Юлія Федів, Український культурний фонд: криза поставила питання «чим є культура для суспільства»

11 липня відбулася онлайн-конференція CASES: Marketing, Strategy & PR 2020. Цього разу вона була присвячена проблемам і змінам, з якими ми зіткнулися в результаті коронакризи. Креативні фахівці з різних галузей зібралися, щоб поговорити про маркетингові та бізнес-стратегії, кризовий менеджмент і комунікації в новій реальності. Всі виступи ви можете подивитися в запису на сторінці конференції.

У цій статті ми вирішили поговорити з одним зі спікерів конференції — Юлією Федів, виконавчою директоркою Українського культурного фонду.

Почнемо з компліменту. Роботу Українського культурного фонду минулого року стало добре помітно. З’явилось чимало заходів і продуктів, де був допис «за підтримки УКФ». Є проєкти, підтримані фондом, про які ви згадуєте особливо часто як про історії успіху?

Минулого року Український культурний фонд підтримав 432 проєкти, це був надзвичайно продуктивний період для нашої інституції, коли ми чітко усвідомили напрями програм, збільшили кількість експертів, які розглядали заявки. Представники УКФ їздили регіонами з інформаційними візитами, щоб відкрити можливості, які надає наша інституція для представників регіонів, а не лише Києва. Крім того, коли проєкт розпочинає свою реалізацію, його постійно супроводжує менеджер УКФ. Тобто, ми постійно залучені у процес і не ділимо проекти на ті, якими пишаємось, а про які воліємо не згадувати. Ми цінуємо всі культурні ініціативи: від фестивалю юних читачів у районній бібліотеці до багатотисячного музичного опен ейру. Радіємо, коли проєкти, підтримані нами, живуть та розвиваються далі. Наприклад, платформа Open Theatre, що онлайн транслює вистави українських театрів, чи видання Аліси Ложкіної «Перманентна революція», яке перекладатиметься вже другою іноземною мовою… Мені здається, що історії успіху в контексті культурних проєктів звучать тоді, коли йдеться про сталість, а для цього і державні інвестиції в культуру мають бути стабільними.

Якою була динаміка по заявках на гранти в порівнянні з минулим роком?

Динаміка була позитивною, адже з 2018 року, від нашого першого грантового сезону, УКФ працював над своїм іміджем, діями, процедурами доводячи, що є прогресивною інституцією — відкритою та прозорою. Якщо вдаватися до цифр, то виглядатиме це так: 2018 рік — отримано 716 заявок, 2019 рік — 2059, 2020 рік — 2419.

Ми зараз чуємо, що багато організацій культури, державні та недержавні, криза поставила на межу виживання. Як справи йдуть в Українському культурному фонді?

Звісно, в зв’язку з локдауном нам довелось внести корективи у діяльність, оперативні процеси і плани заходів фонду, а також вибудувати дистанційну роботу. Та все ж нам вдалось втримати курс і, попри секвестр бюджету, залишитись надійним партнером для представників культурної галузі.

Через коронакризу Українському культурному фонду суттєво скоротили фінансування. Наскільки саме зменшився бюджет цього року?

У межах попереднього бюджету УКФ мав отримати 697 млн грн, з них на підтримку проєктів передбачалося більше 600 млн грн. Після секвестру бюджету УКФ отримав 400,86 млн грн, з них на проекти — 334 млн 367 тис. грн. Але зараз, в межах підтримки державою сфери культури УКФ має отримати дофінансування в розмірі 590 млн грн. Ці кошти передбачені для інституційної підтримки закладів культури та незалежних митців.

Скорочення фінансування сталось якраз після того, як ви відібрали проєкти для підтримки. Тобто, організації, що подавали заявки на гранти, вже майже отримали підтримку фонду, коли було прийняте рішення про урізання бюджету. Що з ними буде далі?

Це був важкий період, але ми його подолалали. Я вдячна нашим грантоотримувачам за розуміння ситуації та бажання знайти спільні шляхи виходу з неї. Наглядовою Радою УКФ було прийнято рішення про скорочення підтримки в межах деяких програм, наприклад тих, які надають гранти на участь в міжнародних резиденціях чи програмах мобільності. Також через карантин ми були змушені майже повністю перевести проєкти в онлайн-формати і, що найтяжче, попросили скоротити бюджети проєктів на 10 відсотків та 35 відсотків — для тих інституцій, які згідно рейтингів мали б реалізовувати кілька проєктів, а не один. Ми завершили останній етап конкурсного відбору, нині ще триває підписання договорів про надання грантів. Сподіваюсь, що обійдеться без змін, і цього року ми підтримаємо 283 проєкти.

Це, певно, протирічить статуту фонду, але відчайдушні часи спонукають до відчайдушних рішень: можливо, ви розглядали можливість залучення до фонду недержавних коштів — через фандрайзинги чи через індивідуальних жертвувателей?

Фандрайзинг для нас — не відчайдушне рішення, а один з напрямів інституційної діяльності, прописаний в стратегії УКФ ще 2018 року. Так, ми працюємо над тим, щоб залучати бізнес до підтримки культурних проєктів, розвивати меценатство. Вже маємо успішний досвід співпрацю з Zagoriy Foundation, COCOS Fashion та іншими партнерами. У нас є мрія вийти на співвідношення фінансування проєктів 50% на 50%, де б рівнозначні кошти надавались із державного бюджету та від партнерів.

