Як інженерний дефіцит стримує розвиток DefenceTech в Україні: інсайти з дослідження ITExpert

Уявіть сферу, де на вакансію інженера може не прийти жодного кандидата. Навіть якщо інтерес до спеціальностей у ВНЗ зростає на +82%. Саме так сьогодні працює український DefenceTech — сфера, де темп зростання перевищує швидкість, з якою освітня система здатна реагувати.

Навіщо ми провели дослідження

За останні роки на ринку з’явилося понад 500 MilTech-компаній. Більшість із них мають потужні R&D-напрями та гострий попит на інженерів, які вміють працювати з «залізом». Тобто мають навички: від радіозв’язку й схемотехніки до embedded і систем управління.

Ми бачили, що ринок «перегрітий», але не розуміли масштабу розриву.

Тому зібрали дані 2021–2025 років, опитали п’ять DefenceTech-компаній, порівняли навчальні програми КПІ ім. Ігоря Сікорського та Львівської Політехніки й проаналізували запуск першого онлайн-курсу з Hardware від Beetroot Academy.

У дослідження увійшли:

• офіційні дані від університетів (кількість заяв і зарахувань за п’ять років);
• порівняння навчальних програм із реальними потребами MilTech;
• експертні інтерв’ю з командами, які наймають інженерів;
• оцінка альтернативних джерел підготовки кадрів (зокрема онлайн-курсів).

Мета — побачити реальну картину: як змінюється попит, що пропонує освіта, де саме формується дефіцит і які рішення вже тестує індустрія.

Повне дослідження доступне за посиланням 🔗

Три ключові інсайти, які визначають майбутнє інженерного ринку

1. Заяв більше, інженерів — ні

У 2025 році кількість заяв на інженерні напрями в КПІ зросла на 23% та у Львівській Політехніці — лишилася стабільною. В окремих напрямках — «Авіоніка» та «Авіаційна та ракетно-космічна техніка» — інтерес рекордний за п’ять років. За даними ЄДЕБО, щороку КПІ ім. Ігоря Сікорського приймає близько 3,8 тис. студентів на відповідні спеціальності. Ще близько 780 осіб приймає Львівська Політехніка.

Однак компанії отримують до двох відгуків від кандидатів на технічну позицію, дотичну до «заліза».

2. Важливі модулі у програмах досі відсутні

Попри співпрацю з бізнесом, частина важливих компетенцій для MilTech не охоплена університетськими програмами: РЕБ, High-speed PCB design, FCS, Altium, пайка тощо. Це ті модулі, без яких неможливо швидко включитися в інженерні завдання MilTech-продуктів — від БпЛА до систем зв’язку.

3. Онлайн-курси вже інтегрують практику з «заліза»

Beetroot Academy — один із перших прикладів того, як онлайн-навчання адаптується під потреби MilTech. Студенти курсу Embedded Development працюють із реальними мікроконтролерами та компонентами — кожен отримує повний набір обладнання поштою перед стартом.

У програмі — п’ять практичних мініпроєктів і фінальний комплексний проєкт, де студенти застосовують усі отримані навички: роботу з сенсорами, телеметрією чи прототипуванням елементів для безпілотних систем. Навчання повністю онлайн, але з постійним сапортом викладачів і регулярними Q&A-сесіями.

Онлайн-формат не замінює університетських лабораторій, але пришвидшує шлях до практики й відкриває MilTech-спеціальності для широкої аудиторії.

Як адаптуються освітні системи: що вже роблять університети

Темп розвитку DefenceTech змушує освіту змінюватися швидше. Інженерний розрив допомагають скорочувати лабораторії від технологічних компаній.

Найпотужніші зміни відбуваються там, де університети працюють у команді з бізнесом.

У КПІ вже працюють лабораторії від SQUAD, Ajax Systems, Skyfall, Datacom, Keysight, Melexis та EPAM. Студенти отримують доступ до реального обладнання для роботи з вбудованими системами, робототехнікою, сигналами, радіотехнікою тощо.

Львівська Політехніка теж рухається в бік практики. За останні роки тут з’явилися лабораторії Infineon, Ajax, Lifecell, Kyivstar й Cisco.

Як реагує ринок: нові практики та моделі підготовки

Попри складність, компанії активно шукають способи скоротити інженерний розрив. Типові практики на ринку:

• Співпраця з університетами: створення лабораторій, стажування та виділення додаткових стипендій.
• Вирощування інженерів усередині компанії.
• Можливість внутрішніх переходів. Наприклад, з RF-інженерів — у PCB design (кейс Twist Robotics).
• Підтримка ветеранів та їх інтеграція в R&D-команди.

MilTech-компанія «Атлон Авіа» працює не лише з університетами, але й школами. Цьогоріч команда запустила курс «Як працюють безпілотні системи» на прикладі їхнього БпЛА «Фурія» для викладачів предмета «Захист України» у партнерстві з Департаментом освіти Харкова.

Україна рухається у правильному напрямку: університети оновлюють програми, бізнес інвестує в лабораторії, онлайн-курси додають практики. Проблема в темпах, адже потреби MilTech зростають швидше, ніж освіта встигає адаптуватися. Щоб скоротити розрив, інженерія має перестати бути нішевою історією. Вона має стати масовим вибором — і це спільне завдання для бізнесу, університетів, шкіл та курсів.