Кібератаки на датацентри: як ЦОД захищаються і готуються до нових загроз
До датацентрів прикутий особливий інтерес зловмисників, адже всередині них працюють системи банків, державних установ, операторів зв’язку та великих компаній.
Успішна атака на один об’єкт може порушити доступ до цих систем, скомпрометувати дані або зупинити їхню роботу. Тому операторам центрів обробки даних треба бути максимально обережними.
У цій статті розберемо, які атаки сьогодні найнебезпечніші для ЦОД, як на таких майданчиках захищають інфраструктуру та до яких нових загроз готуються вже зараз.
Які атаки найнебезпечніші для датацентру вже сьогодні
У звіті ENISA (Європейське агентство з мережевої та інформаційної безпеки) Threat Landscape 2025 цифрова інфраструктура та сервіси посіли третє місце серед найбільш атакованих секторів у Європейському Союзі.
DDoS становили 57,5% зафіксованих атак на цей сектор. Ще 34,3% інцидентів були пов’язані з кіберзлочинністю, зокрема, витоками даних і шкідливим програмним забезпеченням.
Атаки на датацентри відрізняються за цілями та наслідками. Одні мають зробити сервіси недоступними, інші — отримати контроль над системами, пошкодити дані або порушити роботу інженерної інфраструктури. Розглянемо основні сценарії.
DDoS
Під час DDoS-атаки зловмисники спрямовують до сервісу величезну кількість запитів. Ціллю може бути сайт одного клієнта, діапазон IP-адрес або мережевий вузол самого датацентру.
Якщо потік заповнює зовнішній канал, сервери можуть залишатися справними, але користувачі до них уже не підключатимуться.
Тому такий трафік намагаються зупинити ще до «входу» в центр обробки даних. Система виявляє різкий стрибок або нетипову структуру запитів і перенаправляє потік на очищення.
Шкідливі пакети відсіюються, а звичайні запити повертаються до сервісу. Локальне обладнання не врятує ситуацію, якщо атака вже повністю зайняла канал.
Додаткову стійкість дають кілька операторів зв’язку та фізично рознесені маршрути. Якщо два канали проходять через один кабельний колектор або спільний вузол, пошкодження однієї точки може вимкнути обидва.
Викрадені доступи
Другий сценарій починається з фішингового листа, слабкого пароля, старого облікового запису підрядника або невиправленої вразливості в системі віддаленого доступу.
Зловмисника цікавить насамперед адміністративний рівень: панелі керування мережею, системи моніторингу, резервного копіювання та інженерна автоматика.
Щоб один зламаний обліковий запис не відкрив усю інфраструктуру, мережу ЦОД ділять на окремі контури. Клієнтські сервери відокремлюють від мережі керування, офісних систем та обладнання, що контролює живлення й охолодження. Середовища різних клієнтів також ізолюють одне від одного.
Для адміністраторів використовують окремі облікові записи та багатофакторну автентифікацію. Доступ підрядника можна видати лише на час конкретних робіт, а всі дії в критичних системах — записувати. Тоді команда бачить, хто і коли змінив конфігурацію, та може швидше помітити стороннє втручання.
Шифрувальники та вайпери
Програми-шифрувальники блокують файли, й після цього зловмисники вимагають викуп. Вайпери діють інакше: їхнє завдання — знищити дані та порушити роботу систем.
Саме такі руйнівні програми неодноразово застосовували проти України. Microsoft також фіксувала поєднання кібератак з ударами звичайною зброєю.
Зловмисники часто шукають резервні копії одразу після проникнення. Якщо бекап доступний з того самого облікового запису, що й основні дані, його можуть зашифрувати або стерти разом з ними.
Тому копії зберігають в окремому середовищі, частину роблять незмінюваною або офлайн. CISA (Агентство з кібербезпеки та безпеки інфраструктури США) радить шифрувати критичні резервні копії та регулярно перевіряти їхнє відновлення.
Для датацентру важливі також копії конфігурацій маршрутизаторів, міжмережевих екранів і систем моніторингу. Без них обладнання доведеться налаштовувати заново саме тоді, коли кожна хвилина простою має значення.
