Що таке плагіат та як з ним боротись

«А-а-а! Хтось вкрав мій твір і тепер видає його за свій!» — від такого нічного жахіття чимало авторів та авторок прокидаються посеред ночі.

Якщо пильно стежити за новинами, то може здатись, що крадіжки творів — це буденність. Гурти крадуть музику. Письменники — книги. Дизайнери — логотипи.

Скандали! Інтриги! Розслідування!

Quest Pistols використали мелодію хіта Shoking Blue. Логотип сервісу Airbnb майже ідентичний до логотипа ресторану Azuma Drive-In. А знаменитий мультфільм «Король Лев» якось підозріло схожий на старий аніме-серіал «Білий лев Кі́мба».

Є купа історій, які люди пов’язують з плагіатом. А от історій про плагіаторів, які були покарані — набагато менше. Чому так? Та чи дійсно перелічені приклади можна назвати плагіатом? Зараз з’ясуємо!

Чи є плагіатом алюзії?

Пам’ятаєте популярну комедію «День бабака», в якій репортер Філ Коннорс потрапляє у часову петлю в містечку Панксатоні? Протягом фільму він прокидається у той самий день, 2 лютого, у тому самому ліжку, і щодня проживає цей день — знову і знову. Через популярність цієї комедії сам жанр фільмів з петлею часу стали називати «Днем бабака». Цей доволі популярний цей сюжет трапляється в серіалах The X-Files та «Надприродне», комедійному фільмі жахів «Щасливого дня смерті», технологічному трилері «Початковий код», бойовику з Томом Крузом «Межа майбутнього» і ще купі інших.

Або ж взяти, наприклад, серіал «Твін Пікс»: візуальні відсилання до нього обчислюються сотнями! Їх можна віднайти в серіалі Найта Ш'ямалана «Сосни», іграх «Алан Вейк» та Silent Hill, мультсеріалах «Чорний плащ», «Скубі-ду», «Ґравіті Фолз» та «Сімпсони». І це далеко не повний перелік творів, автори яких або створюють окремі епізоди в стилі «Твін Піксу», або намагаються в цілому наслідувати стиль та естетику твору Девіда Лінча та Марка Фроста.

Чи є всі ці приклади плагіатом? Чимало людей відповіли б, що так. Є. Але закон про авторське і суміжні права каже інакше:

2. <...> 1) Плагіат — це опублікування твору або його частини у незмінному або видозміненому вигляді, включаючи опублікування перекладу іншомовного твору або його частини, під іменем особи, яка не є автором цього твору.

Стаття 53 закону «Про авторське право і суміжні права». Підстави для захисту авторського права і суміжних прав

Тобто з точки зору закону наявність згадок, окремих збігів або використання загальної ідеї не є плагіатом.

Так, різноманітні фільми про петлю часу, може, й подібні між собою ідеєю. Але ідея не є об’єктом авторського права. А автори творів, натхнених «Твін Піксом», як правило, прямо зазначають алюзії — тобто свідомі указівки — на цей серіал. І тому це є не порушенням чиїхось прав, а радше даниною поваги до оригінального твору. 

Чи є плагіатом пародії?

А іноді твори можуть бути подібні з інших причин. Наприклад, колись популярні комедії за участі актора Леслі Нільсена пародіювали оригінальні твори. Скажімо, фільм 1998 року «Без вини винуватий» був очевидною пародією на фільм «Втікач» 1993 року, і висміював в ньому цілу купу епізодів оригіналу. Так само були пародії на фільми «Дракула», «Зоряні війни», «Робін Гуд» тощо.

Пародія може вважатись самостійним твором, навіть попри подібність з іншим твором. Втім межа між нею та плагіатом тонка.

Взяти, наприклад, російського письменника Дмитра Ємця. У 2002 році він написав книгу «Таня Гроттер і магічний контрабас». Вже з назви нескладно здогадатись, що ця історія має якийсь стосунок до історії Гаррі Поттера.

А як познайомитись з нею ближче — бачиш силу силенних збігів. Оця Таня Гроттер, як і Гаррі Поттер, сирота. Таня живе в неприємних родичів Дурнєвих, а Гаррі — у сім’ї Дурслів. Батьків Тані вбила зла чарівниця Чума-дель-Морт, а батьків Гаррі — Волдеморт. Таню запрошують до магічної школи Тібідохс, а Гаррі — в Гоґвортс.

