Зазвичай, коли люди кажуть «дизайнер», то уявляють такого собі хіпстера, людину, що має не обтяжливу і відносно безтурботну роботу. Кому такий може зашкодити? Віктор Папанек вважає, що багатьом. В промисловому дизайні він вбачає як мінімум потенційний інструмент тортур, а як максимум — зброю масового знищення.

Промисловий дизайн — джерело помпезних ідіотизмів, що їх потім розносять рекламники [...]. Раніше (у «давні добрі часи»), якщо людині подобалося вбивати інших людей, їй треба було отримати генеральське звання, купити вугільну шахту або хоча б вивчити ядерну фізику. Тепер промисловий дизайн поставив убивство на конвеєр. Через створення злочинно небезпечних автівок, що вбивають чи калічать приблизно мільйон людей щороку, через нові категорії сміття, що не розкладається й захаращує природу, і через вибір матеріалів та технологій, що забруднюють наше повітря, дизайнери стали небезпечним видом.

Графічні дизайнери тут могли б зітхнути з полегшенням. Типу «нас ця критика не стосується». Тож щоб не розслаблялись Папанек зазначає:

Є професії й шкідливіші за промисловий дизайн, але таких дуже мало. І, мабуть, лише одна професія — більш шахрайська. Дизайн реклами, що має переконувати людей купувати непотрібні їм речі за гроші, яких у них немає, аби справити враження на інших, яким байдуже, — мабуть, це найбільш шахрайська царина з усіх, що нині існують.

Тут, певно, в багатьох із вас вининке справедливе питання — хто такий цей Папанек і за що він так не любить дизайнерів? З’ясуймо!

Хто такий Папанек і за що він так не любить дизайнерів

Віктор Папанек народився в 1923 році у Відні. Після анексії Австрії Гітлером, його родина емігрувала до Англії, а трохи згодом — до Сполучених Штатів Америки. Тут він набув освіту дизайнера і розпочав кар’єру. І кар’єра ця була різнобічна. Протягом Папанек спробував себе у якості інженера, винахідника, промислового дизайнера, консультанта, викладача та автора посібників з дизайну.

Віктор Папанек

В шістдесяті роки він почав викладати в Університеті Північної Кароліни. Тут він познайомився з відомими американськими теоретиками дизайну Річардом Фулером та Льюїсом Мамфордом. Мамфорда хвилював вплив розвитку технологій на людину. Фулер був прихильником ідей сінектики (тобто самоорганізації систем), а одним з його відомих проєктів були геодезичні куполи (геобудинки), які нещодавно почали набувати поширення і в Україні.

Це знайомство сильно вплинуло на подальшу роботу Папанека та його філософію, в якій він почав шукати баланс доцільності дизайн-рішень, їх простоти, природності та екологічності.

З 1964 року Папанек проводив проєктні семінари з дизайнерами з Північної Європи, працював з аванградною молоддю з Фінляндії та Норвегії, займався біонікою та перетвореннями під впливом природних факторів — сонця, вітру, води тощо. Тривалий час Папанек співпрацював з Всесвітньою організацією здоров’я та ЮНЕСКО, де опікувався розвитком дизайну в країнах, що розвиваються. Він досліджував культури корінних народів Африки та Північної Америки. А ще Папанек був консультантом Volvo. Цій автокомпанії він допомагав у проєктуванні автівки для людей з інвалідністю.

Деякі його погляди стосовно дизайну були досить радикальними, як і створені ним дизайн-продукти. Папанек прагнув зробити дизайн-продукти доступнішими, і відтак, часто його твори виглядали навмисне дешево (бо вони й були дешевими). Через це деякі його сучасники називали «дизайнером для бідних». Втім, Папанек був одним з найгучніших адвокатів інклюзивного, ергономічного та екологічного промислового дизайну.

Наприкінці кар’єри він став заслуженим професором Школи архітектури та містобудування в Канзаському університеті.

А сьогодні відомість Папанеку зберігають написані їм книги. І певно, головною його роботою як раз і стала книга «Дизайн для реального світу».

Про що книга

Зазвичай дизайнерська книга — це робота, наповнена великими кольоровими ілюстраціями, які супроводжують короткі тексти. Майже як в дитячих книжках. В своїх книгах дизайнери прагнуть показати власний доробок. Світлини з дизайн-продуктами займають цілі розвороти, щоб читач міг роздивитись їх до деталей.

«Дизайн для реального світу» — нетипова дизайнерська книга. Тут багато тексту і мало графіки. Папанека більшою мірою цікавить та частина дизайн-процесу, про яку тепер пишуть рідко — етична. Мова тут зовсім не про плагіат чи-то прозорість взаємовідносин у галузі чи з замовником. Він зачіпає більш глибокі матерії — саму мету дизайну та ті засоби, якими вона досягається.

Книга поділена на дві частини — про те, як є, і про те, як може бути.

Як воно є

Насправді Папанек не був критиком промислового дизайну, як галузі. Навпаки. В ньому (та й в дизайні взагалі) він вбачав сильний інструмент впливу на оточуючий світ.

Усі люди — дизайнери. Все, що ми робимо, майже весь час, — це дизайн, бо дизайн — основа людської діяльності. Планування та проєктування будь-якої дії, прогнозування бажаного та можливого її завершення — це, власне, і є процес дизайну. Будь-яка спроба виокремити дизайн та зробити його річчю в собі, працює проти того факту, що дизайн — первинна, першопочаткова матриця життя.

Фактично, дизайн формує світ навколо людини. Меблі, інтер’єри, авто, вулиці та міста — продукти людського дизайну. А осмисленість дизайну кожного з цих продуктів здатна суттєво впливати на якість життя.

