31 січня відбулася панельна дискусія “UX. Кар’єрний перехід. Вигорання. Реальні історії”. Ми продовжили розмову у форматі інтерв’ю — без романтизації, з конкретними кейсами та чесними відповідями.
Спікери:
🎤 Катя Камʼянець — Senior Product Designer
🎤 Марта Гудзь — Senior UX Designer
🎤 Юрій Галюк — Customer Experience Lead
🎤 Катя Камʼянець, Senior Product Designer в ELEKS
Якщо згадати твій шлях у дизайні — у який момент було реально найважче?
“Перехід з мідла на сініора. Не здача матриці, а саме: як це відбулося всередині. Я була на одному ентрепрайз-проєкті 2 роки. Врешті я зрозуміла, що переросла такий формат роботи. Більше не хотіла дейліків заради дейліків — хотіла бачити сенс у своїй роботі.
Але якщо ти джун і хочеш рости, то тут наважитись на зміни було важче — вже була вибудована зона комфорту.”
Які очікування про UX сьогодні найчастіше розбиваються об реальність?
“Якщо говорити про дизайнерів — що вивченого раніше достатньо і не потрібно йти в ногу з часом.
Від замовників — що AI може зробити хороший дизайн.”
Якщо до тебе приходять з фразою: “Хочу в UX, бо там цікаво і добре платять” — що ти відповідаєш?
“Так, там цікаво і добре платять.”
Чи був момент: “Я дуже втомилася від дизайну”?
“Не було. Від дизайну я ніколи не втомлювалася — це моє покликання.
Втомлювали беззмістовні проєкти, неадекватні вимоги".
“UX — не відповідь, і це ок”. Про що це для тебе?
“Мені ця фраза звучить суто з точки зору бізнесу: не всі проблеми можна вирішити дизайном.”
Катя наводить приклад:
“Я розробляла додаток: дизайн був чудовий, усе працювало. Але бізнес страждав. В якийсь момент дизайн-таски перестали зʼявлятися, і ми декілька місяців просто вичищали дизайн-систему. Було дуже нудно. Через якийсь час замовник вийшов до нас на звʼязок і повідомив, що по розробці все зупинилося, тому що він мусить налагодити “наземні”, скажімо так, процеси. Нас не звільнив, до речі, але я сама пішла з того проєкту. І дуже вдячна за прозорість комунікації."
Яка одна зміна в мисленні допомагає не вигоріти?
"Вигорання – це насправді точка росту. Стає тісно десь, де колись було комфортно. Як тільки тіло подає такий сигнал, потрібно його слухати і змінювати щось (компанію чи проєкт).
Іноді довгий сабатікал теж допомагає. Я колись дуже боялася стрибнути в невідоме і залишитися без фінансової подушки, але, як виявилося, саме це мені і було потрібно зробити — піти назустріч своєму страху. І через 2 місяці подорожей і байдиків я набралася натхнення до роботи на новому рівні."
🎤 Марта Гудзь, Senior UX Designer в ELEKS
Якщо порівняти початок кар’єри і зараз — що стало складніше, а що простіше?
“Стало простіше в доступі до інформації і навчанні. Стало складніше конкурувати. Менше шансів на помилки. Більша відповідальність.”
Чи був у твоїй практиці момент, коли ти зрозуміла: «Це вже не просто втома»? Як ти це для себе розпізнала?
- Коли після відпустки все одно повертаєшся розбитою.
- Коли продуктивність падає.
- Коли зранку не можеш розпочати день і завершити таски.
- Коли стресуєш через найменші дрібниці, а часу на вирішення йде набагато більше.
Можеш пригадати кейс, коли вигорання прийшло не через один складний проєкт, а через накопичення дрібних речей?
“В мене вигорання прийшло через сукупність накопичених проблем на початку ковіду.
Замість зупинитись і видихнути, я набирала обороти, щоб встигнути все — і це відобразилось у роботі.”
Що особисто тобі допомогло залишатися в UX після багатьох років — не вигоріти і не втратити сенс?
“Вигоряла і не раз… розуміння, що робота може бути нудною, не обов’язково все має горіти, і ти маєш виконувати важливі місії. Старайся сама закладати цікавість в завданнях. Якщо з’являється нудьга — додавати яскравості навчанням, хобі, подорожами… список можете самі продовжити. Робота має давати відчуття стабільності як одна з опор, особливо в період війни.