Збіг? Не думаємо! Але Дмитро Ємець пропонує просте пояснення: «Таня Гроттер» — це просто пародія на «Гаррі Поттера». Відповідно, збіги не випадкові, а навмисні. А якщо вам раптом не смішно — дорікайте власному почуттю гумору.

В Росії пригоди Тані були напрочуд популярні. В цілому серія про юну чаклунку містить понад десяток книжок, сукупний наклад яких складає кілька мільйонів примірників.

Джоан Роулінг, авторка «Гаррі Поттера», гумору не оцінила. На території Росії спинити творчий потік Дмитра Ємця їй не вдалось. Проте коли Ємець вирішив, що його книжковий серіал цілком заслуговує на визнання за межами батьківщини, суд в Голландії офіційно визнав книгу не пародією, а саме плагіатом. Тож видання заборонили після друку першого ж накладу. Ємець пізніше пояснив, що його книжки — «сугубо русскіє», тож навряд чи мали б великий успіх за межами Росії.

Що ж. В це ми повіримо.

Адже практика подібного плагіату була дуже поширеною в Радянському Союзі, і нерідко копії тут були набагато відомішими за оригінальні твори. «Буратіно» був популярнішим за «Піноккіо». «Чарівник Смарагдового міста» знали набагато ліпше за «Чарівника країни Оз». А про те, що «Лікар Айболить» — це адаптація британської книги «Історія доктора Дулітла» — мабуть і досі мало кому відомо. 

Плагіат у креативних індустріях

Ну добре. З плагіатом в книжках зрозуміло. А як це працює в інших випадках?

Наприклад, вебдизайнер створив дизайн сайту, а хтось взяв і цей самий дизайн використав, лиш трохи змінивши кольори та підставивши інший логотип. Це вважається плагіатом? Однозначно!

Якщо ілюстраторка створила ілюстрації, дала її подивитись подружці, а потім побачила цю саму ілюстрацію в її портфоліо під іменем подруги (звісно, колишньої) — це теж плагіат? Безумовно!

А коли музикант співає кавер на відому пісню? Оце вже не плагіат. Звісно, якщо співак не стверджує, що сам написав її. Мало того, авторам пісень іноді приємно почути красивий кавер, і вони навіть можуть посприяти популяризації його автора чи авторки. Так, Святослав Вакарчук свого часу сам поширив кілька каверів пісень «Океану Ельзи» у виконанні юної співачки Яни Шемаєвої, які та виклала на своєму YouTube-каналі. І це було ще до того, як вона набула популярності під псевдонімом Джері Хейл.

Використання чужих творів та майнові права їх авторів

Коли ви зазначаєте автора оригіналу, кавер не порушує саме немайнові авторські права. А от якщо ви спробуєте заробити на ньому, не узгодивши це з правовласником, — це буде порушенням майнових прав. Навіть якщо ви просто виконуєте пісні Вакарчука в метро та збираєте дріб'язок у перехожих — формально, так, це теж порушення майнових авторських прав. Втім правовласники майже ніколи не карають вуличних музикантів за подібне. Адже це можна також сприйняти як данину поваги.

А от якщо ви вирішите організувати вечір пісень «Океану Ельзи» у власному виконані — тут у вас можуть виникнути проблеми.

З поширенням каверу на цифрових платформах також є нюанси. Наприклад, якщо виконавець опублікує його на YouTube, це вважатиметься публічним сповіщенням. І платформа, що поширює кавер — тобто YouTube — зобов’язана буде платити роялті автору оригіналу. Наприклад, з доходів за рекламу. Тож в каналів з каверами нерідко обмежена монетизація.

Коли власники кафе вмикають популярну музику, щоб створити приємну атмосферу для своїх клієнтів, це теж може бути порушенням майнових прав правовласників. Щоб їх дотримати, заклади мають укласти угоду з організацією колективного управління та узгодити з нею точний перелік творів, які можна програвати, та механізм сплати роялті.

Цитування

Але повернімось до теми плагіату!

Ми з’ясували, що плагіатом вважається привласнення авторства чужого твору. Коли ви просто берете його повністю або частково, при цьому не зазначаючи автора оригіналу. І це важлива обмовка! Бо іноді використовувати фрагменти чужих творів можна, і це не вважатиметься плагіатом. Наприклад, якщо ви їх цитуєте.

