратила на нього один день, відправила їм файл з домашнім завданням і чекала… точніше НІ, нічого не чекала. Просто продовжувала шукати інші вакансії.
Через 5 днів після цього мені подзвонив той самий менеджер і запропонував роботу. Протягом наступних двох днів я чекала на відповіді від інших компаній, але врешті вирішила, що треба погоджуватись на цей офер.
Так я отримала роботу, про яку я можу сказати з гордістю, що я її люблю. Мій шлях до мрії був довгим і не ідеальним. Але саме тому я і вирішила поділитись своїм досвідом, бо хочу надихнути зробити перші кроки тих, хто й досі сумнівається у виборі професії. Я змінила своє життя у 23, коли переїхала до Канади і не мала плану. Я не емігрувала через війну, але багато з вас зробило це саме з цієї причини. Я не порівнюю наші досвіди, але кажу, що все можливо за великою мотивацією. Змінюйте професію незалежно від віку. Змінюйте її, якщо ви відчуваєте своє покликання і якщо в глибині душі ви знаєте, що це правильне рішення. Бо якщо не зараз, то коли?