Від макета до друку: як уникнути типових помилок дизайнерів

Здача макета в друк – це завжди випробування: навіть досвідчені дизайнери можуть натрапити на підводні камені. Чому кольори на екрані відрізняються від друкованих? Чи достатня роздільна здатність зображень? Як уникнути неприємних сюрпризів зі згином і чорними плашками?

У цій статті ми розбираємо найпоширеніші помилки та даємо практичні поради, які допоможуть отримати ідеальний друкований результат.

Читайте уривок із книги «Заповіді графічного дизайну» Шона Адамса, Пітера Доусона, Джона Фостера, Тоні Седона та готуйте ваші макети до здачі у друк правильно.

Вивчи коло кольорів

Теорія і практика кольору спирається на просту концепцію кола кольорів — воно візуально показує, як зі світла (RGB) або пігменту (CMYK) створюється колір і як один колір пов’язаний із іншим. Коло кольорів ми зазвичай представляємо — не дивуйтеся — у формі кола, поділеного на сектори — в сумі 360 градусів. Або як діапазон градієнтів — один колір поступово переходить у інший, насиченіші кольори йдуть по зовнішньому краю. ноді у формі смужки, як на панелі вибору кольорів у фотошопі.

Зверніть увагу, як побудовано коло кольорів: три спиці колеса утворено трьома основними кольорами —  червоним, жовтим і синім. з поєднання основних кольорів виникають вторинні: оранжевий, зелений і фіолетовий. з поєднання первинних і вторинних виникають третинні, і т. д. Комплементарні кольори — тобто ті, які доповнюють один одного, римуються між собою, — розташовуються на протилежних сегментах кола: наприклад, основний синій і вторинний оранжевий. ТС

Переконайся, що налаштування кольору в усіх програмах синхронізовано

Велика перевага пакетних програм для дизайну полягає в тому, що за переходу з однієї програми в іншу робоче середовище залишається тим самим (або таким самим, схожим). У цій дисципліні особливо добре зарекомендували себе програми Adobe Creative Cloud — розробники подумали про синхронізацію налаштувань кольору в різних колірних системах і зробили централізований функціонал Adobe Bridge. За переходу з фотошопу в індизайн або з ілюстратора у фотошоп програма підхоплює налаштування, які стосуються обробки зображень. Чому це важливо? Якщо не перейматися збереженням колірних налаштувань під час переходу між програмами, можна взагалі кольорами не перейматися —  кінцевий результат усе одно буде непередбачуваний і непослідовний. Зрозуміло, що сам по собі цей момент не має творчого характеру, однак він дуже важливий, якщо ви хочете, щоб кінцевий результат був максимально наближений до того, що ви бачите на моніторі. ТС

Бери натхнення з шедеврів мистецтва

Якщо ви ламаєте голову, які кольори обрати для нового проєкту, то є багато корисних ресурсів на цю тему — і друкованих, і електронних. Тисячі різних комбінацій кольорів —  бери не хочу. Хороше уявлення про мистецтво поєднувати кольори дає ще один ресурс — зазначу, що його створили найавторитетніші фахівці. Подивіться на живопис. Люди експериментували з поєднанням кольорів тисячі років, тож прецедентів вистачає, спадщина величезна. Ніщо не заважає покласти в основу дизайнерського проєкту який небудь витвір мистецтва. Треба поєднати відтінки чорного й коричневого — подивіться на печерні малюнки. Треба глибокі й розкішні кольори — беріть Ганса Гольбейна молодшого. Треба щось яскраве і сміливе — спробуйте Вінсента ван Ґоґа або Марка Ротко. Якщо ви більше любите графіку, подивіться на Роя Ліхтенштейна, Піта Мондріана або Енді Воргола. Там поклади кольорів. ТС

Не віддавай у друк RGB-кольорів

Змиритися з цим непросто, я знаю, але таке життя: RGBкольорів не друкують. Це неможливо. RGBкольори робляться зі світла, яке випромінює монітор. CMYK кольори й пантони — з пігментів, які світло, навпаки, відбивають. RGBкольори, як правило, яскравіші й насиченіші, бо RGBмодель має набагато ширшу колірну гаму, ніж CMYK. Коли дивишся на яскраво червоний RGB на моніторі, виникає спокуса думати, що й на обкладинці брошури, яку ти зараз верстаєш, він буде таким же ефектним. Не хочу вас розчаровувати, але не буде. Друк на чотири фарби просто не здатен відтворити такий колір, хоча деякі пантони можуть упритул до нього наблизитися, бо в них можна додати трохи білого пігменту. Тож якщо бюджет проєкту дозволяє додати пантон — додавайте. Слід пам’ятати ще один важливий момент: ми дедалі частіше презентуємо дизайн із планшета або ноутбука, тому незайве пояснити клієнту, що в реальності все виглядатиме трохи не так, як на екрані. ТС

Для великих чорних плашок використовуй «глибокий чорний»

Коли ми друкуємо чорним щось локальне — наприклад, буквицю Х гарнітурою Gill Sans Bold у 36му кеглі, — то на контрасті між чорним кольором букви і білим кольором паперу виникає виразний акцент. Однак якщо чорним задруковувати велику площу, наприклад журнальний розгорт, то він здається не таким уже й чорним. Якщо недокласти в процентну формулу трохи CMYкольорів, то чорний колір стане виразнішим (він так і називається «глибокий чорний», rich black). Типовий глибокий чорний — це по 50 відсотків трьох кольорів плюс 100 відсотків чорного. Спробуйте 100 відсотків чорного, 70 блакитного, 30 малинового і 40 жовтого — вийде «холодний» чорний. Якщо потрібен тепліший чорний, спробуйте 100 чорного, 30 блакитного, 60 малинового і 60 жовтого. Важливо не перебрати з відсотками, бо забагато фарби —  забагато вологи в процесі друку (див. сторінку 217). Завжди консультуйтеся зі своєю друкарнею. ТС

