Ми в MOON studio переважно допомагаємо маркетингом вирішувати задачі бізнесу. Але закони маркетингу діють і в культурі. Тому подумали, чому б не використати нашу експертизу і популяризувати сучасні театри. Арт-директор і фотограф Дмитро Рибаков розповів, як відбувається процес пошуку ідеї, зйомка і постпродакшн афіш.

Коли бачу театральні афіші чи квиток на виставу, в мене часто складається враження, ніби отримав путівку у кінець минулого століття. Коли «фотошопи» вже існували, а що з ними робити – ще не розуміли. А це аж ніяк не показує театр привабливим і сучасним. 

Якою має бути афіша сучасного театру

Афіша – це перший контакт глядача з виставою і від неї залежить, скільки квитків придбають. Вона передає атмосферу та доносить головну ідею вистави. Дає натяк на жанр, сюжет і антураж – це комедія, політична сатира чи соціальна драма.

Спроба зобразити на одній світлині одразу все, що відбувається у виставі, може зіграти злий жарт. Афіша має бути простою за формою. Не має значення, де глядач її побачить – на вулиці, в торговому центрі, чи у соціальних мережах, – у вас мінімум часу, щоб привернути його увагу і зацікавити. Тому варто використовувати максимально зрозумілі та яскраві образи. Найкраще привертає увагу людина, в ідеалі її обличчя крупним планом. І, звісно, сильні емоції. Виставу може «продати» зірка, яка в ній грає. Тому часто її беруть на передній план або взагалі залишають на афіші наодинці. Незалежно від того, яку за значенням роль вона там грає.

Як знаходимо їдеї

Перш ніж братись за афішу, намагаюся дізнатися якомога більше деталей. Якась з них може стати ідеальним доповненням до загальної картинки. Не сподівайтесь потрапити на репетиції. Робота над афішою часто починається ще до початку репетицій. Та й постановники і актори не люблять показувати сирий продукт. Відповіді майже на всі питання дає сценарій: який жанр і настрій вистави? чи є головний герой? який у нього емоційний стан, що його оточує, як взаємодіє з іншими? де і коли відбуваються події?

Важливо дізнатись, вистава репертуарна чи гастролюватиме. Для гастролей афіша має бути універсальною як за формою, так і за змістом. Вона націлена на максимально широку аудиторію по всій країні. Універсальність досягається зрозумілими образами без додаткових сенсів між рядків. Наприклад, афіша вистави «Тиха сімейна вечеря» – ми одразу бачимо обличчя людей, це вже гарний якір для уваги. Войовнича поза та емоції показують, що між цими людьми багатосторонній конфлікт. А карикатурність поз та емоцій, стислість композиції у просторі говорять, що це комедія, дія якої розгортається у невеликому приміщенні. Завершує картину назва «Тиха сімейна вечеря», яка одразу позначає, що персонажі – родичі та близькі друзі, та ще раз підкреслює, що це комедія. 

Іноді концепція афіші такої вистави може бути не стільки про сюжет, скільки про естетику, у якій презентуються персонажі. Наприклад, вистава «Дон Жуан» вже має у назві відоме ім’я. Основна кольорова палітра вистави – червона, що означає пристрасть, любов, та кров.

У випадку репертуарної вистави художні керівники знають свою цільову, тому можуть дозволити щось більш артове і провокаційне. Далі обговорюємо з художнім керівником і продюсером, яку атмосферу має передавати афіша. Буває, що художній керівник одразу приходить з ідеєю або ми пропонуємо замовнику декілька ідей на вибір – від прямих і однозначно зрозумілих до більш артових. Вже на зустрічі вирішуємо, яку втілимо.

Як це працює, розкажу на конкретних прикладах

Театр «Актор» поставив онлайн-виставу «Містер Баттерфляй» в zoom. Задача полягала у тому, щоб зробити афішу з архівним кадром театральної зірки Олексія Вертинського. Герой Олексія – куратор, що взаємодіє і з героями вистави, і з глядачами. Учасники вистави – глядачі і актори – знаходяться перед камерами, яким притаманні цифрові перешкоди, незвичний кут зору та оптичні артефакти. Так з’явилась ідея зобразити його на постері у трохи моторошній футуристичній кімнаті перед камерою ноутбука, кришку якого ми бачимо на передньому плані у розфокусі. А сам Олексій дивиться глядачам прямо в очі. 