Атаки на інженерні системи
Робота серверів залежить від електроживлення, охолодження, пожежної безпеки та контролю доступу. Цими системами часто керують цифрові контролери й диспетчерське програмне забезпечення, тому вони теж потребують кіберзахисту.
Віддалений доступ до інженерного обладнання обмежують, команди та зміни конфігурацій записують, а самі системи відокремлюють від офісної та клієнтської мереж.
Паралельно команда повинна мати процедури ручного керування на випадок, якщо частина автоматики стане недоступною.
Для українських центрів обробки даних до цього додається ризик одночасного фізичного удару, відключення електроенергії або пошкодження лінії зв’язку.
Резервне живлення в цей момент підтримує також маршрутизатори, системи очищення трафіку, моніторинг, контроль доступу та засоби зв’язку чергової команди.
Як помічають атаку і що роблять далі
Деякі атаки розгортаються за хвилини, інші можуть залишатися непомітними місяцями. Тому в ЦОД стежать не лише за завантаженням каналів.
Команда цілодобово збирає події з мережевого обладнання, систем входу, серверів та інженерної інфраструктури. Незвична авторизація вночі, раптова зміна налаштувань і передавання великого обсягу даних назовні разом утворюють картину, якої не видно з одного журналу.
Після виявлення інциденту команда ізолює уражений сегмент, блокує скомпрометовані доступи, зберігає журнали для розслідування, перевіряє сусідні системи та повідомляє клієнтів, яких може стосуватися атака.
Такі сценарії регулярно відпрацьовують на навчаннях. Наприклад, DDoS відвертає увагу чергових, а в цей час хтось входить під обліковим записом адміністратора. Або шифрувальник уражає клієнтське середовище одночасно зі зникненням основного каналу зв’язку.
Тренування показує, чи актуальні контакти, хто ухвалює рішення і скільки насправді триває відновлення.
Де закінчується захист датацентру
Датацентр зазвичай відповідає за майданчик, живлення, охолодження, фізичний доступ і замовлені мережеві послуги. Клієнт керує своїми серверами, операційними системами, застосунками та обліковими записами. Резервне копіювання й DDoS-захист також можуть бути окремими послугами.
Тому перед розміщенням обладнання у датацентрі клієнти уточнюють:
чи входить захист від DDoS у послугу та де очищується трафік;
скільки операторів і фізично незалежних маршрутів має майданчик;
як відокремлені клієнтські, адміністративні та інженерні мережі;
хто стежить за інцидентами вночі та як швидко повідомляють клієнта;
за які рівні захисту відповідає датацентр, а за які — клієнт.
До яких атак датацентри готуються вже зараз
У найближчі роки атаки ставатимуть швидшими та масштабнішими. За оцінкою британського Національного центру кібербезпеки, до 2027 року зловмисники активніше використовуватимуть штучний інтелект для розвідки, пошуку вразливостей, створення фішингових повідомлень і шкідливого коду.
Через це між появою вразливості та першими спробами її використати проходитиме дедалі менше часу.
Датацентрам доведеться швидше встановлювати критичні оновлення, автоматизувати виявлення аномалій і заздалегідь визначати, які системи потрібно ізолювати у разі проникнення.
Ще один ризик — атаки через постачальників. ENISA поставило атаки через скомпрометоване програмне забезпечення сторонніх постачальників на перше місце серед кіберзагроз до 2030 року.
Ціллю може стати оновлення платформи віртуалізації, прошивка мережевого обладнання, агент моніторингу або система віддаленого керування. Оскільки такі компоненти вже мають доступ до інфраструктури, одна компрометація здатна зачепити одразу багато систем.
Тому центри обробки даних посилюють перевірку постачальників, контролюють цілісність оновлень, тестують їх перед встановленням і готують сценарії швидкого повернення до попередньої конфігурації.
Висновок
Вже сьогодні датацентри захищаються й відбиваються від DDoS, викрадення доступів, шифрувальників, вайперів та атак на інженерні системи.
У майбутньому атаки ставатимуть швидшими через ШІ, а зловмисники частіше намагатимуться проникнути через програми й оновлення сторонніх постачальників.
Тому центри обробки даних посилюють перевірку компонентів, швидше реагують на нові вразливості та регулярно тестують захист.