Осмисленість проявляється в якості матеріалів, зручності та ергономічності продукту, його ефективності та безпечності. Без цих компонентів важко собі уявити дійсно комфортний простір для життя. Втім, навіть сьогодні чимало дизайнерів, відповідаючи на питання, як зрозуміти, що дизайн є хорошим, кажуть: це той дизайн, що допомагає продавати. Або так: хороший дизайн — це дизайн, що допомагає зробити бізнес успішним.

Книга Папанека була написана вже понад півстоліття тому. Чимало прикладів, що наводяться в книзі, стосувались проблем з цих часів — як-от неможливість обирати колір чи розмір шрифту в моніторах комп’ютерів, вплив кризи на ринку палива тощо. Але ключова дилема дизайнерської кар’єри зберігається.

Часто комерційна доцільність дизайну зміщує людину (і потенційно її здоров’я і саме життя) в ліпшому випадку на друге місце. Ось чому поганого дизайну так багато. Екологічніші та якісніші матеріали як правило дорожчі. А в бюджетних проєктів не стає коштів на розробку дизайну, тож вони і створюються неосмисленими. Натомість в корпорацій, що часто виготовляють шкідливі для споживача продукти, більш ніж достатньо ресурсів. І це приваблює комерційно налаштованих фахівців створювати блискуче та привабливе пакування для нездорової їжі та напоїв.

Аналізу та природі проблем промислового дизайну і присвячується перша частина книги.

В ній мова йде про «хвороби» масового виробництва, про вплив дизайну на екологію, про ергономічність та інклюзивність дизайну. Папанек критикує масовий дизайн за недбалість і байдужість до споживачів. Наприклад представники американської автомобільної промисловості тривалий час вперто ігнорували результати досліджень, що рекомендували підняти рівень габаритних вогнів вище, щоб зменшити кількість аварій. А виробники офісних стільців для секретарок замість того, щоб провести самостійній виміри, спирались на анатомічні дані чоловіків-солдатів.

Це лише декілька прикладів байдужості масового виробництва. Не дивно, що промисловим дизайнерам, які були за це відповідальними, дісталось стільки критики від автора.

Як могло би бути

В другій частині своєї книги Папанек закликає до дбайливого ставлення до екології, дбати про корисність виробів, шукати найдешевший з можливих способів виготовлення продуктів, та найпростіший із способів реалізації продукту.

Часом така філософія творення продуктів народжувала дещо дивакуваті (з точки зору споживача) продукти. Наприклад, радіоприймач, зібраний з консервних банок, цвяхів та дротів з одним навушником. 

Якщо вже бути відвертими, подібний дизайн, позбавлений естетичної складової як такої, здається не стільки функціональним продуктом, скільки своєрідним демонстративним продуктом-маніфестом, що покликаний показати наочно прірву між мінімально необхідною серцевиною продукту та комплексом комерційних нашарувань, що формують його фіктивну вартість. Адже вартість створення радіоприймача склала лише 9 центів — в десятки разів менше, ніж комерційні продукти масового виробництва.

Цей радіоприймач, до речі, вважається однією з найзнаковіших робіт Папанека. В 2002 році в Відні відбулась присвячена йому виставка, що так і називалась — «Дизайн для реального світу», і він став її символом.

Хоч Папанек досить часто звертався в своїй роботі до дешевих матеріалів чи до повторного використання сировини, далеко не всі його проєкти мали настільки дивакуватий вигляд.

Tetrakaidecahedral (мобільна ігрова структура), взяли тут: https://www.lifegate.com/victor-papanek-design-real-world 
Спільна робота Віктора Папанека та Джеймса Хеннесі, Lean to chair, взяли тут: https://www.lifegate.com/victor-papanek-design-real-world 

Насправді, філософія Папанека не завжди народжувала на світ подібні гротескні продукти. І навіть вплинула на масове виробництво. Наприклад, компанія ІКЕА багато в чому завдячує його філософії. Компанія створювала дизайн, що мав просту конструкцію, зважав на потреби та можливості середнього класу, не забуваючи при цьому про екологічність матеріалів. А до того ж до створення дизайн проєктів залучаються дизайнери з усього світу, що дозволяє певною мірою врахувати етнічні особливості різних країн. При цьому, ІКЕА є чудовим прикладом того, як ідеї Папанека можуть народжувати комерційно успішні продукти.

Розуміючи, що вивести дизайн цілковито за межі економічних матриць неможливо, Папанек пропонував своєрідний «соціальний податок» — 10% часу на соціально-значущі проєкти. Цілком помірні витрати, які чимало дизайнерів могли б собі дозволити. Хоч, насправді, сьогодні чимало компаній і самі опікуються питанням соціальної відповідальності. Дедалі частіше на конференціях і форумах звучать доповіді про корпоративно-соціальну відповідальність, як важливий компонент культури компанії.

Кому буде цікава і чи варто читати

Віктор Папанєк — промисловий дизайнер, тож першою чергою його робота буде цікава тим, хто є його колегою. Також в книзі багато роздумів стосовно архітектури та інтер’єрного дизайну. Про дизайн реклами та графічний дизайн тут говориться зовсім небагато. Тож якщо ви сподіваєтесь, що питанню верстки текстів, графічним рішенням чи практичним порадам стосовно графіки тут приділятиметься увага, одразу попередимо — не очікуйте на це.

На нашу думку, її варто читати всім, хто займається архітектурним, інтер’єрним, промисловим дизайном в різноманітних його проявах.

Книга «Дизайн для реального світу. Екологія людства та соціальні зміни» вийшла у видавництві ArtHuss, за підтримки European Design School.