Після запуску колаборації з Ліліт Саркісян Молокія вирішила показати історію проєкту глибше — розповісти про художницю, її ритуали, підхід до творчості та процес створення картин для фруктово-квіткових йогуртів. В інтерв’ю мисткиня розповідає про ранкові ритуали, натхнення і що дає їй життєві сили.
- Яка ваша звичка або ритуал наповнюють та повертають відчуття внутрішньої радості?
Для мене повсякденні побутові ритуали мають величезне значення. Слова "побут" і "рутина" для мене не мають жодної негативної конотації, навпаки, це щось дуже рідне. Це те, що заспокоює, тримає мою менталку і дає відчуття безпеки.
Тому, як би банально це не звучало, для мене велика цінність почати ранок саме так, як я звикла його починати, без несподіваних і неприємних зовнішніх факторів.
Я люблю прокидатися повільно, тоді, коли хочу прокинутися. Я починаю працювати досить пізно, бо давно зрозуміла, що стаю по-справжньому продуктивною тільки після того, як проведу ранок у спокійному ритмі. З двома дітьми було непросто налаштувати такий ритм і він не одразу спрацював, але дисципліна перемагає все.
Мій ранок — це тренування, моя вірменська кава, і неспішний сніданок, який я обожнюю готувати, а ще більше обожнюю його їсти.
- Як навчитися помічати красу кожного кроку, коли всередині хочеться одразу все робити ідеально?
Я бачу красу саме в неідеальному. І мені здається, мої картини навіть це підтверджують. Ви, напевно, помітили, що часто я пишу неідеальні, у різному стані, іноді незавершені, не завжди детально прописані квіти. І саме в цьому я бачу величезну цінність життя: мені не потрібно бути ідеальною, щоб подобатися і бути щасливою.
Я б радила просто навчитися насолоджуватися моментом і цінувати те, що в нас є. І прийняти той факт, що ідеально не буде ніколи.
Але може...
ПРОСТО БУТИ.
І інколи ось це — просто бути — скарб.
- Працюючи над колаборацією з Молокія, що ви відкрили для себе по-новому — у відчутті себе або у підході до творчості?
Можливо, я вас здивую, але найбільшою новизною в роботі з Молокія для мене стала не моя мистецька практика, а сама ідея поєднання йогуртів і молочної продукції з моїми квітами.
Ця колаборація була досить несподіваною і неординарною, і саме це викликало в мені величезну жагу до проєкту. Він так полюбився людям саме тому, що в ньому зійшлося абсолютно все:
- цінність ручної роботи — як у бренду, так і в моїй творчості,
- спільна естетика,
- новизна
- і унікальність формату.
- Що б ви порадили тим, хто шукає більше натхнення? Як підтримувати в собі здатність бачити його в повсякденних речах?
Я б радила не орієнтуватися на інших, а звернутися всередину себе і чесно відповісти на прості (ні!) питання: що драйвить саме вас, що цікаво саме вам, що подобається саме вам, від чого саме вам стає краще. І вже від цього відштовхуватися: будувати своє життя і свою рутину так, щоб це приносило задоволення.
Не намагатися шукати натхнення в чомусь недосяжному або надто масштабному. Натхнення є всюди. І воно безкоштовне: нас оточує неймовірна природа, архітектура, люди. Спробуйте знаходити своє натхнення в маленьких деталях.
І поступово ви почнете помічати красу, почнете виокремлювати її, почнете навіть відчувати, як вона впливає на ваш стан, настрій і на ваше життя.
- Як серед шуму очікувань ззовні продовжувати слухати себе? Що допомагає вам відрізняти — це справді моє чи це просто очікування ззовні?
Я думаю, що є багато практик, які допомагають почути себе, зрозуміти і відновити зв’язок між тілом, розумом і серцем. У моєму випадку цією практикою є моє мистецтво.
Творчість для мене терапевтична. Вона дає можливість рефлексувати, особливо в моменті. Це дуже медитативний процес, у який я занурююся кожного дня, і який часто перетворюється на абсолютно відверту розмову із собою.
У мистецтві я не можу собі брехати. Я не можу прикидатися. Я не можу і не хочу слухати зовнішні голоси. Це допомагає мені зосередитися на собі, на своєму внутрішньому стані, на своїх бажаннях, почуттях і емоціях. Коли я працюю, не існує нікого, окрім мене і полотна.