Цієї осені українська анімація поповниться новим аудіовізуальним продуктом, а прихильники мультфільмів познайомляться з новим персонажем. Пілотна серія анімаційного серіалу для дітей «Крокодильчик Плюх» режисера Сергія Могильного та продюсерки Десняни Рожкової вже на завершальній стадії розробки. Це історія про дружбу, повагу до себе і терпимість до інших.

Сценарій мультфільму написав Ярослав Яріш — сільський бухгалтер зі Львівщини. Він же — український драматург, відомий як автор сценарію кримінальної драми «Екс» та фільму про Юрія Кульчицького за мотивами власної повісті «Лицар з Кульчиць».

Про роль письменника у створенні анімаційного продукту, складові успішного сценарію та важливість державної підтримки мистецтва – у розмові зі сценаристом Ярославом Ярішем. 

Про добро, яке завжди перемагає

Створюючи продукт, я підсвідомо думаю, чи сподобався б цей продукт мені особисто. Якщо це твір для дорослих, я пишу як для себе. Якщо для дітей — то як для своїх власних. У мене двоє дітей. Старшому Богданові 14 років, Яринці 10.

Крокодильчик Плюх — це продукт для малечі. І хоча мої діти вже виросли з того віку, щоб дивитися мультики, я все одно намагаюся уявити, а що б сказала моя Яринка, коли б цей мультик побачила.

Мені подобається ідея. Тут є дитина, яка має певну ваду. Це крокодильчик, який не вміє плавати. Звичайно, для крокодила це велика біда, бо його стихія — вода. Трагізму персонажу додають батьки — вони не звертають увагу на ваду своєї дитини. Можливо, вони мають важливіші для себе справи і не вважають за необхідне присвятити час тому, щоб навчити маля бути призвичаєним до життя. Вони собі уявляють, що він має цьому сам навчитися. Більше того, дорослі дорікають, що у крокодильчика щось не виходить. І це погано.

Але є й добра сторона історії. Вона в тому, що наш Плюх має багато позитивних якостей. Він щирий, відважній. Готовий прийти друзям на допомогу і готовий прощати тих, хто його колись образив. А ще він має лідерські якості. Як сценарист я бачу у цьому посил до дітей: якщо в тебе є якась вада, то не треба на цьому зациклюватися. Треба використовувати інші свої позитивні якості. Тоді і друзі знайдуться, і по життю легше йтиметься. У мультику я описую це пригодою, коли звірятка, згуртувавшись, сміливо пішли вирішувати свою проблему, спільними зусиллями побороли її, нікого не образили, а навпаки — збільшили коло своїх друзів.

Про взаємовідносини між персонажами

Сценарист дивиться на проблему очима головного героя. Крокодильчик Плюх не вміє плавати. Родина відмовляється допомогти йому вирішити проблему. А друзі просто цураються його, бо він не такий, як вони. Він неправильний. На початку твору треба показати проблему, щоб зрозуміти, який характер персонажа, які його бажання, яка мотивація. Для цього була уведена в сценарій родина Плюха. Брати постійно кепкували з нього, а мама з батьком не хотіли йому допомогти. Взаємовідносини з друзями уособлені у ставленні до крокодильчика інших звіряток. Жирафа, черепашка, тушканчик спочатку не хотіли з ним дружити. А вже коли Плюх прийшов їм на допомогу, вони визнали його як лідера. Він очолив спільну подорож для визволення води у річці. Власне, біда й починається з того, що зникає вода у річці. Це дуже велика проблема для звірів, які живуть в Африці.

Наш антагоніст, який згодом стане другом Плюха, — великий бегемот, який і перекрив воду у річці, щоб помститися звіряткам. Вони так само з нього кепкували. Образившись, бегемот сів перед течією річки. Сидів там злий, надутий. Ні з ким не хотів спілкуватися, нікого не хотів слухати. І от коли до нього прийшов Плюх, і вони зрозуміли, що кожен має певні вади, бегемот перестав ображатися. Він подружився з Плюхом і відпустив річку, щоб звірі мали доступ до води і поверталися до своїх домівок.

Про поєднання приємного з корисним

Кульмінаційний момент мультику — це діалог бегемота і Плюха, коли вони доходять висновку: замість того, щоб сваритися, краще шукати один в одному спільну душу, дружити. Неправильний бегемот і неправильний крокодил — замість того, щоб ображатися, звірі почали сміятися один з одного.

Який висновок з цього можуть винести діти? Не треба комплексувати через власні вади. У кожного своя історія. Треба зосередитися на своїх сильних сторонах, їх демонструвати іншим. Тоді вади будуть менше помітними. Перш ніж над кимось хизуватися, треба розгледіти в ньому щось позитивне.

Звичайно, діти хочуть, щоб мультик був розважальний. А батьки хочуть, щоб був пізнавальний. Дітям цікавий драйв, динаміка. А батькам хочеться, аби дитина чогось навчилася. Я вважаю, що треба тримати баланс. Якщо мультик нецікавий, але пізнавальний, дитина не буде його взагалі дивитися. Ми спробували скласти в одне ціле приємне з корисним.

Про сценарій як ремесло

Історія про Плюха написана віршами. Поезія — це не проза. Вона має прийти згори. Але сценарист — він як сопілка, в яку дують, і з неї виходить мелодія. Я ставлюся до сценарію як до ремесла. Тому не чекаю натхнення. А пишу тоді, коли це треба робити. А ще сценарист має бути свого роду злодієм. Він повинен спостерігати за емоціями людей, їх поведінкою, настроями. Красти це і при нагоді використовувати у своїх творах.

Для дітей писати важче. Треба подивитися на історію очима дитини. Треба уявити себе дитиною. Вгадати реакції, продумати діалоги. Побудувати сюжет легко, щоб він був прийнятним для малечі, щоб вони не знудилися.

Діти перескочили з телевізора в Ютуб. Їм цікаві блогери. Я, на жаль, не маю відповіді, чому Ютуб перемагає телебачення. Але ми маємо враховувати смаки та звички аудиторії. І якщо діти хочуть дивитися мультики в Ютубі, треба надати їм таку можливість.

Про культуру як державну політику

Враження про державу складається з того, що про неї думають у світі. Чим вона змогла себе заявити. Це вже тягне за собою інвестиції, туристів. Економіка і культурний простір мають іти разом. Тому я вважаю, що держава мусить підтримувати створення культурних продуктів. Бо не підтримає наша держава, підтримає інша. А це може дати викривлення контенту, який дивитимуться наші діти.

Про складові успіху мультфільму

Я орієнтуюся на три складові успіху твору: сюжет, герої та їхні взаємовідносини. Сюжет, мені здається, цінний своїм фіналом. Персонажі теж цікаві. Думаю, вони запам’ятаються дітям. Ну і взаємовідносини Плюха з іншими звірятками — у нас перемогла дружба.

Хочеться, щоб історія Плюха мала продовження. В кінці п’ятого сезону (сміється) навчимо Плюха плавати, аби показати дітям, що з плином часу, за різних обставин вади можна побороти. І це буде мотивація для малечі. В кінці десятого ми б його одружили. Тоді хрестини… Роботи вистачить. Аби дітям було цікаво.