Це — третя та заключна стаття з циклу «Колірні контрасти за Іттеном». В попередніх двох ми докладно розповіли, чому Іттен для кольору описав не один, а декілька різновидів контрастів, а також розібрали чотири колірних контрасти.

В матеріалі «Колірні контрасти за Іттеном (частина 1)» ви зможете прочитати про:

  • контраст колірних співставлень (контраст за кольором).

В матеріалі «Колірні контрасти за Іттеном (частина 2)» ви зможете прочитати про:

  • контраст за насиченістю кольору,
  • контраст додаткових (комплементарних) кольорів,
  • одночасний контраст (симультанний контраст).

Ну а в цій статті ми розглянемо ще три контрасти:

  • контраст світлого та темного,
  • контраст теплого та холодного,
  • контраст колірного поширення.

Контраст світлого та темного

Сутність контрасту

В основі цього контрасту лежить передача відчуттів світла та темряви завдяки кольорам та їх відтінкам.

В ахроматичних кольорах (тобто, кольорах позбавлених забарвлення) найбільш світлим є, звісно, білий колір, а найбільш темним — чорний. 

В творах мистецтва та в дизайні, що створені за допомогою ахроматичної колірної палітри, яскравий білий колір часто сам собою уособлює світло. Найнасиченіша тінь та навіть сама темрява мають на таких зображеннях чорний колір. 

Насправді, навіть одних лише чорного та білого  достатньо, щоб створити світову картину, тобто, передати сприйняття часу дня, положення джерела світла та його інтенсивності. Навіть без відтінків сірого. 

Це, наприклад, напрочуд майстерно робив в своїх гравюрах німецький художник доби Відродження, математик і теоретик мистецтва Альбрехт Дюрер.

Звісно, додавання відтінків сірого здатне зробити передачу сприйняття світла та простору ще більш виразною та глибокою. Особливо тоді, коли перед митцем чи дизайнером стоїть задача показати фігуру у темному просторі, на темному фоні чи у затінку.

Використання хроматичних кольорів (тобто кольорів, що мають забарвлення) дозволяє розкрити світову картину у творах більш повноцінно та яскраво. 

Загальний принцип передачі світової картини в хроматичних кольорах подібний до того, що діє в ахроматичних кольорах — світлі відтінки кольору поступово наближають його до білого (тобто світла), а темні — до чорного (тобто темряви).

Але з хроматичними кольорами, звісно, є певні нюанси. 

Перш за все, сама собою яскравість цих кольорів сприймається по-різному. Так, в своїй праці про колір Вольфганг фон Гьоте описав цифрові значення світлової насиченості (яскравості) основних кольорів. 

Навіть за однакової насиченості, яскравість різних хроматичних кольорів відмінна.  Жовтий був найяскравішим, далі слідував помаранчевий, однаковою яскравістю були наділені червоний та зелений, і найменшу яскравість мали синій та фіолетовий. 

Також відповідно до колірного кола, ми бачимо, що жовтий колір у ньому — найсвітліший, а фіолетовий — найтемніший. Ці два кольори самі собою утворюють найсильніший контраст за освітленням. Фіолетовий — це характерний для мистецтва колір темряви, а жовтий — невід'ємна складова світла.

До цього варто додати, що ми схильні наділяти кольори певними асоціаціями. Так, блідий жовтий ми можемо асоціювати з зорями. Червоний — з сонцем, що заходить. Глибокий синій — із нічним небом. 

Сильний та слабкий контраст світлого та темного

Контраст світлого та темного проявляється сильніше тоді, коли у композиції має місце суттєвий перепад освітленості. 

Найсильніше «світить» білий колір. А найтемнішим при цьому є чорний. Чим ближчими є до них крайні відтінки застосованих в картині кольорах, тим сильніше проявляє себе контраст світлого та темного, тим виразнішими є тіні та контури об’єктів. 


Емоційна характеристика

Значною мірою контраст світлого та темного наслідує ті емоції та асоціації, які ми пов'язуємо зі світовою картиною, яку він відтворює і емоційний діапазон тут неймовірно широкий.

Це може бути відчуття пробудження в картині Івана Айвазовського «Схід сонця в Феодосії».

Чи тихий затишок вечірнього кафе з картини «Опівнічники» американському художника Едвард Хоппера.


Цей контраст у мистецтві

На додачу до описанних вище наших прикладів, Йоганнес Іттен, вважав, що цей контраст можна відчути у таких роботах:


Контраст холодного та теплого

Сутність контрасту

Більшість дизайнерів знає, що серед кольорів є такі, що називають холодними (до них відносять відтінки синього), та такі, що називають теплими (відтінки червоного, помаранчевого та жовтого).

Такий поділ носить не фізичну, а радше емоційну природу. Холодні кольори породжують асоціації з холодними предметами — кригою, снігом, водою. А теплі кольори, відповідно, з гарячими предметами та почуттями — сонцем, кров’ю, коханням.

