Як я 13 років шукав свій формат. Спойлер, поки так і не знайшов

Приготуйтесь, це лонгрід і я почну здалеку)

Від різних зірок можна часто почути: "Роби, просто продовжуй робити. Колись воно вистрілить". Та все ж може і не вистрілити. Тож ось мій шлях зі (не) здійснення мрії про власне шоу.

У дитинстві у батька була камера і ми з братом постійно на неї щось знімали: кліпи, фільми — все підряд. Так зародилася моя любов до фільмування. Її додатково підсилювало те, що я жив біля кіностудії, у моєму та сусідніх дворах постійно знімали якісь серіали.

У 2007 у мене з'явився Ютуб канал, а у 2011 я виклав свій переший відеорепортаж. Далі туди ж викладав відео в рамках своєї журналістської діяльності в молодіжному львівському виданні. У 2016 році розпочався короткий період, коли я думав "от, зараз захоплю англомовний ринок". Якщо цікаво, як це виглядало, то ось))

Але перейдімо до відео, які мені досі здаються прикольними. Відео, створення яких наштовхнуло мене на думку, що, можливо, мій формат — це короткі ролики.

Одного дня я відкрив для себе фонотеку Ютубу. І мій світ "змінився назавжди". Я вирішив, що стану репером)) Ну бо чому Lonley Island можна, а мені ні? Цей етап тривав довго, і може він ще повернеться, але почалось усе з цього кліпу.

Це був веселий період. Я "співав" про різні мемні та соціально важливі теми: недосипання, карту киянина, регіональну журналістику, метро на Виноградар, таргетовану рекламу та багато іншого. Було навіть реп-відео-резюме. Але паралельно я став фанатом вечірніх шоу: Late Night, The Tonight Show, Conan Show. 

В Україні цей формат намагались запустити кілька разів, Суспільне випустило сезон з Майклом Щуром, потім з іншим ведучим. Та воно чомусь не заходило авдиторії. Можливо через недостатню відомість гостів, може через оркестр замість музичного гурту, який робив одну і ту саму музичну відбивку. Сьогодні вже є кілька цікавих опцій, як от 20:23. Тоді ж такого не було.

І я подумав, ось він, мій шанс. Я зроблю український лейт найт. І як це часто у мене буває, не подумавши про структуру, процеси, та потенційних гостів, побіг знімати заставку. Ну бо ж це найголовніше (Ні). 

Заставка готова. Що робити далі?) Пішов купив найдешевші петличні мікрофони за 20 грн, покликав двох друзів і пішли знімати. У парку. На лавочці. Це відео я вам не покажу). Наступні випуски ми знімали в антикафе (пам'ятаєте, колись таке було модно?), у коворкінгах. Загалом проєкт мав десь 15 випусків, 4 перезапуски, а за час свого існування він встиг мігрувати від вечірнього шоу до закосу під "Між двома папоротями", до влог-формату і назад.  Ну і звісно, про це я теж зняв кліп))

Між цими всіма "періодами" я ще постійно пробував експериментувати, створював імпровізовані промо (про які ніхто не просив), формати "Детектив Очевид" (котрий з'ясовує очевидні речі", "Хто має рацію" (суперечки на різні теми), "Мемософія" (шоу пояснення мемів), огляди книжок, огляди фільмів та купу інших роликів.

Це один з моїх улюблених форматів. Завжди бачив шарм у прохідних сюжетах на ТБ з кричущими назвами та дуже специфічною формою подачі. Крім випуску про тікток ще вийшов "матеріал" про пластикові кормушки та спецпроєкт про нові українські монети.

Десь у 2020 році я відкрив для себе вертикальний формат. Завів ТікТок. Згодом почав дублювати контент в Інстаграм Ріілз та Ютуб Шортс. Спочатку я робив те ж, що робили інші: тренди, використання звуків тощо. Але згодом придумав кілька, як мені здавалось, свіжих форматів, які не зайшли. Наприклад, трейлери нереальних фільмів — "Короткі кінозамальовки з речами, які валяються у мене в кімнаті". 

Влітку 2022-го мене скоротили на роботі, і в процесі пошуку нової, я вирішив створити повноцінний власний інформаційний продукт. По суті те саме шоу, але цілісне і з єдиною тематикою. 

Так виник проєкт "Український креатив", де я розповідаю про цікаві інформаційні кампанії, новини кіно, архітектури та все, що хоч якось пов'язано з культурою та креативом. Канал вже нараховує понад 150 відео. І певний час я думав, що це воно, що я нарешті знайшов свій формат. Два роки постійного створення контенту. Але незрозумілі алгоритми та раптові тіньові бани переконали мене у зворотному.

Висновки.

Мені здається, найлегше придумати масштабну ідею, для якої треба великий бюджет, яку зможуть потягнути лише канали чи стрімінгові сервіси. Але тут з'являється інша проблема: піди ще запітч її. Без зв'язків це важко. Навіть з теплими контактами. Я пробував. Маю цілу теку на Гугл Диску з ідеями шоу. Але... 

Разом з тим існують проєкти, які вистрілюють в ТікТоці, Ютубі. Тому канали не потрібні, потрібні скромніші ідеї))

13 років пошуку. Періодично з'являються думки, що "ну отой формат, 4 роки тому, він же був топ, треба було продовжувати, і щось би з того вийшло". Особливо, коли бачу, як українські проєкти зі схожим концептом стають надпопулярними у Ютубі. 13 років пошуку. Продовжую шукати. Сподіваюсь, таки знайду.