All articles

Творчій оптимізм Девіда Хокні

253

11 червня не стало Девіда Хокні, видатного британського художника, чиє ім'я знають у всьому світі. Його праця надихнула мільйони людей шукати прекрасне в простих речах, не боятися кольору, нових інструментів і власного унікального погляду. Мистецтво Хокні нагадує, що оптимізм — це не вроджена риса характеру, а щоденний вибір, доступний кожному. У цій статті ми зібрали принципи позитивного світогляду художника в його памʼять.

Позитивний світогляд Девіда Хокні народився з праці

Митець пройшов крізь війну та кризи і не чекав натхнення ззовні, щоб радіти. Його оптимізм був свідомим рішенням — навичкою, що тримається на щоденній дії.

«Світ дуже, дуже гарний, якщо на нього дивитися. Але більшість людей не надто й дивляться, чи не так?», — Девід Хокні в інтервʼю для Louisiana Museum of Modern Art.

Звичайні речі теж варті уваги

Хокні знаходив сюжети там, де їх ніхто не шукав: калюжа, попільничка, стілець. Він придивлявся, доки просте не ставало цікавим. І показував — цінне поруч.

Колір передає настрій точніше за форму

Яскраві кольори стали однією з головних рис стилю митця. Коли Девід Хокні створював декорації для опери «Чарівна флейта», художники жартували, що малювали їх у сонцезахисних окулярах.

Розвиток починається з цікавості до життя

Хокні одним із перших серед художників почав малювати на iPhone та iPad. Він не чекав, поки інструмент стане звичним, а брав його в руки та досліджував. Саме так народжувалися цілі серії робіт.

Радість стає сильнішою, якщо нею ділитись

Роками художник починав свій день із малювання квітів і надсилав цифрові букети найближчим друзям без приводу. Його оптимізм не залишався в майстерні.

Погляд на світ не залежить від обставин

Локдаун застав 82-річного Хокні у нормандському фермерському будинку. Поки світ завмер у невизначеності, він щодня малював весну, яка розквітала в саду навколо нього.

«Малювання схоже на гру в шахи: розум мчить уперед, випереджаючи ходи, які ти зрештою робиш», — Девід Хокні у книзі «Хокні про фотографію: розмови з Полом Джойсом».