«Де б ви не були»: зворушлива історія Карпатського йогурту «Галичина», який на власну кришечку бачить героїчних українців

Окей, мабуть, кожен українець погодиться, що з 24 лютого життя багато чого змінилося. Та і ми змінилися: замість «погоцати на рейвах» робимо корисне на волонтерських толоках, а сторіс з моря перетворилися на волонтерські збори – бо «Я» і особисті інтереси вже давно «Ми» і спільна робота на перемогу.

Виявилося, що за всіма цими змінами понад рік спостерігав Карпатський йогурт «Галичина». І то було не важко, бо українці беруть його з собою всюди: в укриття або далеку дорогу, бійцям на передок або плести сітки. У кожного з нас вистачає роботи, але смачний та корисний перекус – то святе. Тому Карпатському нічого більше не залишалося, як «підглядати» за українцями та захоплюватися їхньою мужністю і найкращістю, де б вони не були.

Першими, хто помітив, що йогурт може бачити, була креативна агенція Bickerstaff.734 разом із діджитал-агенцією МОКО.

«Йогурти не рятують світ, ми це знаємо, але в них є унікальна можливість бути поруч і спостерігати за найкращими в світі вкраїнчиками, які роблять це щоденно великими та маленькими справами», — ділиться Ілля Ануфрієнко, засновник і креативний директор Bickerstaff.734.

Разом із волонтерами «Печерських котиків» і Brave for Rebuild Карпатський йогурт показав, як пліч-о-пліч допомагає українцям у цій боротьбі. Бо ж у нього найкраща у світі робота — бачити, як ми об’єднуємося і перемагаємо. І він з нею добре справляється, адже довкола одні супергерої: захисники, рятівники, волонтери, помічники волонтерів, помічники помічників — всіх не перелічити. А це ж усім ще треба нагадати підкріпитись!

«Коли ти допомагаєш країні, суперважливо вчасно піти на перекус. Ми волонтеримо повний робочий день, і це фізично важка праця, тому без перерви на щось заряджаюче ефективна робота просто не піде.

Але часом стається і так, що працюється настільки гарно, що важко зупинитись. Бувало,і годин по 10 могли нічого не їсти. У нашому волонтерстві з цим легко і важко водночас. Важко забути поїсти, бо робота забирає купу сил, і почуття голоду саме про себе нагадує. Але іноді й легко – коли роботи та людей багацько, і вже з першої хвилини все йде злагоджено. Тоді й перерви робити не хочеться, щоб не випасти з цього потоку», — говорить Саша Луцак, волонтерка Brave to Rebuild.

Мало хто думав про те, як йогурт дивиться на світ. Ну, а як йому не дивитись, коли перед кришечкою пишеться історія?