Яскраві, сміливі, а часом доволі загадкові плакати стали невід'ємним символом лондонської підземки. А з'явилися вони завдяки наполегливості та амбіційності усього лишень однієї людини — Френка Піка, начальника метро.

Френк Пік

Френк Пік долучився до North Eastern Railway в 1902 році. Тоді — в якості стажера. Проте працьовитість та амбіційність молодого чоловіка приголомшували, тож дуже швидко Френк став особистим помічником сера Джорджа Гібса, генерального менеджера компанії. В 1908 році Пік помітив, що існуюча маркетингова стратегія метро сповнена протиріч — про що чесно сказав Гібсу. Останній був настільки ошалешений відвертістю Френка, що запропонував йому стати главою маркетингову відділу. Пік погодився, хоч і не мав жодного досвіду в рекламі чи, бодай, художньої освіти.

Зате мав неабияку проблему — тогочасний метрополітен мав репутацію чогось страшного, яке до того ж ще й екологію винищує.

Тому більшість мешканців Лондону сприймали його як вимушене зло і використовували тільки коли було вкрай необхідно дістатися кудись максимально швидко. Пасажирообіг потребував негайного збільшення, а репутація метро — поліпшення.

Ось тут пристрасть Френка до мистецтва стала в нагоді, адже операція по відновленню реноме лондонської підземки була пронизана творчістю.

Пік вірив: сучасний дизайн має розвивати цивілізацію і при цьому бути комерційно успішним. Він особисто відбирав художників і стверджував дизайн.

Едвард Макнайт Кауффер

Одним із перших митців, до яких звернувся Пік, був Едвард Макнайт Кауффер.

Загалом для лондонського метро Кауффер створив 140 робіт. Однією з них була серія туристичних плакатів із зображенням місць, яких можно було швидко дістатися лондонським транспортом.

Проте, найбільш відомою стала серія плакатів «Winter sales are best reached by Underground». Співпраця стала плідною для обидвох учасників: Кауффер відкрив в собі пристрасть до графічного дизайну, а Пік отримав роботи, які робили метро ближчим до людей.

Загалом, призначення постерів, які створювали художники, було різноманітним: інформаційне («The bright and rush hours of London Underground»), маркетингове ( «Brightest London and home by Underground»), естетичне («Hearing the Riches of London») тощо. В темпі, заданому Піком, плакати лондонського метро продовжували еволюціонувати впродовж кількох десятиліть. Наразі вони розповідають не тільки історію Лондона, а ще й історію розвитку графічного дизайну.

Джерела:

  • Джон Кліфорд «Ікони графічного дизайну»,
  • The Art of Edward McKnight Kauffer,
  • Девід Бойл «Путівник по англійцям».