Історія українського кінематографа: як все починалось

«Україна не має свого кінематографа». «Усі українські фільми – низької якості». «Окрім Довженка й Параджанова Україна не мала хороших режисерів». Щоб розвіяти ці міти, ВТІМ запускає серію дописів про вітчизняне кіно.

До твоєї уваги пропонуємо початок українського кінематографічного шляху.

Вересень 1896 року. Саме тоді відбулися перші кінознімання на теренах України. Фотограф Альфред Федецький тоді зняв декілька хронікальних сюжетів у Харкові, а вже в грудні влаштував перший показ у місцевому оперному театрі. З цього часу й почався український кінематограф… А ні, чекайте.

Деякі дослідники стверджують, що відлік варто починати на три роки раніше, оскільки у 1893-му одеський механік Йосип Тимченко створив перші кінознімальний і кінопроєкційний апарати. Цікаво: це аж на рік раніше за братів Люм’єрів!

Відтоді в українських містах – Харкові, Одесі та Львові – почали відбуватися перші кінопокази. Здебільшого це були кінохроніки тогочасних подій, але це все одно викликало значне здивування та зацікавлення місцевих глядачів. Багатьом важко було сприймати несподіваний рух звичних сталих зображень повсякденного життя. Хоча у Львові французькі фільми й мали неабияку популярність.

А зараз перенесемося у 1911 рік і не абикуди, а у передмістя Катеринослава (сучасного Дніпра). Саме там режисером і оператором Данилом Сахненком був знятий перший ігровий фільм українського виробництва – «Запорізька Січ». На жаль, до нашого часу стрічка не збереглася, окрім чотирьох кадрів.

Цікавий факт: Знімання проходили у селі Лоцманська Кам'янка, що зараз є частиною міста Дніпра, а колись було козацьким поселенням. Тому у масовці, що складалась з мешканців села, брали участь нащадки справжніх козаків.

На початку минулого століття українські першопрохідці-кінематографісти надавали перевагу екранізаціям вистав, що мали популярність на тодішній театральній сцені. Наприклад: «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник», «Наймичка» і «Богдан Хмельницький». Але свої корективи внесли зовнішньополітичні процеси: спочатку Перша світова, а після – Громадянська війна в росії й Українська революція.

У серпні 1918 року Павло Скоропадський видав наказ про українізацію кіно, результатом чого стало створення державної організації «Українфільм». На базі кінокомпанії почали створюватися такі картини, як: «Брехня», «Чорна пантера», «Вітер з півночі», «Кармелюк» і «Чорна рада». На жаль, вже через рік організація припинила своє існування, через окупацію України більшовиками. Саме тому достеменно невідомо чи закінчила компанія виробництво запущених фільмів й чи вийшов хоч якийсь із них у прокат.

До речі, у часи УРСР факт існування «Українфільм» приховувався. Історики дізналися про неї лише за часів незалежності через раніше закриті архіви.

А що цікавого про українське кіно цього періоду знаєш ти? Ділися цим в коментарях!