Через особливу природу відносин цих кольорів та їх відтінків та через їх особливий емоційний вплив на споглядача Йоганнес Іттен визначав для них окремий контраст. Його він вважав вкрай виразним і відмічав, що саме в протиставленні холодних кольорів теплим відбувається помітна неозброєнним оком взаємодія. 

Іттен також відмічав широкий ряд асоціацій, пов’язаних зі сприйняттям холодних та теплих кольорів.

Іттен зазначає, що холодні та теплі кольори, поєднуючись в спільну композицію, одразу починають активно між собою взаємодіяти, підсилюючи один одного. Контраст холодного та теплого він називає таким, що «звучить» ліпше за інші.

Сильний та слабкий контраст теплого та холодного

Найліпше цей контраст себе проявляє за умов:

  • коли в творі присутні чисті теплі та холодні кольори,
  • коли інші контрасти менш яскраво виражені,
  • коли площі теплих кольорів та холодних між собою врівноважені.

При цьому контраст врівноважується за умови, коли теплі та холодні кольори мають однакову освітленість.

Емоційна характеристика

Загалом, емоційний діапазон цих кольорів дуже широкий. Він може передавати фізичне відчуття холоду (якщо на картині домінують холодні кольори).

А домінація теплих та навіть гарячих кольорів може змусити картину дихати жаром та неспокоєм. 

Але поєднуючись разом синій та червоний кольору дійсно передають дивовижне відчуття взаємодії та навіть своєрідного конфлікту стихій. Через це їх дуже люблять протиставляти один одному в кінопостерах.


Цей контраст у мистецтві

Контраст теплого та холодного можна віднайти у таких творах:

Контраст колірного поширення

Сутність контрасту

Контрасту колірного поширення — це по суті контраст кольорів за площею. Тобто, це протиставлення понять «багато» і «мало» або «великий» та «малий».

Сильний та слабкий контраст за площею

Силу взаємодії кольорів в цьому контрасті визначають два фактори:

  • яскравість кольорів;
  • займана кольорами площа.

Оскільки основні кольори мали різний рівень світлової насиченості (власне, яскравості), за умови їх рівномірного використання, яскравіший колір буде переважати менш яскравий колір у сприйнятті споглядача. Тож для гармонізації (тобто, досягнення оптичної рівноваги) Іттен рекомендує підбирати площу, пропорційно яскравості кольорів. 

Простіше кажучи, якщо жовтий втричі яскравіший за фіолетовий, то для гармонійного сприйняття композиції, йому має бути надано втричі менше місця.


Подібним чином можна поєднати гармонійно всі основні кольори в одній композиції за умови, що їх площі будуть пропорційні яскравості.

Звісно, творам мистецтва та дизайн-продуктам не завжди потрібна подібна збалансованість. Іноді мета автора протилежна — передати накал емоцій, яскраві відчуття. І відтак, він цілком може порушувати гармонійну пропорцію кольорів на користь того, щоб створити нові сенси. 

Так, наприклад, чисті червоний та зелений кольори за замовчуванням мають однакову яскравість і тому гармонійно сприймаються тоді, коли займають однакову площу.

Але якщо пропорцію змінити, то й характер кольорів проявиться інакше. Іттен наводить приклад, в якому зеленому кольору надана суттєво більша площа, ніж червоному.

Попри домінування зеленого кольору, через феномен одночасного контрасту, червоний починає сприйматись яскравішим за зелений, попри те, що ці кольори мають однакову яскравість. Іттен зазначає, що червоний наче намагається опиратись домінуванню зеленого.

Емоційна характеристика

Емоційний вплив цього контрасту зазвичай поєднується з впливом інших контрастів. Він підсилює задіяний контраст світлого та темного, холодного та теплого або контраст кольорів. Змушує кольори твору по-новому розкривати власні якості. І відтак, емоційний діапазон цього контрасту є вкрай широким.

Завдяки вправній роботі з кольорами, відомому художнику Івану Айвазовському вдавалось напрочуд майстерно створювати простор та глибину неба та моря, досягаючи при цьому неймовірної візульної гармонії.

А от в роботі «Місячна ніч на Дніпрі» Архипа Куїнджі робота з колірними площами інша. 

Завдяки описаному вище ефекту (коли колір наче намагається відвоювати простір в домінуючого) та дію одночасного контрасту, маленький місяць та його віддзеркалення на хвилях Дніпра виглядає більш інтенсивним ніж оточуючі його темні відтінки синього та зеленого. Попри те, що на картині зображена ніч, вона має дещо збуджуючи дію та спонукає до роздумів.

Цей контраст у мистецтві

Цей контраст присутній у всіх творах мистецтва та дизайн-проєктах. І в кожному творі його вплив на сприйняття кольорів і навіть самого настрою твору є вкрай значним. Ми підібрали декілька картин, щоб це проілюструвати.