Іноді нова історія у Berriboo починається не з великої події.
Вона може початися з маленької баночки.
Цього разу все почалося з чорничного варення.
Я давно хотіла додати у світ Berriboo ще одну традицію. Не щось грандіозне чи важливе у звичайному розумінні, а таку дивну маленьку традицію, яка існує просто тому, що всі звикли, що вона існує.
Так у Berriboo з’явився День варення.
Щороку наприкінці літа всі мешканці Berriboo повинні варити варення.
Чому?
Ніхто вже не пам’ятає.
І саме це мені подобається найбільше.
У Berriboo взагалі багато речей не потребують логічного пояснення. Там можуть існувати правила, походження яких давно загубилося, але всі продовжують їх дотримуватися, бо так було завжди.
У День варення всі варять свої улюблені рецепти, фотографують баночки, сперечаються, у кого варення найкраще, і навіть пишуть про нього у Berriboo News.
А ще в цей день мешканці дарують варення одне одному.
І тут мені захотілося додати трохи характеру кожному персонажу.
Валентина, наприклад, настільки любить варити варення, що в неї є окремий будиночок для варення.
Так, справжній.
У ньому стоять ряди баночок: полуничне, малинове, сливове, яблучне, абрикосове…
І навіть грибне.
Ніхто не розуміє, навіщо Валентина варить грибне варення.
Але сама Валентина вважає його чудовим.
Даніель любить експериментувати й варить ананасове.
А Зіна щороку дуже старається.
І щороку її варення поводиться приблизно однаково.
Воно тікає.
Цього разу Зіна лише на хвилину відволіклася, і варення втекло з каструлі, залишивши липкий слід аж до дверей.
Зіна засмутилася, адже тепер їй не було чим обмінюватися з іншими мешканцями Berriboo.
Але тут з’являється ще одна маленька деталь, яка для мене дуже важлива.
Чорничне варення.
Це улюблене варення Зіни.
Тому Валентина дарує їй саме його.
А Беррі допомагає Зіні знайти потрібну баночку у величезному будиночку для варення.
І ця маленька сцена для мене насправді не стільки про варення.
Вона про те, як у вигаданому світі поступово виникають зв’язки між персонажами.
У Валентини є любов до своєї справи.
У Зіни є маленька невдача, яка повторюється щороку.
У Беррі є власні вподобання й характер.
А в усього Berriboo з’являється ще одна традиція, яку можна буде згадувати в майбутніх історіях.
Мені подобається створювати Berriboo саме таким способом.
Не вигадувати весь світ одразу, а дозволяти йому поступово рости.
Спочатку з’являється персонаж.
Потім його звичка.
Потім маленька подія.
Потім традиція.
А одного дня я раптом розумію, що в цього світу вже є власна історія.
Навіть власний День варення.
І, можливо, найцікавіше питання тепер не в тому, чому в Berriboo існує День варення.
А в тому:
куди цього року втекло Зінине варення?
Кажуть, воно залишило липкий слід і зникло десь за межами міста.
Є версія, що воно поїхало на море.
У Berriboo ніколи не можна бути впевненим у варенні.
