Як продати іграшку за 12 доларів так, щоб за нею стояли у черзі
12 доларів. Sold out за добу. Черга ще до старту продажів.
Це не магія. Це — Лабубу.
Маленька іграшка, що стала символом статусу, естетики й мовчазного «я в темі».
Це не про дитинство. Це про маркетинг нового рівня —
де найголовніше відбувається до того, як натиснули “купити”.
FOMO-продажі: ти ще не купив, але вже хочеш
Ідеальна покупка починається не з товару — а з емоції.
- “А що, якщо не встигну?”
- “А раптом це — останній?”
Лабубу продає не іграшку. Лабубу продає очікування.
Кожна коробка — це бліндбокс, маленьке «не-знаю-що», яке перетворюється на хочу все.
- ➕ Інтрига
- ➕ Дефіцит
- ➕ Візуальна залежність
Це не просто коробка. Це азарт. Це гра. Це FOMO, який пульсує в стрічці соцмереж.
Аудиторія ще не купила — але вже знімає анбоксинги.
- Ще не отримала — а вже будує сподівання.
- Ще не відкрила — а вже гортає TikTok у пошуках “найрідкіснішого”.
Продукт = контент
В епоху Instagram і TikTok продукт має бути не просто класним, а таким,
щоб його хотілось знімати, викладати, тегати й лайкати.
Лабубу створений для стрічки.
Кожна деталь — кольори, форми, текстури — говорить мовою візуалів.
Це не “миленько”. Це естетично до абсурду.
Якщо твоя позиція не хочеться заскрінити — вона вже програла.
Лабубу живе в мікроісторіях.
Його знімають у flat-lay, носять у сумках, вставляють у рілси, меми, мудборди.
Це контент, що сам себе народжує.
Це продукт, що сам себе промоутить.
Дефіцит — не випадковість, а інструмент
Брак — це не проблема. Це стратегія.
Серії Лабубу не просто зникають із полиць —
вони закінчуються на аплодисментах.
Бренд навмисно обмежує доступ, щоб запустити головний інстинкт:
«Цього більше не буде».
- Обмежені тиражі
- Рідкісні фігурки
- Ріст ціни на вторинному ринку
І найголовніше — жодного штучного ажіотажу.
Все по-чесному. Все по болючому. Все по любові.
- Ціль — не всі. Ціль — свої
Лабубу не пояснює, для кого він. І в цьому — головна хитрість.
Він не кричить: “дизайнерам”, “колекціонерам”, “графічним естетам”.
Він просто є.
І ті, хто мають впізнати, — впізнають.
Це як закрите ком’юніті. Без паролю, але не для всіх.
Так працює маркетинг-відчуття, де бренд — це фільтр. Хто проходить — стає частиною. Хто не проходить — навіть не здогадується, що щось пропустив.
Це не магія. Це архітектура бажання
Sold out не трапляється. Його планують.
FOMO не виникає з повітря — його будують.
І культ навколо продукту — це не вдача. Це щоденна робота з точними руками і сильним відчуттям моменту.
Уяви: ще немає запуску — але вже є черга.
Ще ніхто не бачив товару — але вже є контент.
Ще ніхто не торкнувся — а емоція вже відбулась.
Це не про бюджет. Це про чуття.
Про інтуїцію дизайнерів, які знають, як має виглядати візуальна залежність.
Про таргетологів, які будують не охоплення, а атмосферу.
Про контент-команди, що створюють не дописи, а очікування.
Це ті, хто працюють за лаштунками брендів, які не треба пояснювати —
бо їх уже хочуть, ще до знайомства.
Між іншим, саме так працює команда,
що з'явилася у 2018-му в місті, яке не губиться ні в житті, ні в маркетингу —
в незламному Харкові.
З маленького офісу й великої ідеї двох жінок
виросла агенція, яку сьогодні знають як BlackSMM.
70+ спеціалістів, які не «роблять красиво».
Вони збирають черги, ще до того як з'явився товар.
Якщо ваш продукт заслуговує більше, ніж просто продаж —
зробіть так, щоб його захотіли ще до “доброго дня”.