Цитата — це фрагмент (уривок) з правомірно оприлюдненого твору, записаного виконання, правомірно оприлюдненої фонограми або відеограми, який використовується, з обов’язковим посиланням на його автора та/або виконавця, виробника фонограми, виробника відеограми та джерела цитування, іншою особою з метою зробити зрозумілішими власні твердження або для посилання на вираження іншої особи в незмінному (автентичному) вигляді або в перекладі такого фрагмента (уривка).

Стаття 1 закону «Про авторське право і суміжні права». Визначення термінів

Тобто, якщо ви пишете статтю або дисертацію про творчість, скажімо, Сергія Жадана, цілком нормально, що там буде багато фрагментів його творів. І за наявності згадок про джерело це не вважатиметься плагіатом. Адже ви не привласнюєте собі ці твори та не заявляєте, що це ви, а не Сергій, автор «Інтернату».

А от якщо ви взяли чужу дисертацію про творчість Сергія Жадана, закреслили ім’я автора та вписали своє — це вже буде плагіат. Власне, навіть якщо ви взяли без змін лише невеличку частину цієї дисертації, а частину трохи переписали — це теж плагіат.

Чимало слухачів цього подкасту, мабуть, і самі не замислювались про те, що були плагіаторами, коли списували курсові, дипломні чи кандидатські дисертації. Адже всі ці види робіт також є творами. Але тепер вони це знають, тож більше так не будуть. Правда ж?

Цитувати твір можна без дозволу автора. Але при цьому цитата не має бути занадто довгою. Що конкретно означає «занадто довга цитата» — питання дискусійне.

2. Без дозволу суб’єктів авторського права і безоплатно, але із зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається:

1) використання цитат, включаючи їх переклад з інших мов, з правомірно опублікованих творів, у тому числі статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо це зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору (повідомлення), до якого цитати включаються, із семантичним та/або графічним виділенням меж цитати…

Стаття 22 закону «Про авторське право і суміжні права». Загальні випадки вільного використання творів

Цитата завжди передбачає посилання на автора. І якщо таке посилання навмисно відсутнє, це може вважатись плагіатом.

Покарання за плагіат

Як ви вже могли здогадатись, визначити чи є твір плагіатом буває непросто. Хтось каже, що використання чужого твору було алюзією, хтось пояснює, що його твір — це пародія. І буває, що довести, що мова йде саме про плагіат, може лише суд.

Але яке покарання може очікувати на плагіаторів?

Оскільки плагіат може порушувати як немайнові, так і майнові права, то і покарання слід розглядати в цих двох контекстах.

З точки зору немайнових прав, ключовим наслідком плагіату можуть бути іміджеві втрати. Навіть якщо плагіат не доведено в суді, саме по собі звинувачення у ньому може бути дуже неприємним для автора. Особливо якщо це дійсно відомий співак або письменник, що цінує власну репутацію. Річ у тім, що таблоїди дуже швидко і з задоволенням підхоплюють скандальну тему, якщо у ній згадується зіркове ім’я. Причому, навіть тоді, коли звинувачення в крадіжці твору взагалі не доведені.

А от з матеріальним відшкодуванням ситуація зворотна. Тут спочатку потрібно виміряти обсяг матеріальної шкоди, нанесеної автору, а потім ще обґрунтувати його в суді разом із самим фактом плагіату. Судові процеси при цьому можуть тривати роками. І оскільки оплата адвокатів — досить дороге задоволення, — зіркам буває простіше та дешевше узгодити питання мирним шляхом.

Гучні справи про плагіат

У 2010 році американський фолк-співак Джейк Холмс звинуватив у плагіаті Led Zeppelin. Він стверджував, що легендарний гурт ще 40 років тому вкрав у нього мелодію «Dazed and Confused». Холмс записав свою композицію ще у 1967 році. А два роки потому трек з аналогічною назвою з'явився на дебютному альбомі Led Zeppelin. Ще й був побудований на схожому гітарному рифі. Справа була закрита з упередженням у січні 2012 року після подачі обома сторонами мирової угоди. На альбомі гурту «Celebration Day» 2012 року було зазначено, що трек «Dazed and Confused» було створено під натхненням пісні Джейка Холмса.

Втім, не всі зірки такі зговірливі. Британський співак Ед Ширан не погодився зі звинуваченнями в плагіаті стосовно його композиції «Thinking Out Loud». На артиста подали позов спадкоємці американського композитора Еда Таунсенда. Вони стверджували, нібито Ширан вкрав основні елементи з пісні «Let's Get It On», співавтором якої був їхній родич.

