Сенс в деталях — як Brain Tank зняли кліп про подолання болю
Креативна агенція BrainTank ділиться своїм досвідом у реалізації та побудові емоційної паралелі у музичному кліпі для українського гурту Green Grey. А також деякими секретами, закладеними у самі глибини сенсового навантаження. До прикладу, як зняти відеокліп, задіявши в ньому того самого Шуберта, та ще й в ролі режисера другого куплету.
Передісторія
Всі збіги з реальними людьми, у цій трагедії, не є випадковими. На жаль, вони є справжньою історією висвітлення одного, але усім дуже знайомого сьогодні, болю, який переслідує кожну втрату. З цим почуттям стикнулися і друзі з гурту Green Grey, для яких і до нині незагоєною раною є факт загибелі близького товариша, байкера Володимира Мессера, життя якого обірвалося більше року тому від рук російських найманців, у спробі вивезти цивільне населення з окупованого, на той час, Ірпеня.
Задача, мета та ідея
“Нашою задачею та головною метою, в першу чергу як креативників та маркетологів, стало створення задуму, який би влучно продемонстрував всі етапи прожиття болю, який переслідуючи кожну людину після втрати, нестримною силою здатен її знищити. Проте у кожному циклі страждань є вихід — і ми готові його продемонструвати.
А також, не менш важливим поінтом, ми визначили аналіз аудиторії слухачів гурту. Все для того, аби знайти той підхід, який би зміг передати глибокий зміст душевного відчаю, але без найменшої душевної шкоди для його глядачів.
Наступною ціллю, як продакшн-студії, стала творча реалізація головної ідеї із дотриманням певної структури кліпу, де кожна його частина символізує стадії переживання мук і страждань.” — Андрій Франчук, головний режисер кліпу, креативний директор Brain Tank.
Наповнення
За словами творчої команди, кліп ділиться на 3 частини, які рівномірно характеризують різні фази прийняття втрати:
1. Неприйняття, депресія та тотальне спустошення;
2. Втеча від себе : активація діяльності, яка на перший погляд, мала б вгамувати моральне спустошення, однак є не результативною.
3. Остаточне прийняття, готовність впустити болючі спогади ближче до себе.
Також, не менш важливою ремаркою авторів, є наявність різних образів, що виконують свою роль.
Звернули уваги на прокручування однієї і тієї самої вінілової платівки? Ця фішка є не глюком і не технічним недоліком — це метафора, що закладена з особистої історії життя композитора, який так і не закінчив написання своєї симфонії, що незабаром стала відома як “Незавершена”. Проте через роки, критики, що знайшли друкований рукопис, визнали, що в цій симфонії просто немає виходу. Вона є органічною у своїй незавершеності, бо тим самим уособлює безвихідь.
“Аби досягти подібного ефекту, ми залишили всі рухи героїв у другому куплеті без завершальної точки. Відтак, ми спостерігаємо, що фаза дії починається, проте не знаходить свого закінчення. Це на підсвідомому рівні дратує перфекціонізм глядача, порушує його гармонічне буття, в якому він не може знайти візуального виходу. Ось так Шуберт став режисером другої частини кліпу. Нам залишалося лише накласти його досвід на реальну історію та зафільмувати цей момент.” — Андрій Франчук, режисер кліпу.
За словами режисера, жодному з учасників гурту “Green Grey” не прийшлося грати, аби відтворити все те, що показано в кліпі. Ні, це дійсно історія трьох друзів, що сам-на-сам переживають спільну втрату, де кожен відмовляється підпустити до себе тінь спогаду, образом якого став танцюрист Ярослав Кайнар, що ніби з іншого виміру намагається проникнути до них поближче.
“Але чи вдалося йому це зробити? Відповідь на це питання і не тільки, ви знайдете в кліпі. Сподіваємося, що ця робота відгукнеться багатьом, адже всіх нас, так чи інакше, зараз об’єднує спільне почуття — біль.” — Андрій Франчук про важливість та актуальність проблеми в кліпі.
