Ірина Угнівенко — контент-менеджер SODA Communications, яка створює контент для SAGA Development, CHICAGO Central House та Розірви коло — UNFPA Ukraine. Вона копала й докопувалась, щоб розповісти вам: як почати писати про нове.

Ця історія починалась, мов котрийсь із фільмів Тарантіно. Нова тема увірвалась в моє життя, озброєна дедлайнами і мінімумом корисних посилань:

— У нас є дуже класний клієнт! Це девелоперська компанія-урбаніст, і ми віримо, що ти з цим розберешся, — казали вони.

— Оце ти влипла, — казав мій досвід з тревел-агенціями, шоурумами і ресторанами. — Рятуй свій фікус, поки не пізно.

— Окей! Урбанізм, так урбанізм, — казала моя допитливість.

Тож тепер я маю чек-лист, який допоможе пережити перший місяць у будь-якій новій темі.

✅ Хочу знати про вас все!

Будь-яка додаткова інформація, яку може надати клієнт, містить корисні деталі. Завдання автора — завантажити усі ці характеристики склопакетів, висоту стель, “мокрі точки” та краєвиди з вікон у свій мозок та доречно використати у контенті. Наприклад, ви знали, що перепланування квартири на етапі будівництва можна зробити безкоштовно і без бюрократичного пекла від БТІ? Тепер знаєте. Бо докопались.

✅ Ставити правильні запитання

Розпитувати клієнтів про їхню компанію можна принаймні двома способами. Можна сформулювати запитання і надіслати у вигляді брифу. Це для інтровертів. Можна влаштувати особисту зустріч, щоб спільно структурувати інформацію та додати конкретику. Це спосіб для екстравертів, який добре доповнює бриф. Або можна написати тексти так, як ви це бачите, і дочекатись правочок. Це для тих, хто любить жорстко.

У будь-якому разі запитання корисно ставити у відкритій формі, щоб людина замислилась, а не обрала один з очевидних варіантів, який може не відповідати дійсності. Відчуйте різницю:

— Ці вікна будуть захищати від шуму авто?

Відповідь: Так, звичайно. Ми дбаємо про комфорт мешканців.

— Які вікна будуть у вашому комплексі?

Відповідь: Вони 6-камерні з товстим зовнішнім склом, тому підходять для шумних районів. Не пам’ятаю виробника, надішлю вам інфо.

Про що можна не питати:

про базові речі, типу пріоритетних напрямків діяльності (гугліть!);

про конкурентів (якщо немає спеціального дослідження, список буде суб’єктивним і його варто сприймати як орієнтир, а не істину);

про улюблені книжки, журнали та фільми генерального директора (ці речі можуть бути референсом, якщо ви займатиметесь його особистою сторінкою, але навряд чи щось означатимуть для підписників сторінки компанії).

Запитання — це завжди прояв уваги. Коли замовник відчує, що ви копаєте, а не докопуєтесь, запитання стануть початком великої любові. Наступний пункт!

 Роззирнутися навколо

Час шукати теми. Гарна новина у тому, що вони завжди поруч та очікують, поки їх помітять. Наприклад, покинуті авто у дворах, залиті переходи на Шулявці, лебеді з шин чи хаотичні рекламні банери на фасадах. Щоб відібрати найкращі варіанти, спробуйте протестувати їх у розмові з кимось схожим на цільову аудиторію. Реакція “Ти теж це помітила!” буде хорошим знаком.

✅ Підписатися на тематичні медіа

Попередні пункти мали б формувати уявлення, про що варто писати. А от тематичні медіа можуть більше розповісти про те, як саме писати. Вони дають змогу розуміти тренди та бути своїм на рівні лексики, мемів, відсилок і порівнянь. Читайте і поступово тестуйте свої знахідки у контенті.

✅ Почати писати

Найскладніше у текстах про те, на чому не знаєшся, — почати писати. Я використовувала кілька методик подолання цього страху:

  • писати чернетку і брати з неї найкраще;
  • розповідати історію так, ніби робиш це на гучній вечірці;подумки промовити "коротше" чи “отож” і далі писати;
  • намагатись уявити текст у вигляді коміксу і придумати підписи;

  • написати спочатку середину тексту з основними думками, а тоді вигадувати початок і фінал;
  • стартувати з порівняння, життєвої історії, парафразу або діалогу.

Будь-що з цього спрацює, якщо змусить вас написати перше речення. Головне, чого слід уникати далі, — загальних формулювань. Тому скрізь, де можете сказати конкретно, робіть це. А де не можете — див. пункт 1 чек-листа :)

✅  Якщо у вас з клієнтом все серйозно, час купувати книжки

Зазвичай оптимальним буде рухатись від популярних видань у тій галузі, в якій збираєтесь писати, до фахових і спеціалізованих. З урбаністикою мені дуже допомогли:

“Акупунктура міста” Жайме Лернера про те, як функціонує місто і як можна пофіксити нудні бетонні райони за допомогою освітлення, зелені, музики та інших речей.

“Пішохідна психологія” Джефа Спека про те, як зробити місто більш дружнім до пішої людини і припинити будувати багатокілометрові транспортні розв’язки.

“Міста для людей” Йена Ґела про неочевидні речі, які роблять міста комфортними.

“Третье место” Рея Ольденбурга про роль кав’ярень, барбершопів, пабів та крамниць у формуванні ком’юніті.

✅  Помилятися

Тільки на власному досвіді й можна навчитись.

Якщо ви цінуєте короткі рецепти-мотиватори, то ось вам один: щоб писати про нове, треба полюбити нове. Кожна незнайома тема, якою б вузько спеціалізованою вона не здавалась, розвиває вас як автора. Так, перший текст коштуватиме зусиль, але уявіть, що він запускає таймер ваших 10 000 годин до рівня “експерт”. Полегшало? Сподіваюсь, що так.