Аудиторія українських медіа сьогодні не страждає від нестачі суспільно-політичного контенту. Існує вибір на різний смак — залежно від політичних поглядів, зацікавлень, соціальних пріоритетів.

В умовах конкуренції кожна програма шукає своє унікальне обличчя, власні форми подання інформації, які стануть доповненням до змісту. Один із таких прийомів — використання «великодок»: різноманітних відсилань до західного або вітчизняного культурного продукту. «Великодки» дозволяють аудиторії розшифрувати меседж, стаючи його співтворцем.

В Україні такі прийоми поки що використовуються нечасто. А надто — в суспільно-політичній комунікації та журналістиці. Це, своєю чергою, лише підкреслює особливість медійного продукту Суспільного мовлення — токшоу «Зворотний відлік», яке виходить щопонеділка на суспільному телеканалі UA: ПЕРШИЙ. Над ним працює творча група, яка робить політичне токшоу «без цирку». Проте в кадрі працюють передусім ведучі — Павло Казарін та Мирослава Барчук.

І тут мова піде про футболки одного з ведучих програми — Павла Казаріна. Вони змінюються від ефіру до ефіру. Принт на футболці щоразу несе окремий меседж, який перегукується з порядком денним. Власне, глядачі можуть його розгадати або інтерпретувати, як їм захочеться. Ми вирішили розповісти про те, як ця ідея виникла, почала жити власним життям, і показати найбільш яскраві приклади такої творчості.

Слово Павлові Казаріну.

«З цієї футболки все й почалося. Вона давно «жила» в моєму гардеробі і я вирішив її одягти на перший ефір «Зворотного відліку». В той момент ще ніхто не думав, що це стане традицією. Проте кількість відгуків змусила нас про це задуматися. І вже на наступній нараді ми обговорювали не лише гостей, питання і сюжети, а й новий принт». 

Павло Казарін 

Ідея «зайшла» і почала перетворюватися на одну з традиційних особливостей «Зворотного відліку». Кожен випуск супроводжувався появою Павла з новим принтом на грудях.


«Ідея принтів може народитися з чого завгодно. Іноді ми прив’язуємося до якихось ситуативних новин і мемів. Іноді – до «довгограйних». Коли у 2019 році ми готували ефір до Дня Незалежності, я раптом зрозумів, що більша частина громадян України — старша за саму країну. Тоді народилась ідея цього принта».

Пошук ідей принтів на футболці став квестом для команди токшоу, який вона проходить щоразу. Щоразу виникає або зовсім унікальна ідея, або творча інтерпретація того, що вже існує. Вже впізнавані речі отримують нове життя й набувають оновлених сенсів.

«Пандемія позбавила нашу програму можливості запрошувати глядачів у студію. Ми були змушені лишити тільки гостей та експертів. Ніхто не знав, коли і які будуть масштаби й наслідки епідемії. Ми лише шукали можливості нагадати нашій аудиторії, що прості речі можуть допомогти. Цей принт ми вигадували всією командою — і він досі мені дуже подобається».
«Особисто я вважаю, що політика мусить бути нудною. Політика — непідхоже місце для торгівлі емоціями. Рівнозначно, як у політичному токшоу предметних дискусій мусить бути більше, ніж «шоу». Мені здається, якщо виборці будуть менше голосувати серцем, а більше головою — від цього виграють усі».

Іноді вдається вигадати універсальний принт, зрозумілий будь-якій аудиторії «без перекладу». Часом команда свідомо погоджується з тим, що принт працюватиме лише з певною частиною аудиторії, яка занурена у відповідний культурний або політичний контекст.

«Іноді в наших принтах шукають те, чого ми туди не закладали. І не тільки шукають, але й знаходять. Чесно кажучи, ми менше за все хочемо вкладати в принти другий і третій рівні сенсів. Проте, якщо хтось має намір ці смисли шукати – ми не будемо заважати. Іноді навіть готові допомогти».

З кожним випуском колекція принтів збільшується. Кожен з них підкреслює особливість «Зворотного відліку» в українському інформаційному просторі. Пошук власного обличчя починається з роботи над змістом програми. В першу чергу він ґрунтується на ідеї відповідальності перед аудиторією. Базується на спробі започаткувати змістовну дискусію про теперішнє та майбутнє. Та все це зовсім не виключає пошуку форм, які можуть стати «візитівкою» програми. 

Над текстом працювали: Павло Казарін, Олександр Солонько, Олександра Грохольська