Нещодавно в Україні було призначено міністра культури. Вже мали змогу з ним поспілкуватись стосовно фонду?

Ми дуже активно співпрацюємо з Олександром Ткаченком, міністром культури та інформаційної політики України. Щотижня маємо наради, спілкуємось, шукаємо спільні шляхи виходу з кризи, яка на сфері культури позначилась особливо сильно. Пан Олександр добре розуміється на діяльності фонду і покладає на нас багато надій.

А як вплинула криза на українську культуру в цілому?

Наслідки кризи потребують докладного і всебічного вивчення, очевидно, ретроспективного. Адже тут пересікається декілька сфер — економіка, власне культура і соціальний вимір, бо криза поставила питання «чим є культура для суспільства». Та є і очевидні речі, про які можна говорити зараз. Так, фактично, зупинка галузі призвела до серйозної втрати коштів — 75% креативного бізнесу втратили всі доходи під час карантину. Заклади культури, фестивалі, кіновиробництва, видавництва — постраждали всі. Наслідки цього ми відчуватимемо найближчі два роки. Та окрім очевидного негативного впливу в кризі є і позитив. Гострі питання галузі, які постійно відкладались на потім, стали більш актуальними й вимагають рішень. Наприклад, чимало учасників ринку перейшли в онлайн. Та постала серйозна проблема — захист ІВ в мережі інтернет і монетизація контенту, адже митці не можуть постійно і безкоштовно публікувати свої твори. При чому, йдеться як про законодавчі і ринкові механізми, так і суто технічні — в Україні не так багато онлайн-сервісів для перегляду фільмів чи майданчиків для продажу зображень та інших творів мистецтва, діджитал-сервісів — це те, на що ринок повинен реагувати. Культурний сектор досить гнучкий — 54% установ готові застосовувати нові моделі роботи для того, щоб протистояти новим викликам у майбутньому. Тому профільні міністерства повинні навчати і готувати людей до подібних ситуацій, що вже активно робить, скажімо, Міністерство цифрової трансформації України.

У багатьох українців на карантині з'явилося багато вільного часу. За вашими спостереженнями, чи стали вони більше цікавитися культурою або витрачали цей час інакше?

Інтерес до культури, безумовно, зріс. На жаль, в Україні ще немає комплексного дослідження цього питання та, очевидно, що це так. У перші місяці карантину популярністю користувались онлайн-концерти, лекції, виставки, але з часом сталося, по-перше, перенасичення контентом, по-друге, гору взяла туга за живим спілкуванням з мистецтвом, адже безпосередній контакт, отримані враження онлайн не може задовольнити на всі 100%.

Ви займаєтеся, в тому числі, і освітніми проектами в галузі культури. Багатьом таким проектам довелося вимушено перейти в онлайн. Як ви думаєте, у вашій сфері онлайн-освіта буде працювати поза надзвичайних умов карантину?

Думаю, буде. Але нинішній «вимушений» онлайн повинен привчити заклади і проекти в культурі до того, що популяризація свого контенту чи продукту, комунікація про нього і максимальне поширення інформації — це можливість перевести в офлайн аудиторію, яку вони сформують в мережі, збільшивши та розширивши її.

Зрозуміло, що з відновленням офлайн-заходів популярність онлайну знизиться, але ці формати залишатимуться у майбутньому, адже діджиталізація незворотня, зокрема і для освітніх проектів. Чим далі, тим стрімінг є технічно простішим і дешевшим, а можливість розширити аудиторію, де б вона не була — додатковий величезний плюс. Успіх майданчиків Prometheus і Coursera говорить сам за себе.

Головне — це контент якісний і корисний. Тому, я вважаю, що онлайн для освітніх проектів не «помре», а стане органічним компонентом сфери.

Українці й до кризи нечасто відпочивали за кордоном, а тепер це доступно і зовсім мало кому. Як ви думаєте, чи допоможе криза розвитку внутрішнього туризму в Україні?

Так, карантин дійсно став поштовхом для розвитку внутрішнього туризму, хоча він негативно позначився на бюджетах українців. Але тут головною є не лише наявність коштів у потенційного туриста, а й пропозиція туристичного оператора. Як зацікавити людину відпочивати в Україні, якщо маємо проблему з дорогами та відсутністю конкретних культурних шляхів, які б пов'язували унікальні музеї, скажімо, Харківщини з головними автострадами, чи допомагали б легко дістатись до Асканії-Нової? Це комплексне питання, яке необхідно вирішувати на місцевому та державному рівнях. Розвитку можна досягти тільки разом, поєднавши зусилля і ресурс суміжних секторів.

Чи планує Український культурний фонд якісь спеціальні заходи, щоб допомогти організаціям і діячам культури впоратися з наслідками кризи?

Так, за рішенням Уряду України, УКФ, Український інститут книги та Державне агентство України з питань кіно будуть здійснювати інституційну підтримку різних секторів сфери культури у межах загальної антикризової програми. Наразі ми працюємо над розробкою нових програм, щоб вони могли стартувати якомога раніше.