Вистава «7 розгніваних джентльменів» – це комедійна репертуарна постановка. У ній 7 чоловіків, об’єднані однією подією та конфліктами між собою, знаходяться у барі. Оскільки немає одного головного героя, а від художнього керівника не було побажань виділити когось з них на першому плані, я подивився на сцену символічно. Цифра 7 виглядає як така собі барна стійка, за якою сидять герої. Пози розкривають їхні характери. Щоб афіша привертала увагу, я підсвітив “сімку”, як це буває у справжніх барах.

У виставі «Мегери» зірковий дует Ємцов та Вертинський грають двох літніх акторок в часи золотої ери Голівуду. Вистава показує закулісні бридкі ігри та інтриги, які для публіки ховаються під маскою безтурботного та розкішного життя. Звідси ідея зняти їх крупним планом у б’юті образах. Золоте тонування та грим підкреслюють оманливу атмосферу тих часів. При цьому ми бачимо двох чоловіків, які наче боряться за домінантне місце у кадрі, що показує конфлікт їх персонажів. Це була одна з найуспішніших наших афіш.

«Справжня історія Фрекен Бок» – це моновистава театральної агенції «Цукор», у якій, з елементами комедії, розкривається драматична біографія відомої з дитинства хатньої робітниці. Вона опиняється у телестудії і розповідає свою історію. Саме на цій атмосфері неможливої мрії та оманливого гламуру, якого героїня бажала усе своє похмуре життя, базується концепт. А обличчя хлопців і чоловіків на екранах позаду неї – це образи дітей та чоловіків, які відігравали роль у її житті. 

Як проходить зйомка

Я люблю фотографувати акторів. Вони з повною віддачею працюють у кадрі і навіть пропонують свої ідеї. Хоча іноді продюсери мене лякали, що артисти «проблемні» або бувають не в гуморі. Першим зірковим артистом у мене був Олексій Вертинський, і його поява перед камерою справила на мене вибуховий ефект, здавалось, що обмежень для нього не існує.

Коли знімається афіша, костюми до вистави бувають ще не готові. Або те, що добре виглядає на сцені, погано виглядає на фото. І тут викручуємось, як можемо. Буває, доводиться робити так, щоб одягу взагалі не було у кадрі, або збираємо його та реквізит по знайомих чи у студії, у якій знімаємо. Одного разу купили гламурну сукню у аутлеті, а потім розрізали, бо розмір не підходив акторці. А накладний вагітний живіт був один на усіх, тож між акторками він блукав п’ять разів за зйомку. Як і лікарський халат. Ми навіть знімали афішу для балету у піжамі!

Окремий вид зйомок – з тваринами. З ними треба бути швидким і готовим до усього. Одного разу ми знімали маленьку сову на плечі акторки у розкішній антикварній сукні з прокату. Сова не змогла втриматися від такої краси та напудила. Точніше, обісралася від усієї своєї великої совиної душі. Той самий випадок, коли «сміх крізь сльози». А ось лис, навпаки, добре пахнув шампунем, нікого не вкусив, та був слухняний.

Вистава у репертуарі знаходиться тривалий час, деякі актори можуть змінитися. Тож треба планувати процес так, щоб легко на постпродакшні замінити актора на нового, відзнявши додатково лише його. У акторів напружений графік і зібрати їх усіх у один час в одному місці – ще те завдання. Тому найчастіше акторів знімаємо на сірому тлі у студії поодинці або невеликими групами.

Коли ж зйомка закінчилась, я зачиняюся в умовній «червоній кімнаті» і допрацьовую макет до фінального вигляду.


Дмитро Рибаков

арт-директор та фотограф у маркетинговій агенції MOON studio