Судовий розгляд тривав цілих 8 років. Впродовж цього часу Ширан принципово відстоював свою честь. Він пояснював, що ті чотири акорди, в яких спадкоємці Таунсенда вбачали подібність, є типовими конструктивними блоками пісень. І на підтвердження своїх слів він навіть зіграв в суді цілу низку відомих пісень за допомогою цих самих чотирьох акордів.

Найдраматичнішої точки процес досяг тоді, коли Ширан оголосив, що якщо програє, то завершить свою творчу кар'єру. На щастя для шанувальників співака, суд виніс рішення на його користь. 

Паралельна творчість

Насправді подібність та навіть ідентичність творів — далеко не завжди ознака плагіату. В науці існує навіть таке поняття, як «одночасне відкриття». Наприклад, фізичний закон Бойля-Маріотта носить два імені не тому, що ці науковці відкрили його спільно, а тому, що зробили це приблизно в той самий час, незалежно один від одного. Роберт Бойль — в одна тисяча шістсот шістдесят другому році, а Едм Маріотт — в одна тисяча шістсот сімдесят шостому. Нерідко декілька вчених намагаються одночасно розв’язати одні й ті самі проблеми незалежно один від одного. Ісаак Ньютон та Готфрід Лейбніц паралельно працювали над формалізацію диференційних та інтегральних рівнянь. А теорію еволюції видів одночасно досліджували та розвивали Альфред Воллес та Чарльз Дарвін.

Існує навіть англійське прислів’я: мудреці мислять подібно. А ще кажуть, що ідеї витають в повітрі.

І якщо Бойль та Маріотт могли відкрити той самий фізичний закон, то чому два дизайнери не можуть незалежно один від одного створити ідентичні логотипи? Навряд чи лондонська дизайн-студія Belong Together, що створила логотип Airbnb у 2014 році, дійсно скопіювала його з логотипа японського ресторану Azuma Drive-In, що був створений японським дизайнером Акісато Уедою в 1975 році.

Феномен, коли два автори незалежно один від одного створюють подібні або навіть ідентичні твори ще називають «паралельна творчість». По своїй суті, ця ситуація не є плагіатом, адже автор пізніше створеного твору не крав твір попередника. Він просто зробив аналогічний твір. 

Як закон трактує паралельну творчість

Як ми розповідали в одному з попередніх матеріалів, якщо, скажімо, логотип є ідентичним до логотипа, що був створений пізніше, саме правовласник, якому належать права на ранній твір, вважатиметься власником оригінального твору. І якщо ваш логотип буде зареєстрованою торговельною маркою, захищеною у відповідних категоріях і відповідному регіоні — автору пізніше створеного логотипа, ідентичного вашому, доведеться від нього відмовитись.

Так само, і з раніше згаданим випадком з групою Led Zeppelin — можливо, гурт і не використовував музичний твір пана Холмса. І це просто збіг. Але сам факт, що пісня Холмса була видана раніше, давав йому право заявляти, що пісня легендарного рок-гурту була неоригінальною лише тому, що була створена пізніше.

Як убезпечити свій твір та зафіксувати час його створення — ми вже розповідали в одному з попередніх матеріалів, тож на цьому зупинятись не будемо. 

На завершення

Сподіваємось, тепер ви ліпше розумієте, що насправді плагіат — це не просто подібність творів, а саме їхня крадіжка. Трапляється, що автори створюють схожі та навіть ідентичні роботи незалежно один від одного. Але з точки зору авторського права, саме той, хто створив перший твір, і буде вважатись автором оригінального твору. Навіть якщо автор пізніше створеного твору зробив його, не знаючи про існування більш раннього ідентичного твору.

Повна ідентичність творів не обов’язково призведе до негативних наслідків. Наприклад, Azuma Drive-In ніколи не судилась з Airbnb через свій логотип.

А буває навпаки — дрібна подібність творів призводить до того, що автори пізніше створеного твору погоджуються на виплату роялті лише для того, щоб уникнути судового процесу.

Трапляється і таке, що притягти плагіатора до матеріальної відповідальності не вдається, навіть коли факт плагіату юридично доведено. Дмитро Ємець та російське видавництво «Ексмо» продовжують заробляти на цих книгах про Таню Гроттер, хоч європейський суд і визнав їх плагіатом. Але зовсім без наслідків не обійшлось. Визнання «Тані Гроттер» плагіатом поставило хрест на ідеї екранізації книги. Дякуємо і на тому.

На цьому розповідь про плагіат ми завершуємо. А наступного разу розповімо вам про особливості захисту прав на програмний код!