11 липня пройде онлайн-конференція CASES: Marketing, Strategy & PR 2020. Кілька десятків креативних фахівців з різних креативних галузей зберуться, щоб поспілкуватись про маркетингові та бізнес-стратегії, кризовий менеджмент та комунікації в новій реальності. Напередодні цієї події ми вирішили поговорити зі спікерами, які візьмуть участь в конференції.

Один з них — Анатолій Попель, автор проекту CASES, організатор конференції, керівник проекту Креативна Практика і директор POPEL Agency.

CASES — більшою мірою онлайновий проект. Чи вплинула на нього коронакриза?

Так. Коронакриза нас торкнулась так само, як і всіх. В березні ми мали групу компаній і досить успішний консалтинговий бізнес, який дозволяв нам без допомоги інвесторів, фондів чи грантів створювати платформу. Щойно криза почалась, і близько 70% контрактів ми втратили. Дуже стрімко. Тож нам довелось піти на болючі кроки: знизити всі витрати, які могли. Якусь частину команди довелось відпустити. З кимось намагаємось працювати у форматі підрядів. А головне — тепер маємо шукати формат розвитку проєкту без «головного інвестора».

Який настрій та прогнози були у команди в березні-квітні, коли все тільки починалося?

Насправді, ми очікували введення карантину. Якщо говорити про консалтинговий бізнес, то тут ми одразу почали готувати клієнтів до того, що буде карантин, і що їм теж доведеться скорочувати витрати та готуватись до болючого періоду. Тож можна сказати, що ми не мали особливого оптимізму. З самого початку ми думали, що послаблення карантину не варто очікувати раніше літа. Але це той випадок, коли ти розумієш ситуацію, але особливо вплинути на щось не можеш. І ми просто продовжували рухатись попри перешкоди.

Як настрій та прогнози змінювалися в ході розвитку ситуації?

Можна сказати, що настрій в нас був і залишається бойовим. Ми жодного дня не витратили на те, щоб себе жаліти. Щодня робимо кроки, щоб проєкт ставав кращим і розвивався.

Чи змінилася аудиторія CASES та її поведінка?

У нас дуже зросла спільнота за останні півроку. В основному завдяки проєкту Креативна Практика. Ми запустили курс «Основи дизайну», і на нього зареєструвались понад 6000 студентів. Тож у нас суттєво збільшився сегмент дизайнерів в аудиторії.

Але і без цього у нас збільшується відвідуваність. В середньому кількість відвідувачів сайту зросла в 2,5-3 рази порівняно з минулим роком, і ми очікуємо, що восени ми подвоїмо її.

А от попит на контент дуже знизився. Можна сказати, обвалився. Якщо порівнювати показники продажів до карантину та під час карантину, то ми впали десь на 80%.

Як був влаштований маркетинг проєкту до кризи і чи змінилося щось тепер?

Тут мало що змінилось. Основною комунікацією були і залишаються соцмережі. Ми намагаємось тримати динаміку публікацій. Просто тепер до цього процесу частіше долучаються засновники проєкту.

CASES ще задовго до початку карантину став проводити онлайнові заходи. Чи допомогло це проекту, коли ввели режим самоізоляції?

Мабуть, ми просто були готові технічно. Але знов-таки, сама аудиторія у онлайн-форматів поки що менша. Так і раніше було. Наприклад, на конференціях офлайн-аудиторія була в три рази більшою за онлайн. Під час карантину зацікавленість у платних заходах ще більше знизилась, тому що з’явилось багато безкоштовного онлайн-контенту. Вийшов «Brand Father», різні освітні платформи відкрили чимало курсів. Зрештою, ми провели приблизно 10% від запланованих заходів в онлайн. Тому, певно, було б недоречно говорити про якусь суттєву готовність.

Нинішня конференція CASES: Marketing, Strategy & PR 2020 проходить повністю в онлайні. Це вимушений захід або крок вперед в напрямку загальної цифровізації?

І те, і інше.

Насправді, ми давно вже хотіли спробувати зробити щось подібне. Справа в тому, що в записі конференції є багато неочевидних плюсів. Ми маємо більше часу на запис заходу, можемо ліпше пропрацювати саме програму. Для змісту конференції це плюс. А значить, це плюс і для аудиторії. Думаю, ми б у будь-якому випадку почали рух у напрямку цифровізації.

Але це більше про дистрибуцію. А дистрибуція — це лише частка того, що змінилось. Ми ж багато чого змінюємо у продюсуванні заходу. Починаємо ретельніше прописувати програму і підлаштовуємо під неї спікерів. Потроху привчаємо себе готувати спікерів до наших вимог. Думаю, через це якість заходу стане кращою.

Якщо порівняти минулі офлайнові конференції та нинішню онлайнову, чи є суттєва різниця в організації, роботі зі спікерами, залученні учасників?

Ключова різниця в атмосфері. Спікери не бачать аудиторії, не відчувають реакцію. Це часто досить дивне відчуття. Ти кепкуєш — ніхто не сміється, і ти не знаєш, чи зрозуміли твій жарт. А от з точки зору організації — це, певно, трохи легше. Зазвичай треба організовувати взаємодію і зі спікерами, і з гостями. Тож з цього боку трохи легше. Але ми все одно ставимось до цього заходу, як до повноцінної конференції, тож роботи, як завжди, багато.

Кажуть, що криза — це час можливостей. Чи згодні ви з цим виразом і чи вийшло витягти якісь плюси з нинішньої ситуації для CASES?

Я думаю, що криза — це криза. Звісно, є поетичні метафори про вітрила та вітер, але особисто мій досвід каже, що криза — це меншою мірою час можливостей і більшою — кризового менеджменту. Слід розуміти «силу удару», короткочасні наслідки, довготривалі наслідки, аналізувати, в яких місцях палає сильніше, від чого доведеться відмовитись остаточно, що вдасться зберегти. Але з позитиву — криза змусить нас знайти можливості створювати дещо більш стійкі системи. Трансформуватись. Ми, наприклад, багато чого зробили для того, щоб у майбутньому подібні штуки гатили по нам не так болюче.

Якби зараз можна було повернутися в кінець березня, зробили б ви щось по-іншому?

Думаю, цього разу ні. Ми не гаяли час, багато чого зробили протягом останніх місяців. І сподіваюсь, що результати нашої роботи ви незабаром побачите.