Насправді тут (в сфері дизайну) є можливість займатися "різношерстими" завданнями постійно, чим мені і подобається. Зараз от почала додатково займатися проєктами із соціальною складовою та культурною дипломатією. Це такий собі level up, і мені це цікаво."
Якщо UX — це марафон, що варто робити регулярно?
"Розвиватись. Вчити щось нове. Пробувати нові напрямки. Нетворкатись офлайн. Заповнювати життя не тільки роботою, а й розвивати свої сфери. Дбати про здоров’я і сон, так як ти це зичеш у себе майбутнього, запаси в кредит."
🎤 Юрій Галюк, Customer Experience Lead в ELEKS
Зазвичай всі говорять про успіх, а яка типова помилка UX-фахівців у реальних проєктах?
"На мою думку, найбільша помилка UX-фахівців – тунельний зір і відсутність цілісної картинки. Через це багатьом бракує гнучкості у прийнятті рішень, бо треба або зробити “все згідно з євристикою і стандартами ДСТУ”, або не робити взагалі. Але кожен бізнес працює в умовах постійних обмежень ресурсів і невизначеності як такої. Як казав Стів Джобс, “Real artists ship” (цікаво, чи сказав би він так само з релізом Liquid Glass) – інколи нам потрібно йти на компроміси і робити MVP.
Поки це не зміниться – дизайнери далі будуть дратуватися, що їх не пускають за стіл важливих обговорень C-level менеджерів (де менеджери швидше самі пройдуть короткий модуль з дизайн-мислення в бізнес-школі). До речі, про це багато роздумує Дон Норман у своїй останній книзі “Дизайн для кращого світу”.
Окрім співпраці з ELEKS, у тебе є Dysarium, читацький клуб, викладання в УКУ. Чи були моменти, коли ти ловив себе на думці: «Мене занадто багато всюди»?
"Мене і зараз занадто багато всюди. Жартую. Я вважаю, що одна з ключових навичок — це вміння працювати в команді, і яким би класним ти не був, найкращі речі можна зробити тільки в команді. Наші курси в УКУ розвиваються з 2019 року, і вони вийшли класними саме завдяки досвіду усього нашого дизайн-офісу. З кожним роком ми автоматизуємо та покращуємо процес , тому зараз викладання не забирає багато часу.
Дизаріум — це для мене взагалі приклад того, що люди можуть зробити буквально з нічого. Це, перш за все, заслуга співзасновників Юри Бакая і Юліани, які зібрали фантастичних, вмотивованих колег. До речі, більшість з команди — дизайнери, тому можемо підтвердити, що наших навичок більш ніж достатньо для організації і керування процесами, а не тільки в ролі виконавців."
Як відрізнити “це дає енергію” від “я вигоряю”?
"Я вже успішно попробував на собі усі стадії вигорання, і хочеться вірити, що знайшов формат, який працює для мене. Важливо розуміти, що повністю позбутися всього, що ту енергію забирає, не вийде. Бо хтось мусить ходити на дзвінки і робити ненайцікавішу роботу— для цього це і робота, за яку платять гроші. Тому важливо, щоб в особистому житті було більше речей, які дають енергію — спорт, книги, хобі та час на відпочинок. Я дуже радий, що “хаслити” більше не модно."
Чи доводилося тобі свідомо ставити ініціативи на паузу?
"Постійно. Є речі, які цікаво спробувати, але потім виходить, що ресурсів для цього немає. Наприклад, зараз книжковий клуб відбувається суто раз на місяць, наживо у Львові. Оригінально, був план робити зустрічі ще онлайн, але в процесі зрозумів, що тоді це не приносить радості, і відмовився від ідеї.
Раніше знімав ролики на YouTube, але зупинився, коли виговорив усе, що хотів виговорити. Ще в нотатках маю детальний план кількох подкастів – але поки вони залишаються (не) цікавими історіями, які можна розказати за застіллям."
Головний “якір”, який допомагає не перегоріти?
"Чудові люди навколо. У мене найкращі колеги в ELEKS, і я дуже вдячний за постійну підтримку. На початку повномасштабного вторгнення через стрес я не помітив вигорання і не міг повернутися до звичного стану. Колеги переконали мене піти у відпустку і з розумінням поставилися до вимушеної паузи. Мені дуже цінно мати відчуття стабільності і розуміти, що я не сам."