Ніколи не визначай кольорів для друку за тим, які вони на моніторі

Проблема стара як світ, але незайве нагадати. Кольори, що їх ви бачите на моніторі, представлено в моделі RGB — вони ніколи не бувають абсолютно точними. Електронне представлення CMYK або пантон кольорів не буде тим самим, що фарба на папері. Кольори можуть бути схожими, але ідеального збігу не вийде. дизайнерам, і клієнтам важко дається ця думка, адже вони схильні вірити, що отримають із друку достоту те саме, що бачать на екрані. Мало того — те, що вони бачать на своєму екрані, відрізнятиметься від того, що бачите на своєму ви. Я завжди дотримуюсь інструкцій із кольороподілу, які містяться у каталогах фірми Pantone, і показую все клієнту — тільки так можна бути впевненим, що кольори вийдуть правильні. Ще один хороший спосіб зрозуміти, що ми насправді отримаємо, — кольоропроби, пробні відбитки. Краще перестрахуватися, ніж потім шкодувати. ПД

Пильнуй, щоб важливі деталі не стали на згин

Фотографія навиліт у книжному або журнальному розгорті — ефектний візуальний прийом, деякі зображення так і просять: «Зроби мене якнайбільшим». Пейзаж або архітектура прекрасно працюють на розгортах, особливо якщо додати виразної типографії в заголовок, —  виходить парадний вхід у статтю або розділ. Однак не треба забувати, що в цій конструкції є важлива деталь — згин. Проєктуючи розгорт, ми мислимо ліву і праву частину як одне ціле. Плаский монітор нам так розгорт і показує —  замість корінця тонка лінія, однак у реальній книжці й реальному журналі існує корінець, і він з’їдає частину розгорту. Пейзаж цю обставину зазвичай переживає безболісно, чого не скажеш про портрет. Розрізати згином розгорту чиєсь обличчя — смертний гріх у дизайні. Не відрізайте людині ніс, показуючи обличчя. Переконайтеся, що згин проходить по нейтральній території. ТС

Перевіряй, щоб на всіх зображеннях було реальних 300 ppi

Стандартна роздільна здатність для друку повноколірного растру —  300 ppi. Я кажу ppi (pixels per inch, пікселі на дюйм), а не dpi (dots per inch, крапки на дюйм), бо в наші часи всі працюють із зображеннями здебільшого в цифровому середовищі, а піксель набагато зручніша одиниця вимірювання роздільної здатності. Вважається, що за щільності 300 ppi й вище людське око не здатне розрізнити окремий піксель, тому саме така роздільна здатність стала стандартом якісного друку. На вибір роздільної здатності впливають і інші чинники, наприклад растеризація (див. сторінку 247). Уявімо, що в нас є зображення: роздільна здатність 300 ppi, розмір 4 × 6 дюймів. Вставляючи це зображення в макет у тому самому (або меншому) розмірі, ми зберігаємо роздільну здатність 300 ppi — теоретично, друк буде окейний. А от якщо ми збільшимо це зображення, то втратимо роздільну здатність. За розміру 8 × 12 дюймів роздільна здатність впаде вдвічі — до 150 ppi, а це погано позначиться на якості друку. Суть у тому, щоб ніколи не перевищувати 100 процентів розміру 300піксель надюймових зображень. Хіба що іншого виходу немає. ТС

Розберися з форматами файлів

Існують різні формати файлів, усі чимось відрізняються, у кожного свої плюси й мінуси. Якщо в дизайн процесі фігурує друк, то найкращим варіантом залишається TIFF (Tagged Image File Format), бо він зберігає службову інформацію (наприклад, про альфаканали, що дозволяє імпортувати маски безпосередньо в макет). З тих самих причин популярні рідні формати фотошопу. JPEG (Joint Photographic Experts Group) добре підходить, якщо треба зменшити розмір файлу, але будьте обережні з величиною стискання, бо може постраждати якість. Крім того, JPEG не найкращий вибір, якщо колись потім виникне потреба редагувати зображення, адже за кожного збереження ми щось втрачаємо на якості. Забудьте про EPS (Encapsulated PostScript) — цей формат, по суті, вийшов із ужитку; для вектора краще користуватися рідними форматами ілюстратора. PNG (Portable Network Graphic) —  популярний формат для інтернету, його перевага — підтримка прозорості. Рекомендую детальніше ознайомитися з цією темою, бо цілком може виявитися, що є оптимальніші формати для вашого робочого процесу. ТС

Більше порад та заповідей для дизайнера знайдете у книзі «Заповіді графічного дизайну» авторів Шона Адамса, Пітера Доусона, Джона Фостера, Тоні Седона. Замовити книгу українською можете на сайті Видавництва ArtHuss.

А де надрукувати ваші найважливіші наклади? З цією задачею справляться майстри друкарні huss. З нами комфортно та надійно. Надсилайте ваші запити і менеджери друкарні все порахують та допоможуть вам.

• Купуйте книгу «Заповіді графічного дизайну: 365 практичних порад» на сайті Видавництва ArtHuss.
• Отримайте гарантовану знижку 15% на книги ArtHuss за промокодом cases