Місце, де повертають віру в себе: Як працює психологічна служба в Superhumans Center

Автор: Алевтина Лісняк, психологиня у методі когнітивно-поведінкової терапії, консультантка з комунікацій та психічного здоровʼя для організацій

Разом із групою Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії (УІКПТ) ми відвідали центр воєнної травми Superhumans у Львові — сьогодні, один із найінноваційніших осередків реабілітації в Україні. 

У цій статті я хочу поділитися тим, що я мала змогу дослідити — як працює команда психологів Superhumans, інклюзію, групи «рівний-рівному», кризове консультування і виклики, з якими стикаються в центрі.

Центр, у якому працює команда майбутнього

Superhumans — великий сучасний центр воєнної травми, що спеціалізується на протезуванні та реабілітації. Тут анітрохи не відчувається ні запаху лікарні, ні безнадії. Тут пульсує сила життя (і добре пахне).

В центрі працюють мультидисциплінарні команди: хірурги, фізіотерапевти, ерготерапевти, психологи. Ми побачили не просто реабілітаційний процес, а цілу філософію, як воїнам повертають відчуття спроможності і віри в себе.

Люди, які творять зміни

Нашу групу зустрів Алекс Гальчинський — керівник психологічної служби центру, КПТ терапевт, експерт в травмофокусованій терапії. Він одразу відгукнувся на наш запит приїхати. Навіть переніс свої плани, щоб особисто провести екскурсію. Разом з колегами в центрі нас провели через живий процес реабілітації.

Ми не боїмося складних випадків і робимо протезування різної складності. Найважливіше, щоб протез людині подобався. Тому ми стараємося виконати всі побажання

— розповідають в майстерні і показують різні дизайни протезів. На сьогодні в центрі зробили вже 2000 протезувань.

Поки ми досліджували центр, пацієнти продовжували свої тренування і свої справи. Ось ми йдем в кабінет ерготерапії. Проходячи повз військового, що тренував дрібну моторику, я ніби перепрошуючи, що ми його турбуємо тихо сказала «Добрий день». У відповідь він жваво повернувся, голосно вітаючи мене навзаєм: «Добрий день!». Ми посміхнулися. В цьому голосі я почула стільки сили життя і привітності.

Психологічна служба: Від скринінгу до відновлення функції

У центрі змінюється підхід до психічного здоров’я — від скринінгу симптомів до відновлення функцій, які забезпечують повноцінне життя. Раніше в основі був тотальний скринінг, відповідно моделі «червоних прапорців». Зараз базовий скринінг на депресію, тривогу, ПТСР залишається, проте у фокусі підсилення інших специфічних втручань відповідно до Міжнародної класифікації функціонування (МКФ). Це означає, що фокус змістився з діагнозу на функцію: що зараз порушено, що заважає жити — із цим і працюють. 

Один із ключових викликів центру — обмеження в часі перебування і постійний потік нових пацієнтів. Тож такий підхід робить допомогу більш гнучкою та ближчою до нагальних потреб людини і можливостей надати їй допомогу:

Наш фокус — не на тому, що ми вміємо лікувати, а на тому, чого потребує пацієнт

— каже Алекс.

Загалом реабілітація тут починається ще до прибуття пацієнта і не закінчується після виписки — це супровід, що триває. Зараз у центрі створюють кризову психологічну службу, де 3 фахівці на добу чергуватимуть, підтримуючи пацієнтів на всіх етапах — від евакуації до повернення додому.

Робота, що вимагає стійкості

В львівському центрі працює 15 психологів. Це фахівці різних напрямів (КПТ, гештальт, психоаналіз), проте всі об’єднані знаннями і навичками працювати з травмою та кризовими станами.

Психологи центру проводять по 5–6 консультацій на день, більшість — у форматі точкових інтервенцій , які пов'язані з процесом реабілітації. Це непроста робота, тому адаптація нових фахівців відбувається поступово — щоб запобігти вигоранню, зберегти емоційну стійкість та якість допомоги.

Алекс зазначає, що високий рівень зарплат також мотивує залишатися і працювати стабільно. А головне, що тут кожен день не схожий на інший і кидає новий професійний виклик фахівцям:

Ось наприклад, непроста ситуація в хірургії, ми сідаємо з хірургом і разом думаємо, як вирішити певне завдання

Залучення сімʼї і сила стосунку

У центрі наголошують: реабілітація — це завжди процес, у якому бере участь не лише пацієнт, а й його сім’я. Інколи сімʼя може підсилювати реабілітаційний процес, інколи буває навпаки. У штаті також є дитячий психолог, адже в центрі проходять реабілітацію й діти. Буває, батьки потребують більшої підтримки ніж діти — тож робота з сімʼєю є важливою частиною реабілітації.

Окремий напрям — програма «рівний рівному», де військові, які вже пройшли шлях реабілітації, допомагають тим, хто лише починає. Вони стають ніби «місточками довіри». Адже між військовими порозуміння часто народжується швидше.

Проте Алекс наголошує: цивільні психологи не менш цінні.

Пацієнт — фахівець свого досвіду. А психолог — фахівець супроводу. З такого погляду разом вони можуть знайти спільну мову

Також волонтери центру допомагають відновлювати тематичні групи, де пацієнти можуть спільно працювати над схожими труднощами. Тепер вони більш спеціалізовані, як от, робота з болем.

Цінності і стандарти

Загалом в центрі немає жорстких протоколів. Тут розуміють, що втрата кінцівки — це не лише фізична травма, а й виклик щодо ідентичності. Тож допомога має бути багаторівневою: від відновлення функціонування до прийняття свого досвіду та повернення віри в себе.

До лікування підходять гнучко — під специфіку кожного пацієнта. Помітили теж, що якщо постраждали кінцівки, то велика ймовірність, що й барабанні перетинки, і впровадили ЛОР-напрямок. Проте тут є свої виклики:

Якщо протези наші пацієнти сприймають, що це круто, то слуховий апарат частіше сприймається негативно, що то про старість. Проте якось пацієнт після встановлення слухового апарату був вражений, коли усвідомив, що рік не чув, як співають пташки на вулиці

— розповідає Алекс.

У Superhumans не приймають людей із алкогольною чи наркотичною залежністю, в разі таких випадків пацієнтів скеровують у спеціалізовані центри, де їм можуть фахово допомогти.

Подивись на небо

З центру, напевно, всі ми вийшли наповнені вдячністю. Тут у кожному слові, у кожному русі відчувається глибока повага до гідності людини і віра в її силу.

Питаю у Алекса наприкінці, як би він описав, яке послання він намагається передати своїм пацієнтам. Він трохи задумався, а потім сказав:

Все можливо. Подивись на небо — Ти бачиш його повністю? Ні. Так і твої можливості — вони безмежні

Низький уклін героям за захист і скорішого одужання💪 Дякуємо Алексу і команді центру за цікаву, детальну екскурсію, ви робите дуже важливу справу! І також всім нашим колегам, які це організували.