З аудиторії — в агенцію, або чи потрібен диплом для роботи в креативі?

Креатив — це не лише про талант. Це про освіту, досвід, навички та середовище. Але хто формує сучасного креатора: університет, бізнес, чи креатор сам себе? Ми запитали три сторони.

Сумніваєшся, що диплом забезпечить тобі роботу в креативі? Не сумнівайся — не забезпечить. Бо диплом — як і курси, «зв’язки» чи хист — це лише інструмент, яким керуєш лише ти. А ми розберемо, наскільки він ефективний.

Але для початку зруйнуємо найбільший міф про індустрію. Він звучить так: «Реклама та піар — це талант!». Розкриємо секрет: рекламіст та піарник тримається на трьох китах (спойлер: ні, таланту там немає).

Кит перший: освіта. Це про теорію; бо хоч яким вигадливим ти б не був(-ла), але твою красиву рекламу ніхто не купить, якщо вона не досягає мети.

Кит другий: навички. Це про те, що ти можеш створити руками; бо класно, коли є ідеї — але вони помруть, якщо їх не реалізувати.

Кит третій: середовище. Це про те, хто тебе оточує; бо реклама та піар — це соціальна сфера. Щоб стати профі, треба оточувати себе такими ж профі й черпати натхнення від інших.

Далі постає інше питання: де це все взяти? Практично кожного спеціаліста формує університет, бізнес та сам креатор. Ми зібрали думки трьох сторін, щоб перевірити, як це працює насправді.

Бачення університету

Ми поговорили з Дмитром Олтаржевським — завідувачем кафедри реклами та зв’язків з громадськістю НН Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Корпоративні комунікації — його основний інтерес у світі реклами та піару. Він очолював піар-служби таких бізнес-гігантів, як Carlsberg Group Ukraine, IDS Group (ТМ Моршинська, ТМ Миргородвська), Global Spirits (ТМ Хортиця), Група компаній «Біола».

Найбільше всіх абітурієнтів цікавить, чого ж конкретно вони навчаться. Дмитро Олтаржевський розповів, що програма в Інституті журналістики навчає двом напрямам.

По-перше, це, звісно, хард-скіли. Власне комунікаціям починають навчати вже з другого курсу. Студентам прищеплюють базу, наприклад, уміння чітко прописати пресреліз чи пітч-лист. А до четвертого курсу їх виводять на стратегічний рівень. Тоді вони ніби проходять увесь шлях: від комунікаційного спеціаліста до піар-директора.

По-друге, це софт-скіли. Бо кожен, хто працює в комунікаціях, повинен бути в душі психологом. А ще — мати ораторські здібності та вміти бути менеджером. І такі системні погляди й намагається прищепити Інститут журналістики. Урешті, випускники можуть прийти в будь-яку компанію і запропонувати своє класне професійне бачення.

Ми запитали пана Дмитра, чи реально навчитися креативності — чи це талант. На що він продемонстрував нам вправу, яку завжди показує своїм студентам:

«Візьміть дерев’яний брусочок в руки. Якщо ми його відпустимо, то що буде? Більшість скаже: «він впаде». І це стандартна відповідь. А щоб розширити горизонт розуміння контексту, то ми повинні знати, у якому середовищі ми знаходимось. Якщо у воді — він спливе. Якщо в космосі — він полетить. Тому ми намагаємось, у тому числі, розвивати розуміння контексту — а це один зі складників креативності. Ми це робимо за допомогою різних завдань і проєктів. Але для нас креатив — не як досягнення мистецтва. Він завжди слугує певним комунікаційним завданням, які повинні впливати на думку громадськості».

Інститут журналістики не «зачиняється» за важкими дверима авдиторій, а йде в ногу з ринком. Пан Дмитро розповів, що вони намагаються залучати до роботи в інституті якнайбільше практиків. Окрім того, щомісяця (а то й частіше) вони запрошують спікерів — крутих спеціалістів, які діляться своїм досвідом. Наприклад, минулого навчального року в інституті виступали засновники таких агенцій, як AntHill — Олексій Куліков, та BrainTank — Євгеній Миронюк, піар-директор NEQSOL Holding Михайло Шуранов, редакторка Української правди Севгіль Мусаєва, актори «МУР» та багато інших.

Але можливостей для нетворкінгу набагато більше. Студентів Інституту журналістики запрошують на івенти, де збираються вершки спільноти медійників, комунікаційників та рекламістів. Київський міжнародний фестиваль реклами — один з таких івентів, де можна познайомитися з керівниками більшості топових агенцій України.

