В попередньому матеріалі ми почали розповідати про колірні контрасти, які описав у своїй книзі «Мистецтво кольору» Йоганнес Іттен. В ньому ми також описали перший з семи контрастів — контраст за кольором. Якщо ви ще не читали перший матеріал, радимо почати з нього.

В цій статті ми розглянемо ще три типи колірних контрастів за Іттеном, а саме:

  • контраст за насиченістю кольору,
  • контраст додаткових (комплементарних) кольорів,
  • одночасний контраст (симультанний контраст).

Контраст за насиченістю кольору

Сутність контрасту

Під контрастом за насиченістю в книзі «Мистецтво кольору» розуміється відмінність між: 

  • чистими кольорами (в широкому контексті це спектральні кольори, а в колірному колі Іттена — це кольори 12 сегментів);
  • висвітленими кольорами;
  • затемненими кольорами.

В чистому вигляді цей контраст можна спостерігати у однотонних композиціях з різними за насиченістю елементами. Дійсно, іноді характер того чи іншого кольору розкривається ліпше поруч з власними відтінками. До речі, саме чисті кольори слід вважати максимально насиченими.

Слід зауважити, що в загальному випадку Іттен не рекомендує поєднувати в одній композиції різні за насиченістю кольори, що також суттєво відмінні за тоном. Так, яскраво-червоний погано взаємодіє з блідим синім кольором, а яскравий зелений — з блідим червоним. Таким чином дія контрасту за насиченістю буде майже не вираженою.

Сильний та слабкий контраст за насиченістю

Контраст за насиченістю набуває максимальної сили за умови, коли насиченість кольору в межах твору змінюється від мінімально можливої до максимальної. Відповідно, чим меншою є різниця насиченості кольорів, тим менш виразним є контраст.

Емоційна характеристика

Іттен зауважує, що щойно чисті кольори висвітлюються чи затемнюються, вони втрачають власну яскравість. 

Часто світлі відтінки чистих кольорів мають більш холодний та стриманий характер. Зі зміною відтінків змінюється і сприйняття кольорів, від яких вони є похідними. Це, наприклад, добре помітно у світлих відтінках жовтого. Іттен зазначає, що, на відміну від чистого жовтого кольору, вони сприймаються дещо хворобливо та навіть характеризує їх «отруйними».

Також Іттен відмічає, що темні та світлі відтінки одного й того самого кольору часто мають суттєво відмінний емоційний вплив. Наприклад, темно-фіолетові відтінки Іттен характеризує як такі, в яких відчувається певна загроза. А от від світлих відтінків фіолетового він, навпаки, відмічає приємне та спокійно-веселе враження.

Застосування у мистецтві

Контраст за насиченістю можна вивчати за такими картинами.


Контраст додаткових (комплементарних) кольорів

Сутність контрасту

Додатковими (або комплементарними) кольорами називають протилежні кольори в колірному колі. До них зокрема відносять пари — фіолетовий-жовтий, червоний-зелений. При змішуванні ці кольори утворюють нейтральний сірий колір, і тому їх вважають такими, що врівноважують один одного.

Якщо ці додаткові кольори використовуються разом в одній композиції, вони одночасно допомагають найліпше розкрити характер один одного. Разом із тим, поєднання цих кольорів виглядають гармонійно, адже від природи схильні до рівноваги.

До речі, таке поєднання кольорів часто можна побачити в природі — в трояндах та інших квітах, в вишні, в полуниці.

Сильний та слабкий контраст додаткових кольорів

Контраст додаткових кольорів досягає максимального значення за умови максимальної насиченості та світлоти цих кольорів. За такої умови максимально виразним є характер кожного з цих кольорів. По мірі зниження насиченості кольору контраст поступово слабшає.

Емоційна характеристика

Іттен зазначав, що додаткові кольори, за умови їх пропорційного використання, надають творам відчуття сильної статичної взаємодії, яка тим сильніша, чим сильніша насиченість цих кольорів.

Але на додачу до цього, деякі додаткові кольори мають і інші характерні особливості. Так, пара додаткових кольорів жовтого та фіолетового одночасно має контраст додаткових кольорів і контраст світлого та темного. Так само червоно-помаранчевий та синьо-зелений колір містять у собі контраст холодного і теплого.

Застосування у мистецтві

Такий колірний контраст зустрічається у таких роботах: 

Одночасний контраст (симультанний контраст)

Сутність контрасту

Одночасний контраст (його ще називають «симультанним») є оптичним явищем, яке виникає в результаті особливостей будови нашого ока та деяких особливостей нашого сприйняття.

В своїй книзі «Мистецтво кольору», пояснюючи сутність комплементарних кольорів, Іттен пояснював, що всім кольорам у його колі відповідає комплементарний їм колір. Зеленому — червоний, фіолетовому — жовтий тощо. При змішування цих кольорів отримується нейтральний сірий. Іттен також зазначав, що від природи людське око саме собою прагне віднаходити колірний баланс, і тому, якщо ви подивитесь на яскравий червоний об’єкт близько 10 секунд, а потім заплющите очі, перед ними на місці, де знаходився червоний об’єкт, сам собою з’явиться контур комплементарного йому зеленого кольору аналогічної форми. Такий феномен ще називають послідовним контрастом.

Одночасний контраст виникає схожим чином. Він носить свою назву через те, що цей контраст не існує сам по собі, а завжди є своєрідною похідною до інших колірних контрастів. Як і послідовний, одночасний контраст також виникає внаслідок того, що око намагається віднайти колірний баланс. І навіть якщо ви не використовуєте комплементарне поєднання кольорів, ви все одно їх сприйматимете.

Переконатись у цьому ви можете, подивившись на наведені нижче композиції: на лівій зображено нейтральний сірий колір на червоно-помаранчевому фоні, а на правій — нейтральний сірий колір на синьо-зеленому. Червоно-помаранчевий колір є комплементарним по відношенню до синьо-зеленого, відповідно, якщо ви почнете придивлятись до лівої фонової фігури, у сірому квадраті посередині почнуть проявлятись нотки синьо-зеленого кольору. А при тривалому спогляданні правої фігури в нейтральному сірому квадраті почне проявлятись червоно-помаранчевий колір.

Сильний та слабкий одночасний контраст

Особливість одночасного контрасту полягає в тому, що він виникає при спогляданні будь-якої композиції. Іттен зауважував, що найсильніше він проявляється у випадках, коли в композиції застосовуються чисті кольори, ті, з яких складається його колірне коло. Але можна зауважити, що він загалом проявляється тим сильніше, чим сильніше проявлені інші контрасти, наявні у творі.

Також, оскільки одночасний контраст виникає лише за рахунок взаємодії споглядача та твору, на те, наскільки явно він себе проявляє, впливає й те, наскільки тривалим є, власне, споглядання твору.

Емоційний вплив

Оскільки одночасний контраст проявляє себе тим сильніше, чим довше ви роздивляєтесь витвір мистецтва, тим більш виразно бачите в картині не лише фактично зображені кольори, а й додаткові. Причому взаємодія одночасного та послідовного контрасту призводить до того, що картина наче набуває відчуття ледь помітного руху.

Застосування у мистецтві

Власне, одночасний контраст є невід’ємною складовою всіх творів мистецтва, але найбільш помітним він є у випадках, коли митець застосовує яскраві контрасти, чіткі контури плям рівномірно заповнених кольором. Подібну манеру можна побачити в творах Енді Воргола. Зокрема, у відомій його картині «Диптих Мерилін», створеній в 1962 році.