Але досягнення в навчанні — це одне, а «робота в полі» — зовсім інше. Тож ми запитали, наскільки випускники готові до роботи. На що пан Дмитро розповів нам історію випускниці інституту Руслани Костриці:

«Коли Руслана була на 4-му курсі, до нас приходив один із представників агенції «Brain Tank» із лекцією. Вона так надихнулась запальними промовами Андрія Франчука (ред. — креативний директор Brain Tank), що написала мотиваційний лист і потрапила на стажування. А після того місця роботи дівчина отримала пропозиції одразу з декількох агенцій».

Зараз дівчина працює керівницею відділу комунікацій в агенції BetterSvit.

Дмитро Олтаржевський підсумував: 

«Якщо у вас є бажання, ви знайдете роботу, яка вас цікавить». 

Бачення студентства

Юлія Стеблецька — студентка реклами та зв'язків з громадськістю. Вона вже рік активно розвиває Іміджевий центр свого інституту, а ще — 3 роки працює за спеціальністю. Зараз вона SMM-менеджерка в Havas Village — агенції маркетингу та комунікацій.

Але Юлія зізнається, що боялася йти на свою першу роботу. Мовляв, у неї не було комерційного досвіду, вона взагалі ще студентка — то яка агенція її візьме? Виявилось, що практичних занять, які вона отримала під час навчання, вистачило. На початку роботи Юлія вже знала як створювати контент-план і сам контент, і як обирати канали комунікації, і як прописувати комунікаційні стратегії. Бо це все вона вже робила в інституті.

Юлія зустрічала різних фахівців: і з освітою, і без. І дівчина переконана:

«Люди, які мають профільну освіту, відчуваються більш професійно. Ті, хто навчається в університетах, ті, хто отримують вишку, все-таки мають більше розуміння того, як насправді працюють ті чи інші процеси».

Тобто без базової теорії університету немає повного розуміння, як щось працює на практиці. А ще Юлія додала, що інститут охоплює дуже багато різних спектрів сфери креативу. І в ході навчання можна приміряти на себе роль від контент-стратега до відеографа. І вже потім обрати, в якому напрямі ти хочеш розвиватися в майбутньому. 

Бачення бізнесу

Олена Бакум-Рамола — Director of Creative Business у Publicis Groupe, куди входить Saatchi & Saatchi, Leo Burnett, Publicis та MSL. Це агенції, які привезли не одного «золотого лева» та гран-прі з міжнародних та українських рекламних фестивалів.

За останні два роки у Publicis Groupe стажувалися 106 студентів. І з них залишилося працювати аж 60%! Тож ми запитали, чи важлива вища освіта в креативі. Пані Олена без роздумів відповіла, що так.

«Важлива базова освіта, скажімо, арт-директорам або копірайтерам для того, щоб розуміти композицію. І розуміти взагалі базовий маркетинг: що таке комунікація, як формувати бриф, як з ним працювати, які результати можна очікувати. Тобто базова освіта потрібна обов'язково.
Але справа в тому, що реклама настільки швидко розвивається (мова і про технології, у тому числі штучний інтелект), що коли приходиш в рекламу, ти маєш вчитися завжди».

До речі, Олена Бакум-Рамола навчалася в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Вона поділилася історією з років свого студентства. На їхній посвяті професор сказав таку річ: «Не думайте, що ми тут вас чогось навчимо. Ми дамо вам напрямки, за якими вам прийдеться навчатися все життя». Ці слова стали для неї найважливішими. Це значить, що розвиватися треба завжди, а в рекламі — тим більше.

«Але ж можна пройти курси!», — скажете ви. На це в пані Олени є відповідь:

«Знаєте, курси без бази – це не дуже ефективно. Те, що я бачу з власного досвіду: люди приходять після курсів, у них є думка, що вони мільйони мають заробляти. А те, що вони ще не вартують цих мільйонів і в них ще треба вкладатися — не розуміють. Тож курси мають допомагати розвиватися, але без бази – це нічого.
А ще потрібен талант і бажання. Бо, знаєте, якщо у людини є бажання навчатися — це 70% успіху. І ми (ред. — група агенцій Publicis) даємо завжди можливість».

А знаєте, що найбільше цінують у джуніорах? Пані Олена назвала три якості: зацікавленість, сміливість і проактивність.

«Коли джуніор приходить і каже: «Я хочу це зробити», — це дуже добре. Але якщо сидить і очікує, що ми довкола нього будемо крутитися — то ні, це не людина реклами. Тобто ми дамо можливість, допоможемо, але будемо відповідати на твоє питання. А якщо немає питань, то немає і відповідей».

Отож, можна вивести таку формула успіху в креативній індустрії: вища освіта дає фундамент, робота та практика прокачує навички, а середовище відкриває можливості. Але основний фактор успіху — це сама людина. 

Ти готовий ставити питання і бути сміливим? Тоді велкам у креатив!

Цей матеріал є частиною проєкту UA Creatives, створеного студентами Навчально-наукового інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Більше за посиланням.